Лада Короп - Коли закінчиться ненависть , Лада Короп

МАРТА.  

– Куди ти зібралася? – питає в мене сердитий батько вже на виході. 

– З подругами на відпочинок. Вибач батьку я запізнюся, – відповідаю й на ходу взуваю кросівки.

 – Куди саме? І що то в тебе за подруги такі, що ти валізи зібрала? – цікавиться батько. 

– Ми їдемо у гори. На всі вихідні. Не хвилюйся за доставку. Я приїду у цілості й збереженості. 

– Не подобається мені ця твоя поїздка. Скажи мені правду. Ти щось не договорюєш, – зауважує батько. 

– Ми з Нікою й іще одною подружкою вирішили відпочити у горах. Хіба нам не можна? Я вже доросла дівчинка, – обурююся. 

– Це мені вирішувати, що тобі можна, а що ні. Поки ти живеш у моєму домі й за мій рахунок, – кричить.

– Я поїду у гори на відпочинок. Хочеш ти цього чи ні. Бувай, – кидаю й швидко вибігаю. 

   Орест чекає на мене неподалік від мого будинку. Я підбігаю до авто. Швидко сідаю всередину.

– Привіт, ти швидко, – каже задоволений Орест. 

– Ну так, втекти від мого батька не проста задача, – відповідаю з віддишкою. 

– Він часом не пасе тебе? – цікавиться Орест. 

– Ні, звісно. Мені дивом вдалося обманути його амбалів. Тому все добре. 

– Гаразд, тоді поїхали, – каже Орест й з силою натискає на педаль газу. 

  Ми мчимося по дорожньому серпантину між величними горами. Мені трохи лячно, бо Орест чомусь забув про правила безпеки у таких місцях. Але й перехоплює дух від краєвиду, що відкрився. 

Ми прибуваємо до дорогого курорту у самих Карпатах. Орест замовив готельний номер класу люкс. Ми заходимо до номера і я одразу підбігаю до вікна. Осінь цього року прекрасна. Жовті листочки повільно опадають на землю й кружляють в повітрі, ніби в танці. 

– Марто, чого ти стовбичиш біля вікна? Ходи до мене, – кличе Орест. 

– Йду. Просто тут так гарно. Мені дуже подобається, – підходжу до Ореста й обіймаю. 

– Я радий, що ти задоволена. А тепер перекусімо, тому що нас чекає насичена програма. Як і вдень, так і вночі. До речі, – сміється Орест й міцно притискає до себе. 

– Справді? Ти добре постарався, – жартую. Хоча якщо чесно я щаслива. Орест все робить для цього. Тільки б мій любий батечко нічого не зіпсував. Все моє життя він тільки й робить, що втручається у мої справи. Одного разу він вже позбавив мене коханого хлопця. Більше я йому цього не дозволю зробити.

– То ми йдемо їсти чи ні? – повертає мене у реальність Орест й уважно дивиться на мене. 

– Так, звісно. Я трохи задумалася. 

 Ми з Орестом після легкого обіду йдемо на екскурсію, а потім до ресторану. Екскурсія виявилася дуже цікавою й змістовною. Ми бачили багато прекрасних місць. А особливо мені сподобалася прогулянка по лісу. Нам з Орестом навіть вдалося декілька разів таємно поцілуватися. Поки інші учасники екскурсії теж десь гуляли. 

Ввечері втомлені ми повертаємося до номера і йдемо приймати гарячий душ. Орест вже чекає мене на ліжку. Він тільки в одному халаті. 

Чоловік дивиться на мене з викликом й хитро всміхається. Потім плескає рукою по шовковому простирадлу.

 – Марто ти не хочеш розповісти мені казку на ніч? – Ти впевнений, що не хочеш спати? – сідаю біля Ореста на край ліжка. 

– Хіба ти мені це дозволиш зробити? – питає Орест й тягне мене на себе. Потім швидко укладає біля себе на ліжко.