Олена Гриб - "Опальна принцеса". В пошуках Дракона, Олена Гриб

Відповідь йому не сподобалася.

– Кано, – прозвучало неголосно, проте двері відразу відчинилися, пропускаючи дізнавача.

– Слухаю, сіре?.. – Він схилив голову в легкому поклоні.

– Ви стверджуєте, що це, – псевдоРік вказав на мене, – агентка Ластонії?

– Ні, сіре. Вона біженка. Просить притулку і обіцяє поділитися своїми знаннями про Ластонію.

Біженка? Що ще за новини?! Я не збиралася затримуватись у Долінеї довше необхідного. Точніше, довше того моменту, коли зрозумію, як повернутися додому! Про що балакав Кано? Натякав, що якщо я цілком і повністю не продамся місцевій владі, то і допомоги не дочекаюся?!

– Цікаво. Перебіженка… Звичайна зрадниця, якій золото миліше за клятви. Наскільки важлива її інформація?

«З огляду на той факт, що я навіть не знаю, що таке Ластонія, розраховувати на ілюзію поваги не варто», – мені раптом захотілося, щоб імплант ожив і вирвав мене з дійсності.

– Леді Анна готова надати відомості про культуру та традиції своєї Батьківщини. З погляду соціальних наук її допомога безцінна, сіре, – дізнавач говорив безпристрасно, і лише жилка на скроні видавала його хвилювання.

– Тобто ця юска абсолютно марна.

«Мене тільки що назвали обірванкою», – як і у випадку з Ріком, на думку спав розпливчастий здогад про значення незнайомого слова.

– Академія Наук бажає вивчити її доповідь, сіре, – Кано не заперечував прямо, але й не погоджувався беззастережно.

– Обійдуться. Навіщо досліджувати феномен, який скоро зникне? Нехай витрачають час на щось корисне.

– Я передам їм, сіре.

– Як довго ви плануєте вивчати цю… Анню?

– Аню, – машинально поправила я.

Ніхто з них і не глянув у мій бік.

– Декілька днів. – Дізнавач дивився в підлогу.

– Ви вважаєте її небезпечною?

Кано зам’явся:

– Є деякі складнощі, сіре…

– Ніяких складнощів. Я не питаю, чи є у неї всередині бомба з годинниковим механізмом. Моє питання просте. Особисто ви вважаєте, що ця… Ання… Що вона свідомо нашкодила моїм братам?

Я поперхнулася повітрям. Братам? Принцу Ендеру, який не факт, що принц (Айрі у визначенні статусів я вже не довіряла), і шаєрону Вікарду? Тобто цей… Нехай буде Рік номер два. Тобто Рік-другий теж ріє Нордес? Чудово. Таке відчуття, ніби в резиденції куди не поткнешся, натрапиш на їхній зарозумілий рід.

– Ні, сіре, – з повагою відповів дізнавач. – Боюся, шаєрон Вікард трохи поспішив із судженнями.

– Добре. Нагадати, чому вашим висновкам я довіряю більше, ніж його капризам, Кано? Для вас головне – Долінея, а не ображене самолюбство. Я ціную це.

– Дякую, сіре.

– Ви заслужили свою посаду. Не забувайте про це, коли знову зіткнетеся з Вікардом.

– Не мені заперечувати шаєрону, сіре.

– А кому? – Рік номер два поправив краватку, і в його рухах на мить промайнула людяність. – Він ваш підлеглий, Кано.

– Попри всю мою пошану, сіре, насамперед він – шаєрон.

– Саме тому вам не треба дивитися на його самодіяльність крізь пальці.

Дізнавач переступив з ноги на ногу. Я подумала, що з його кульгавістю неймовірно важко стояти, не рухаючись, і була вражена витримкою цього чоловіка. Він дотримувався етикету, незважаючи на біль. З тим же завзяттям Кано гнув свою лінію щодо Вікарда. Можливо, його зусилля хоч трохи окупляться і в моєму випадку?

– Це наказ, сіре?

– Так. – Рік-другий без особливого успіху зобразив криву посмішку і перевів погляд на мене. – Ання… Чому у неї перев’язані руки і коліна?

– Силове поле, сіре. Вона не знала про нього і поранилася.

– Тікаючи з Ластонії?

– Ні, сіре. Це її особисте силове поле. Біологічного походження.

«Взагалі чудово. Продовжуйте, зробіть із мене чорнобильського монстра! Чи Андрєєв і його колеги так забили вам баки, що ви вважаєте всіх ластонців надлюдьми?» – я мимоволі потяглася до волосся і відразу ж змусила себе зупинитися.

Не час перевіряти, чи не підросла корона. Переживу зустріч зі злою копією Ріка – обсиплю невидимі зубці борошном або пудрою (спасибі Джелю за ідею) і перевірю масштаби неприємностей перед дзеркалом.

– Ви впевнені, Кано?

– Сканери не вловили техногенних випромінювань, сіре.

– Ви хочете сказати…

– Так, сіре.

– О.

Важко уявити багатозначніше «О». Воно натякало, що краще б мені виявитися Ньепою або чупакаброю – для них у Ріка номер два знайшлося б більше прихильності, ніж для тієї, про кого навіть не говорять вголос.

Немов для спростування моїх думок він підійшов до мене, радуючи тінню зацікавленості на пещеному обличчі, і простягнув руку з явним наміром особисто обмацати силове, бодай воно луснуло, поле.