Джейн Б. Бурка - Прокрастинація

тарілку, навіть не думаючи, чи це вам подобається, чи воно корисне і взагалі чи ви голодні! Ви просто відкриваєте рота і ковтаєте їжу, викликаючи розлад травлення.

Іноді те, що ви очікуєте, справді відбувається, і передбачення мозку виявляється точним. Але буває, що обставини складаються інакше. Щоб оцінити, чи правильними були ваші запрограмовані очікування, потрібне активне мислення і свідоме розуміння. Саме тому так важливо звертати увагу на послання, які ви отримували в минулому. Може, вони колись і містили зерно істини, але зараз вони вже втратили свою значимість. Коли ви уважно обдумаєте ці речі, то виявите, що дещо із того, чого ви навчилися, безцінне, а дещо стає перешкодою на вашому шляху.

Чия ви версія себе?

Пригадайте послання, які ви отримували від людей у ранньому віці — від сім’ї, вчителів, тренерів та інших важливих людей. Спочатку ці послання надходили ззовні, але за якийсь час вони стали вашими внутрішніми голосами.

Зважте кілька типів послань: ті, які наче змушували вас досягнути успіху, ті, які вселяли сумніви, і, врешті, ті, що були для вас основоположною підтримкою, незалежно від того досягнули ви, успіху ви досягнули чи зазнали невдачі. Джейн, молодша сестра геніального старшого брата, на все життя запам’ятала день, коли вона повернулася зі школи з табелем за шостий клас з усіма оцінками «відмінно», а мама здивовано вигукнула: «А кумедно було б, якби виявилося, що ти розумна?» Іноді послання, які тиснуть або породжують сумніви, доносяться без слів, за допомогою мови тіла, тону голосу чи виразу обличчя — наприклад, коли мама підіймає брову після вашої заяви про роль, отриману в шкільній виставі, або ті бридкі сімейні сварки, які виникають щоразу, коли у вас є особлива нагода відсвяткувати.

Буде корисно, якщо ви занотуєте кожне послання, яке зможете згадати у межах цих категорій, та визначите, від якої людини воно надійшло. Якщо послання було непрямим, то його, мабуть, подали в складі іншого повідомлення? Можливо, хтось подавав вам суперечливі послання, які можуть стосуватися одразу кількох категорій.

Нижче є кілька прикладів згаданих послань, які ми відібрали зі своїх тренінгів з прокрастинації.

Примусове спонукання до успіху

Мама: Я знаю, що в тебе все вийде! Ти можеш усе!

Батько: Якщо не робити це як слід, то краще взагалі не робити.

Дідусь: Головне — прийти до фінішу першим.

Батько: Помилка свідчить про погано організований розум.

Мама: Тобі потрібно багато заробляти, щоб допомогти з утриманням сім’ї.

Мама: Ти така хороша дитина. Що б я без тебе робила?

Сестра: Ти така гарненький; ти точно не будеш самотнім суботнього вечора.

Вчитель: Ти найрозумніший учень з усіх, яких я будь-коли мав.

Сумніви щодо вашого успіху

Батько: Я допоможу тобі з домашнім завданням, бо сам ти ніколи не справишся.

Мама: Ти всього лише непутящий ледар!

Батько: Ну й для чого тобі йти в коледж?

Мама: Якби ти спершу слухав мене, то не вплутався б у таку халепу.

Батько: Я забагато від тебе чекав. Варто було подумати краще.

Батько: Я — твій батько. Я ліпше знаю, що для тебе найкраще.

Мама: Ну, ти хоча б гарненька.

Тренер: Ця дитина просто плаксій.

Базова підтримка

Дідусь: Хай там що трапиться, ми підтримаємо тебе.

Бабуся: Я люблю тебе, хай що ти робитимеш.

Батько: Я зробив би не так, але сподіваюся, що для тебе це спрацює.

Мама: Тобі варто йти своїм життя так, як ти хочеш.

Батько: Не хвилюйся, кожен помиляється. Ми всі люди.

Тітка: Ти справді зробив усе, що міг. Ти молодець!

Брат: Хай там що, я стою за тебе горою.

Сусід: Мені подобається проводити з тобою час. Приходь до мене ще.

Погляньте на свій список. Подумайте про те, як ці послання вплинули на ваше життя. Це отак ви з собою самим тепер спілкуєтеся? Ці зовнішні голоси стали вашими внутрішніми голосами? Як вони доклались до вашої прокрастинації? Як ви можете зарадити некорисним посланням? Подумайте, чи можете ви відповісти якось позитивно або підбадьорливо. Наприклад, коли цей внутрішній голос каже: «Якщо не робити це як слід, то краще взагалі не робити», ви могли би відповісти: «Це неправда. Варто принаймні спробувати». Або якщо цей внутрішній голос каже: «Вважай! Ти не готовий!», ви можете відстоювати себе зі словами: «Це нормально, якщо я не знаю точно, що роблю. Я все одно можу спробувати». Ця нетипова розмова має як психологічні, так і біологічні переваги. Коли ви свідомо зміщуєте свій емоційний фокус з негативного на більш позитивний, ви руйнуєте вкорінені мозкові шаблони та створюєте нові.[164]

Сімейні теми

Протягом років ми слухали, як прокрастинатори описують п’ять основних сімейних тем, які пов’язані зі страхами, що лежать в основі прокрастинації: тиск, сумніви, контроль, прив’язаність та дистанціювання. Усі п’ять тем певною мірою присутні в кожній сім’ї. А у вашій сім’ї, що якось зростила прокрастинатора, як виглядала конкретна суміш цих тем? Може виділятися одна основна тема, або ж ви могли отримувати заплутану гаму змішаних послань. Деякі сім’ї, наприклад, підтримують високий стандарт досягнень для усіх її членів, тоді як в інших сім’ях переважно зосереджені на проявах відданості родині. Якщо ви подумаєте над взаємодією цих п’яти тем у вашій родині, то зможете побачити повнішу картину того, як розвивалася ваша самооцінка і ваша схильність прокрастинувати.

Тема тиску

Тема тиску чітко прослідковується в родинах, які високо цінують досягнення. У них може бути велика династія визначних особистостей або незадоволені власним життям батьки, які покладають на дітей свої надії на вищі досягнення. У сім’ях із тиском цінують тільки бездоганне виконання. Сильні сторони не мають значення, допоки вони не є бездоганними; обмеження вважаються неприйнятними. Помилки є доказом провалу і тому джерелом сорому: «Ти або перший, або порожнє місце!» Тиск може бути важкою ношею, що здатна призвести до дезадаптивного перфекціонізму та прокрастинації в разі, якщо вам не вдається бути номером один. Під час дослідження, проведеного серед студентів коледжу, дезадаптивний перфекціонізм пов’язали з високими очікуваннями батьків і батьківської критики, — студенти надмірно переймалися тим, аби виправдовувати очікування інших.[165]

Посередність неприйнятна, хоча це послання може набувати форми підтримки: «Ти така розумниця. Ти можеш зробити все, чого забажаєш!». Дитина, яка чує надмірну та безцільну похвалу, може почуватися обдуреною, спантеличеною і врешті-решт не такою, як треба. Або ж посередню успішність можуть списувати на зовнішні чинники, не на вас, доносячи ідею, що, якби не зовнішній вплив, ваша успішність була би бездоганною. Наче ваші справжні здібності самі по собі не витримують критики й, аби бути досить хорошими, потребують фальшивих прикрас.

У сім’ях із тиском важливу роль відіграють також брати і сестри. Коли