Анна Мінаєва - Місто трьох королів, Анна Мінаєва

Розділ 10.2

Я видихнула і вклала пальці в долоню Доріана. Дозволивши йому забрати мене з альтанки. Під пильними поглядами аристократок, я вийшла за принцом, ступила на землю.

— Ви впевнені? — мій голос здригнувся.

Доріан кивнув, повернув мене обличчям до мішені та став позаду. 

— Не хвилюйтеся, леді Браер, вам сподобається.

Чоловік зробив крок і опинився до мене впритул. Я спиною відчула тепло його тіла і затамувала подих. 

— Не хвилюйтеся, леді Браер, — повторив він мені на вухо, нахиляючись та змушуючи взяти лук. Його руки лягли поверх моїх плечей, наче в жесті захисту. — Ми просто з вами зараз покажемо, наскільки вправні у стрільбі.

— Але…

— Все добре, — запевнив принц, майже обіймаючи мене. — Тепер дивіться туди. Головне бачити свою мішень, тоді все вийде.

Доріан торкнувся моєї руки, що стискала важкий лук. Його пальці зісковзнули з рукава сукні, долоня лягла поверх моєї, і змусила підняти зброю. Я вже не відчувала ваги: і лук, і мою руку тримав принц.

— А тепер найскладніше, — прошепотів він, нахиляючись до мого вуха. — Покладіть другу руку на тятиву. Ніжніше, леді Браер. Ваша сила знадобиться трохи пізніше.

Мене в жар кинуло від шепоту, який торкався вуха, і в очах потемніло на мить.

— Тепер, дозвольте, — він взяв стрілу і поклав на лук. — Притримайте її тут, будь ласка.

Я мовчки виконувала його накази та не могла не помічати, що між нами немає відстані. Що Доріан так близько. Його руки поверх моїх, його пальці переплетені з моїми на зброї, а спиною я відчуваю, як здіймаються та опускаються його груди під час дихання.

— Зосередьтеся, Емілі, — попросив він, скидаючи лук разом із моїми руками. — Дивіться на мішень. І тримайте стрілу. А тепер дозвольте все інше зробити мені.

Я відчула, як він випрямляє спину, змушує мене встати навшпиньки, спертися спиною на його груди.

Як та коли Доріан натягнув тятиву, я не скажу. Я не відчула того, що від мене тут щось залежало. Лише моя рука пішла за його. Я відчула поштовх, коли стріла зірвалася у повітря. Мене б відкинуло, та принц міцно тримав на місці. Обіймаючи перед усім вищим суспільством.

Я бачила те, як стріла летить. Долає відстань. І досягає мішені. 

На мить мені здалося, що Доріан промахнувся. А потім… його стріла встряла у червоне коло. В центр. Поруч зі стрілою Крістіана.

Минула мить. Друга. Третя. Доріан все ще обіймав мене, стояв настільки поряд, що я відчувала на шиї його подих, плечима напруженість м’язів рук. А потім все це раптово зникло.

— Який постріл! — заголосив син герцога. — Ваша високосте, ви влучили у самісенький центр, навіть близкість цієї чарівної леді не завадила! Це неймовірний результат!

— Леді Браер, — Доріан відступив на крок, трохи нахилив голову вбік, — дякую за вашу участь. Це було складно. І я маю перепросити, якщо в якийсь момент чимось вас образив.

— Ви нічим не могли мене образити, ваша високосте, — спокійно відгукнулася я, присівши в неглибокому реверансі. — І я маю подякувати вам за цей урок. Навряд я стану вправним стрільцем, однак тепер мені відомо, як це — стріляти з лука.

Хтось поряд розсміявся, а я відступила на крок. І першою розірвала зоровий контакт. Ми були надто близько один до одного, тепер варто розіграти сцену перед аристократами, щоб не поповзли чутки. Хоча… чи захоче хтось поширювати плітки про принца?

Я повернулася за стіл і зробила ковток чаю, який вже остиг. Пропустила постріл від наступного аристократа. І всіляко намагалася не думати про тепло чужих рук на моїх плечах.

Луїза, на мій подив, теж мовчала. Ніяк не коментувала те, що відбулося. Проте не змовчав Гідеон, коли перший етап змагання залишився позаду і леді вийшли з альтанки, поки готувалося місце для наступного виступу лордів.

— Що це було? — прошипів брат, підкравшись до мене зі спини.

— Я не могла відмовити принцу, — так само тихо відповіла я, озирнувшись. 

— Я майже викликав його на дуель, — так само невдоволено прошипів він, нависаючи наді мною тінню. — Емілі, тобі варто бути обережніше.

— І як би ти вчинив на моєму місці? — я перехопила його злість і проявила її у відповідь. — Відмовити кронпринцу? Це скандал.

— Скандал, це бути так близько до чоловіка, який не є твоїм чоловіком.

— Наш батько б такому тільки порадів, — не залишилася я у боргу. — Припини влаштовувати сцени, брате. Я зробила все, щоб це не перетворилося на скандал. І зосередься на змаганнях, а то тебе вже обходять.

Не чекаючи відповіді від нього, я розвернулася, зашурхотівши спідницею, і поквапилася назад до альтанки. Мені ще треба було подивитися на те, як лорди намагаються виявити найсильнішого та найспритнішого серед себе подібних.

Однак зосередитися на змаганнях мені не вдалося. Я відмічала якісь деталі, та сенс того, що відбувалося, все одно проходив повз мене. Переможця оголосили вже ближче до опівдня. І ні для кого не стало несподіванкою…

— Ваша високосте, ми не можемо не оцінити ваші навички, — син герцога посміхався, знімаючи з жердини жовтий прапорець. Він з гордістю передав його Доріану. — Ця перемога заслужено ваша.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍