Малгожата-Кароліна Пекарська - Клас пані Чайки

— Звісно, — відповів Міхал, підвівся, узяв свої речі і вийшов. Лише вдома витягнув коробку з розкришеними тістечками. Мабуть, він подавив їх книжками, які розлючено жбурнув до торбини.

Щойно Міхал вийшов, Олек дорікнув Камілі, що вона погано ставиться до свого однокласника.

— Ти мав би радіти, — відказала дівчина. — Бачив би ти, як він на мене дивився, коли на Андрія мені вийшло «М» з яблучної шкірки! Тоді б ти його так не захищав!

Останні слова Каміла майже вигукнула. І все розповіла Олекові про слоника на день Валентина і решту випадків, коли Міхал виявляв до неї небажану увагу.

— Чомусь мені здається, що він тобі все-таки подобається, — буркнув не надто задоволений почутим Олек.

— Що?! — аж почервоніла Каміла. Отак слово за слово — і вони посварилися. Ображений Олек подався додому, а Каміла заявила йому, аби він ніколи більше до неї не озивався.

Ось чому Камілі довелося самій піти й купити подарунок. По нього вона вийшла лише напередодні Миколая. У «Подарунках» на площі Згоди, де продавалися різні дрібнички, про призначення яких промовисто свідчила назва крамниці, дівчина провела понад годину. Вона й не здогадувалася, що крізь вітрину за нею стежать чиїсь чорні очі. Продавчиня, якій вона розповіла про свої проблеми, порадила:

— Коли я не знаю, що комусь подарувати, то купую рамку для фото.

А й справді! Рамка! Каміла вибрала глиняну, розмальовану зеленими жабками. У дверях крамниці наштовхнулася на Чорного Міхала. Щойно за ним зачинилися двері, Каміла повернулася під магазин, стала біля вітрини й почала спостерігати, що ж таке купить Міхал. Здивована, вона помітила, що до такої самої, як у неї, торбинки із зображеннями Миколая, Міхал кладе таку самісіньку рамку із зеленими жабками.

— Нічого собі! — прошепотіла вражена Каміла й побігла додому. Весь вечір вона думала про сварку з Олеком, котрий ось уже кілька днів, як не дзвонив до неї, і про те, що побачила крізь вітрину «Подарунків». За всіма своїми невеселими роздумами Каміла геть забула про той нещасний реферат.

Наступного дня вранці пані Чайка наказала всім покласти подарунки до великого мішка й повідомила, що їх роздаватимуть після реферату про святого Миколая. Почувши це, Каміла зблідла.

— Слухай, я про реферат забула! — прошепотіла вона, штурхаючи Малгосю в бік.

— Ой леле! — зойкнула Малгося.

— Що мені робити?

Але відповісти подруга не встигла, бо вчителька викликала Камілу й Міхала.

— Ну, хто з вас почне? — запитала вона.

— Пані вчителько… я… мій реферат, — затинаючись, пробурмотіла Каміла.

— Що із твоїм рефератом? — не зрозуміла пані Чайка, та, перш ніж дівчина встигла щось додати, Чорний Міхал підійшов до вчительського столу.

— Її реферат у мене! — сказав він і поклав перед учителькою декілька сторінок, набраних на комп’ютері.

— А твій? — пані Чайка пильно подивилася на хлопця, а той глянув на Камілу, яка аж спалахнула, вражена його вчинком.

— Сідай, Міхале, — холодно мовила пані Чайка. — Лише тому, що нині Миколая, не поставлю тобі одиницю в журнал. Але я подумаю, як тебе покарати! Каміло, читай!

Ніхто із класу й словом не похопився, коли аркуші з Міхаловою роботою опинилися на Камілиній парті. Дівчина перевела подих і почала читати історію святого Миколая, єпископа Мір Лікійських.

Коли вона закінчила, у класі зробилося тихо, а тоді пані Чайка почала роздавати подарунки. Тишу щомиті порушував сміх. Алекс отримав лазерного ліхтарика, чиє світло утворювало пляму у формі голої жінки, Кінга — плюшеву мишу на ковзанах, Каська — останню книжку відомої молодіжної письменниці Єви Новак. І тільки двоє людей у класі, отримавши свої подарунки, мовчали. То були Каміла й Міхал, які безпорадно розглядали свої рамки для фотографій.

Наприкінці уроку вчителька оголосила, що визначила покарання Міхалові. Перед самими святами він повинен прочитати реферат про Різдво. Усі промовисто позирнули на Камілу, навіть Малгося дивилася на подругу докірливим поглядом. Мабуть, саме тому, щойно за пані Чайкою зачинилися двері класу, Каміла підійшла до Міхала.

— Я напишу цей реферат замість тебе.

Але Міхал не відповів. Озвався лише тоді, коли вони вийшли зі школи. Саме тоді виявилося, що на лавці перед школою сидів Олек. Хлопець підійшов до Каміли й простягнув їй маленький пакуночок.

— Пробач мені, — сказав він. — Це тобі подарунок на Миколая.

Каміла глянула на Олека. Вона боялася розгорнути дарунок, бо ж сама нічого не подарувала хлопцеві. І раптом їй сяйнула думка.

— У мене теж є дещо для тебе, — посміхнулася вона. — Пробач, я не встигла загорнути, — і, сказавши це, дівчина витягла з рюкзака зелену рамку в жабки й простягнула Олекові. — Матимеш у що вставити мою фотку.

Вона не встигла договорити, як до них підійшов Чорний Міхал і, вручивши Камілі торбинку з Миколаями, сказав:

— Ти теж встав собі його фотку. А за реферат про Різдво красно дякую.

Історія з подарунками на Миколая, рефератом і Камілин учинок обурили навіть Малгосю.

— Я тебе не впізнаю! — дорікнула вона подрузі й почала нервово протирати окуляри.

— Я сама себе не впізнаю, — відказала Каміла. — І взагалі не знаю, що робити. Мабуть, піду до пані Чайки й у всьому зізнаюся. Що ти мені порадиш, іти чи ні?

— Якщо хочеш, щоб я тебе поважала, то йди, — відказала Малгося. — А може, ти думаєш, що твоя свинська поведінка — це метод боротьби з його почуттями? Якщо ти не підеш і не зізнаєшся, що