Настя Лайт - Благородство злодюжок, Настя Лайт

Розпитавши кілька пар вартових і трохи навіть загубившись, я таки знайшла свою кімнату. Тричі ура!

***

О шостій годині вечора в мої двері ввічливо постукали. Штора вже висіла на своєму законному місці, мої вуха поступово відходили від тисяч вибачень Дафни, а я була вдягнена у свої рідні блузу, брюки і туфлі, тому причин не відчиняти двері в мене не виявилося. До речі, штора – дуже зручна річ, я б в ній хоч все життя проходила, але ці всі «так не можна!», «що ви!», «перевдягніться, Алето, благаю вас!» від Дафни змусили мене вдягнути звичайний одяг, просто щоб покоївка замовкла. Ех, життя несправедливе…

Відчинивши двері, я усміхнулася своєму нахабно обікраденому викрадачеві. Граф Ноче злегка кивнув мені і простягнув руку. Я не стала відмовлятися, але для себе відмітила, що граф знову з тростиною. Отже, ліки діють недовго… Бідолаха.

- Чим займалися, Лето?

- Майже весь час читала… А ще була на кухні.

- Ох, Нокс вас замучив?

- Трохи. Балакучий хлопчик.

- Є таке. Мета всього його життя – це стати храмовим служителем і всіх одружувати.

- Як цікаво, - я тихо засміялась. – Тепер все з ним зрозуміло.

- Знайшли відповіді на питання?

- Ммм?

- Якщо ви пішли шукати товариства моїх слуг, у вас були питання. Ви отримали на них відповіді?

- Можливо. Але не на всі.

- Буду радий задовольнити вашу цікавість… якщо ви погодитеся вдовольнити мою.

- Навіть так? – я задумалась. – Згода.

Граф казав, що мені варто підтримувати розмову? Добре. Буде зроблено.

- Графе Ноче…

- Мене звати Рошаір. Будь ласка, звертайтеся до мене на ім’я, Лето.

- Рошаіре, навіщо я тут? Золото – це ж не єдина причина?

- Ммм? Навіщо ви тут? Наразі ви в коридорі, бо ми йдемо вечеряти, - дракон іронічно скривив губи.

- Ви зрозуміли моє питання. Дайте нормальну відповідь… Будь ласка.

- Поговоримо про це після вечері, якщо не заперечуєте. Ми вже прийшли.

Дракон галантно відчинив переді мною двері і пропустив вперед. Коли я сідала на стільчик граф допоміг мені його задвинути. Уті-путі, який джентльмен!

На столі поширювала спокусливий запах запечена курка. Ммммм, смакота!

- Вам подобається м’ясо? – запитав граф.

- Так, подобається.

- Мені теж. Тому нумо насолоджуватися цією вечерею. Яке вино вам до вподоби? Біле? Червоне?

- Біле. Не люблю червоне.

- Дивовижно, але я теж.

Граф налив нам обом по келиху білого вина і ми почали трапезу.

Їли, як і під час обіду, мовчки. Знаєте, Рошаір починає мені подобатися. Тихенький такий, загадковий.

Щойно ми повечеряли, дракон встав і дав мені руку:

- Ходімо, Лето. Є розмова.

Я знизала плечима і пішла з графом.

Прийшли ми до похмурої, але навдивовижу затишної кімнати. Тут було багато полиць з книгами, два м’яких крісла, килим і камін, що додавав кімнаті затишку.

Дракон жестом запросив мене сісти в ліве крісло, а сам примостився в праве.

- Що це за кімната?

- Тут я зазвичай читаю. До речі, мені казали, що ви заходили сьогодні до бібліотеки. Сподобалось?

- О, так. Ваша колекція книг вражає. Сподіваюся, ви не проти того, що я взяла дещо почитати на дозвіллі?

- Зовсім ні. Більш того, ви можете приходити з книгою сюди кожного дня після вечері.

- О, я вам буду тільки заважати.

- Повірте мені, не будете. Я буду радий бачити вас тут щовечора.

Я промовчала. Не люблю давати такі обіцянки. Якщо я скажу «пф, та без проблем», то підпишуся на щоденне товариство графа Ноче з розкладом обід-вечеря-вечір, а так одразу відмовлятися теж якось негарно.

Ми трохи посиділи в тиші, насолоджуючись грою язиків вогню в жерлі каміну.

- Рошаіре, - я таки наважилась розбити цю приємну тишу, - ви казали, що хочете поговорити зі мною. Про що?

- Спочатку я хотів би почути ваші питання, - Рошаір лукаво глянув мені в очі. – Відповім, на що зможу, а потім я розповім вам одну давню історію.

- Що ж, я не проти.

- Отже, ваше перше питання?

- Чому я тут? Є ще якісь причини? Крім золота?

- І на перше ж питання я не можу дати вам хорошої відповіді, Лето. Поки я не готовий розкрити вам всі причини.

- Отже, інші причини є, - я переможно усміхнулася. – Ви викрили себе, Рошаіре.

- Я так не думаю, - дракон весело підморгнув мені. – Частково я відповім на це питання, коли розповім вам обіцяну історію. Думаю, ви будете дуже здивовані, коли дізнаєтеся бодай часточку всієї правди. Наступне питання?