Єжи Брошкевич - Оті з Десятої Тисячі

Цієї думки він не додумав, бо всупереч наказу про тишу, закричав разом з Алькою:

— Це вони! Це вони! Це вони!

Зустріч відбулася в самісінькій глибині Чорної Ріки, на межі Дванадцятої і Тринадцятої Тисяч.

— Це вони! — кричала Алька.

— Це вони! — кричав Іон.

А екіпажі «Альфи» та «Бети» збіглися до екранів і візирів.

Усі вже знали, що ніхто інший, а тільки діти з «Розвідника» могли з'явитися тут на КБ-803. На «Альфі» цю можливість вирахував, — через півгодини після того, як застряг у Ріці, — сам Марім; на «Беті» аналогічні результати одержав астрограф Ієронім Брошкідзе. Але тільки Чандра Рой і Гелена Согго щиро вірили, що зустріч відбудеться, і саме вони безперервно чергували на постах спостереження в своїх космольотах. Доля справедливо винагородила їх: Чандра Рой на «Беті», а Гелена Согго на «Альфі» побачили те, чого так чекали, і закричали щосили:

— Це вони! Це вони! Дивіться, це вони!

І тільки згодом на обох космольотах прозвучали правильні повідомлення спостерігачів:

— КБ-803 підходить по сліду, віддаль двадцять кілометрів, сигналізація світлова!

І цілком природно, що всі члени екіпажів, крім хіба пілотів, збіглися до екранів і візирів. Навіть най-стриманіші й найвідповідальніші люди залишили свої пости. Тут дехто може здивуватися, ба навіть обуритися.

Але не дивуйтеся цьому бракові дисципліни.

Адже ще мить тому обидва екіпажі були впевнені, що безповоротно летять у космічну безодню, що ніколи вже не повернуться до рідної Сонячної системи, що немає для них порятунку.

Ніхто не хотів покірно чекати смерті. Тому на обох космольотах відразу ж узялися до роботи, тобто почали боротьбу за життя, повітря, їжу.

Найперше об'єднали «Альфу» й «Бету». Були закинуті троси, і обидва космольоти вже з годину йшли поряд.

Одночасно розпочали науково-дослідну роботу інші групи, організовані зразу ж по катастрофі: групи харчування, зв'язку, повернення, а також група дослідження Чорної Ріки.

Люди працювали звично й спокійно. Дотепники жартували. Орм Согго співав, Марім насвистував… Зрештою, всі були трохи схвильовані — як люди, що одержали нове завдання. А цього разу завдання випало особливо важке.

Коли б не це приховане хвилювання, можна було б подумати, що не сталося нічого незвичайного. Якщо не вважати за незвичайне те, що разом із Чорною Рікою «Альфа» та «Бета» летіли в космічну безодню.

Правда, в обох космольотах знали, що є невеличка надія на порятунок, але, — як уже згадувалося, — крім Чандри й Гелени, ніхто в це не вірив.

Отож, коли в обох космольотах пролунав крик: «Це вони!», а потім: «КБ-803 підходить по сліду»… — ніхто, крім пілотів Маріма й Орма, не зміг перебороти спокусу побачити допомогу, що наближалася.

Всі дивилися мовчки. Тиснули руки Гелені, Яну й Чандрі. Хтось промовив: «Вони зробили неможливе». А ще хтось: «Друзі, троє дітей принесли нам надію на порятунок».

Людські думки ходять одними дорогами. І так само, як недавно на Головній Базі Долорес поправила Назима, так зараз на «Альфі» Ебенезар Ліон, один із найвидатніших математиків світу, також запротестував проти слова «діти».

— Ні, — сказав він, — не діти, а троє справжніх людей принесли нам надію на порятунок.

І всі, хто його чув, мовчки кивнули. Осяяні новою надією, очі вп'ялися в силует космольота КБ-803, що згідно плану Супера розмовляв із «Альфою» та «Бетою» світловими сигналами, тримаючись дещо віддалік.

— Це дивовижно! — прошепотів Ліон Гелені. — Хто з них пілотує машину?

Гелена здогадувалась, але не висловила своїх здогадів уголос.

КБ-803 передавав такий текст:

«Іон Согго, Алька Рой на борту КБ-803 прибувають за розпорядженням Головної Бази. Наше завдання: провести вас крізь Чорну Ріку до «Розвідника». Відповідайте: брати вас на буксир чи ви зберегли власну тягу?»

«Альфа» і «Бета» відповіли, що зберегли власну тягу. Передбачений Супером план підтверджувався.

КБ-803 продовжував передавати інструкції:

«Увага на «Альфі» й «Беті»! Програма найближчих дій: КБ-803 обганяє вас і виходить наперед. Потім відкриває дорогу в Чорній Ріці безперервним вогнем. «Альфа» й «Бета» ідуть за ним на мінімальній віддалі. Передбачається вихід на «Розвідника», який відкриває дорогу до себе. Кінець. Підтвердіть прийом. Повторіть програму».

Після підтвердження прийому біля візирів «Альфи» і «Бети», спрямованих на КБ-803, зосталися лише чергові. На «Альфі» — Ліон і Гелена, на «Беті» — красуня Владимира Альфієрі та її наречений Кіамото. Решта ж, серед них Ян і Чандра, повернулися на свої пости.

В обох космольотах запала тиша. Люди уникали навіть дивитися одне на одного. Ніхто більше не сміявся, не вихваляв дітей. Мовчали так, наче боялися, що необачно сказані слова можуть заподіяти якусь непоправну шкоду, порушити плин подій.

Тільки Ян і Чандра, повернувшись до кабіни, де розташувався тимчасовий астрохімічний пост, тихо перемовилися кількома словами.

Перший озвався Ян. Він не міг стриматися, бачачи тривогу, навіть розпач в очах дружини, яка марно намагалася приховати свої почуття усмішкою.

— Ти боїшся? — прошепотів він, обнімаючи її за плечі. — Дуже боїшся за них?

Чандра похитала головою.

— Справа не тільки в цьому, — майже спокійно відповіла вона. — Я не перший раз у житті вмираю від страху за дітей.

Що відповісти на такі слова, коли він сам не міг зібратися з думками? Ян мовчав. Чандра глянула на чоловіка й зрозуміла його мовчання. Провела рукою по його чолі.

— Страх за них не допоможе нам, Яне, — сказала вона. — Тільки раптом… навіть коли вони все робитимуть, як слід, раптом усе це… зламає їх і нас… оці пробуджені надії…

— Не думай про це.

— Ох, — несподівано розгнівалася Чандра. — Як я можу про це не думати?

Ян стиснув їй руки.

— Чандро! — сказав він. — Нам було б легше, коли б хоч діти зосталися в безпеці. Але подумай: як би