Наталія Косенко - ( Не ) закохані, Наталія Косенко
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Мені здається, ти саме цього і боїшся, так? Закохатися.
Він читав її, як відкриту книгу. Книгу, яку до того сотні разів закидали після першої ж сторінки через нерозбірливий почерк. Стас дерся крізь покручені літери до суті й не відступав.
— Можливо.
Ясмін завжди гадала, що не захоплюється хлопцями, бо ще не настав час. Бо є десь її людина й треба просто чекати, а виявляється чекати нема чого. Вона просто боягузка, а страх не бігає за годинниковою стрілкою й ніколи не насититься часом.
Помітила дівчат з групи й одразу ж втиснула голову в плечі, намагаючись здаватися менш помітною за спиною хлопця, а потім насварила себе. Скільки можна боятися? Вона життям не живе, а лише тінню серед світла бродить й усе чуже довкола. Чуже, бо й сама собі чужа через постійний страх! Замінила числами людей й рахує їх, як задачки. А життя не задачка з математики!
Випрямила спину й вкотре глянула в очі Стасу. Він теж помітив одногрупниць й привітно махнув їм рукою. Ті ж зацікавлено й відкрито розглядали їх столик і двох людей за ним, яких ну ніяк не очікували побачити разом.
Ясмін знала, що Ліна з Анею і Дашею от-от підійдуть і сполохано затискала в руці склянку з лате. Смачнючим напоєм, який би так і не спробувала, якби не Стас. Він показав, що кава теж може бути смачною.
— Привіт! Ви тут… разом? Якісь пари обговорюєте, чи що?
Стас вже якось збрехав Олегу про Лугового й лабораторні. Могли б знову використати цю відмазку.
Повернула голову до хлопця й запитанням в очі. А він тільки на неї дивиться. Чекає. Усі чекають.
— Привіт, ні, просто пʼємо каву, — усміхнулася Ясмін у відповідь.
Сама від себе не очікувала. Відчула лише, що більше так не може. Як обговорюватимуть, то хай говорять, але ховатися більше не хотілося! Не за власними страхами!
— Оу… Тоді ми до вас?
Ліна вже взялася за стілець, та Стас притримав його рукою.
— Не сьогодні, — усміхнувся задоволено, — нам ще є що обговорити без сторонніх вух.
Отак прямо відрізав! Ясмін намагалася не звертати уваги на подивовані обличчя одногрупниць. Не очікували? Вона й сама в шоці.
Дівчата сіли за сусідній столик, а Стас подався ближче й хижа посмішка розтягнула вуста.
— Коли ти така самовпевнена так і хочеться взяти тебе. От на цьому ж столі. Тобі ж ніби подобається трах на столі?
Хоче засоромити? Хай викусить! Не для того так довго збирала сміливість по частинкам пошматованої душі.
— Подобається, — прямо глянула у відповідь. — Але мені не всі столи підходять.
Стас розглядав її з жагою, а погляд палав бажанням. Дозволила собі облизати вуста й з задоволенням відмітила, як стиснулися пальці на склянці. Так само він впивався у шкіру на стегнах, коли в машині насаджував на себе її тіло.
Йшла сюди з наміром тримати подалі від себе парубка, а тепер сама провокує! Стас точно вказав, що вона не розуміє власних бажань. То може й справді покластися в цьому на нього?
— В мене тренування після пар. О сьомій я можу забрати тебе від гуртожитку.
— А репетиція?
— Не вийде. Та ми можемо разом відрепетирувати ввечері. То як?
Лише й змогла, що кивнути головою. Сумнівалася й досі, та мала спробувати! Мала, бо ж без Стаса так і не наважиться жити, лише існувати.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «( Не ) закохані, Наталія Косенко», після закриття браузера.