Євгенія Сергіївна Захватова - Феномен доктора Хауса

Лорі» (A Bit of Fry and Laurie, 1989–1995), а потім — в серіалі «Дживс та Вустер» (Jeeves and Wooster), який транслювався у Великобританії з 1990 по 1993 рік. Це — екранізація гумористичних повістей Пелема Вудхауза про молодого британського аристократа Берті Вустера та його меткого камердинера Дживса. На хвилі шаленого успіху «Доктора Хауса» серіал «Дживс та Вустер» за участі «молодого Хауса» випущений на DVD як колекційне видання.

Треба сказати, що гумор повістей Вудхауза досить специфічний і до кінця зрозумілий лише англійцям. Ці твори, як і знятий за ними серіал, є зразками типового англійського гумору, який за межами Великобританії заведено вважати тонким. Можливо, ця обставина стала причиною того, що серіал «Дживс і Вустер», показаний свого часу в ефірі українського телебачення у російськомовній версії, не набув великої популярності, потрапивши до категорії творів для витонченої, інтелектуальної публіки.

Лорі та Фрай в образах аристократа Берті Вустера і його камердинера Дживса

Тимчасом в самій Англії гумор Пелема Вудхауза вважається брутальним, а його персонажі, особливо Берті Вустер, були вельми непопулярні у представників британського істеблішменту. Наприклад, коли Вудхауза в 1967 році розглядали як кандидата на Орден Кавалерів Пошани (Order of Companions of Honour), сер Патрик Дін, посол Великобританії у Вашингтоні, відзначив: «Це б занадто закріпило образ Берті Вустера як утілення британського характеру. А ми, британці, щосили прагнемо цю асоціацію викоренити». Персонажі Вудхауза часто ексцентричні, мають незвичайні пристрасті. Наприклад, деякі з них симпатизують… свиням, тритонам, а найбільш одіозні типи в захваті від власних шкарпеток. Аристократи у Вудхауза мають дивакуватий вигляд, а поводяться ще кумедніше. Саме їхні чудернацькі витівки зазвичай ускладнюють сюжет оповіді, впливаючи на розвиток дії і позбавляють його навіть натяку на логіку. Значну роль у сюжетах Вудхауза відіграють родичі, особливо тітоньки: як правило, вони шкодять на фінансовому фронті, заважають героям влаштувати особисте життя і взагалі роблять усе, аби зіпсувати їм настрій. Друзі теж нечасто приходять на допомогу головним дійовим особам: основна функція друзів полягає в тому, аби привнести в життя Дживса та Вустера якнайбільше хаосу.

Часто в творах Вудхауза головний герой, намагаючись виручити друга, потрапляє в скрутне становище. Полісмени й інші представники влади, як правило, постають перед читачем неприємними і недалекими персонажами — їх легко обвести довкола пальця, інколи лише назвавшись поліції не своїм ім’ям. А ось слуг (у найкращих традиціях римської комедії) Вудхауз наділяє майже надприродними інтелектуальними здібностями. В більшості випадків вони щонайменше на порядок розумніші за своїх господарів, прикладом чому є Дживс.

Саме роль Берті Вустера, легковажного аристократа, найбільш повноцінно, на думку критиків і прихильників, утілила талант і стиль Г’ю Лорі. До речі, серіал наповнений музикою регтайм у виконанні самого Лорі. Тут проявляється ще одна грань його таланту: Г’ю з юності захоплювався музикою. До речі, в ранньому дитинстві він музику терпіти не міг. Коли матуся примушувала його грати на піаніно, хлопчик погрожував їй голодуванням — одного дня навіть оголосив його і протримався без їжі цілі три дні. Зараз ставлення Г’ю до музики кардинально змінилося. Він грає на гітарі, клавішних інструментах та губній гармоніці. Актор — клавішник у рок-групі Грега Грюнберга «The Band from TV», яка періодично дає благодійні концерти. «Напевно, це найбільше задоволення в світі — сидіти і бавитися з музичними інструментами», — говорив актор в одному з численних інтерв’ю після тріумфу «House M. D.». — Наш рок-гурт — доброчинна організація. Граючи в групі, я записав кілька альбомів, які не принесли мені жодного пенні. Можу зіграти початок сотень пісень, але до кінця не доведу жодної». Голос Г’ю Лорі як рок-співака можна почути за кадром, у саундтреку до «Доктора Хауса».

Лорі під час виступу «The Band from TV»

Окрім роботи на телебаченні й захоплення музикою, Г’ю Лорі з середини 1990-х років також почав зніматися в кіно. Але, як правило, він був зайнятий у невеликих ролях: «Розсуд і чуття» (Sense and Sensibility, 1995), «101 далматинець» (101 Dalmatians, 1996), «Людина в залізній масці» (The Man in the Iron Mask, 1998), «Політ Фенікса» (Flight of the Phoenix, 2004). А ще Г’ю Лорі — письменник: у 1996 році вийшов його трилер «Торговець пукавками» (The Gun Seller), що став бестселером у Англії, та лише зараз перекладений і виданий у Росії — на хвилі популярності «Доктора Хауса». Українського перекладу немає. У вересні 2009 року мав вийти другий його роман «Паперові солдати» (The Paper Soldiers), але вихід книжки відклали на невизначений термін. Ще актор брав участь у записі кількох аудіокнижок, серед яких — «Великі надії» Чарльза Діккенса, «Подорожі Гуллівера» Джонатана Свіфта, «Вітер у вербах» Кеннета Грема, «Троє в човні (якщо не рахувати собаки)» Джерома К. Джерома.

Лорі з примірником першого видання своєї книжки «Торговець пукавками»

У 2004 році 45-річний Г’ю Лорі, на той час уже досить успішна людина, радикально змінив своє амплуа, прийнявши пропозицію спробувати себе на головну роль у американському телесеріалі «Доктор Хаус». До нього кастинг проходили безліч американських акторів — Девід Шор хотів бачити в ролі Грегорі Хауса американця. Але Лорі, отримавши сценарій, махом проковтнув кілька серій, запалав ідеєю зіграти лікаря-мізантропа і, прийшовши на кастинг, так геніально відтворив американський акцент, що його, корінного англійця, прийняли за уродженця американського Середнього Заходу. На користь акторові зіграла і та обставина, що за межами Великобританії його майже ніхто не знав. Відомий і популярний англійський артист, письменник і музикант був прийнятий американськими продюсерами як така собі «людина з вулиці». Його британський «послужний список» Девіду Шору ні про що не говорив. Продюсера, як і інших творців серіалу «Доктор Хаус», цікавив типаж.

До речі, готуючись до акторських проб перед зйомками «Доктора Хауса», Лорі прочитав уривок зі сценарію, який тоді не мав назви, і вирішив: головний герой серіалу — це онколог Джеймс Вілсон, а доктор Хаус — лише другорядний персонаж, його ексцентричний друг. Про те, що роль, яку йому запропонували, є головною, Г’ю Лорі дізнався вже після проб, отримавши повний сценарій першої серії.

Г’ю Лорі — доктор Хаус

Після кількох років зйомок у «House M. D.» актор із сім’єю переїздить до Лос-Анджелеса. Хоча, за його словами, зміна місця проживання нічого не поміняла: родина, як і раніше, бачить його лише кілька годин на день.

Г’ю Лорі — про себе і Грегорі Хауса

— В Америці мені бракує англійського дощу! Це правда. Ще мені не вистачає мурованих будівель. Коли переїжджаєш