Урсула К. Ле Гуїн - На інших вітрах

і птиці в цих повітряних заростях відчували себе, як в саду, все це в цілому здавалося їй дивним садом, повислим між небом і землею.

«Ах, як шкода, що Техану не може цього бачити!» — думала Тенар. Але про саму Техану або про те, де вона зараз знаходиться, вона намагалася не думати.

Річковий Палац, як і Новий Палац, були побудовані королевою Герою п'ять століть тому. Річковий Палац лежав в руїнах, коли Лебаннен зійшов на трон; і він ретельно відбудував його заново. Тепер це було чарівне тихе містечко, кімнати вишукано обставлені, але просторі і не захаращені меблями; на темних, відполірованих до блиску підлогах ніяких килимів. Ряди вузьких засклених дверей легко дозволяли тій чи іншій кімнаті перетворитися на веранду, яка однією стороною виходила на порослий вербами берег річки, і досить було зробити крок, щоб опинитися на широкому дерев'яному балконі, навислому над самою водою. Придворні дами розповіли Тенар, що це найулюбленіше місце короля, він часом непомітно приїжджає сюди, щоб провести тут ніч на самоті або з черговою коханкою. А тому, натякали дами, неспроста, видно, Лебаннен поселив принцесу саме в Річковому Палаці! Що ж стосується самої Тенар, то вона була впевнена, що Лебаннен просто не захотів залишатися з принцесою під одним дахом і поселив її в перше ж місце, яке прийшло йому в голову, яке цілком відповідало би її статусу. Хоча хто знає, можливо, придворні дами теж були праві?

Стражники в сяючих обладунках, зрозуміло, тут же візнали Тенар і пропустили її. Лакеї, оголосивши принцесі про її прихід, прихопили з собою хлопчика-пажа і вирушили гризти горіхи і пліткувати, що напевне становило їх основне заняття. Вітати гостю вийшли придворні дами. Дами нудьгували тут і були раді будь-якій гості, яка могла розповісти їм хоч якісь новини про похід короля проти драконів. Тенар довелося випити цю чашу до дна, і тільки тоді нарешті пані відпустили її і провели в покої принцеси.

Під час двох попередніх коротких візитів її спершу примушували, правда недовго, чекати в приймальні, а потім служниці з закутаними в покривала обличчями проводжали її в будуар принцеси — єдину темну кімнату в усьому цьому просторому будинку, повному повітря і світла. І принцеса завжди стояла посеред цієї темної кімнати в своєму безглуздому капелюсі з широкими полями, з яких до самої підлоги звисало червоне покривало, і виглядала так, немов її прибили до цього місця цвяхами. У такі хвилини вона дійсно своєю нерухомістю нагадувала цегельну камінну трубу, як справедливо зауважила леді Йеса.

Але на цей раз все було по-іншому. Як тільки Тенар увійшла до приймальні, десь далеко пролунав пронизливий вереск і тупіт ніг, немов люди кричали і розбігалися в різні боки. Потім в двері буквально влетіла принцеса і з диким криком, широко розкинувши руки, кинулася до Тенар і міцно її обняла. Тенар була маленька на зріст, і принцеса, дівчина висока і сильна, та ще й чимось перелякана, ледь не збила її з ніг, проте встигла підхопити і буквально втримала на вазі своїми сильними руками.

— О, пані Ара, пані Ара! Врятуйте, врятуйте мене! — кричала принцеса.

— А що сталося?

Принцеса розридалася — чи то від невідомого жаху, чи то від полегшення, чи то від того і іншого відразу. Тенар з її нечленороздільних і сумних скарг і схлипувань вдалося зрозуміти лише окремі слова щодо дракона і жертви.

— Ніяких драконів поруч з Хавнором немає, - суворо сказала вона, вивільняючись з обіймів принцеси. — І нікого тут в жертву не приносять. І взагалі, про що мова? Що тобі такого наговорили?

— Ці жінки сказали, що сюди летять дракони і що в жертву їм принесуть королівську дочку, а зовсім не козу, тому що вони чаклуни, і я дуже злякалася! — Випаливши це, принцеса витерла сльози, стиснула кулаки і щонайшвидше постаралася взяти себе в руки. Вона була дійсно охоплена жахом, непідробним і некерованим. Тенар стало шкода її. Однак вона не дозволила собі проявити цю жалість. Цій дівчинці пора навчитися вести себе гідно в будь-якій ситуації!

— Твої служниці неосвічені і погано знають тутешню мову, так що просто нічого не зрозуміли і чортзна-що тобі наговорили! — сердито сказала Тенар. — Між іншим, сама ти і зовсім не знаєш ні слова ардичною. А якщо б знала, то відразу зрозуміла б, що боятися нема чого. Хіба ти бачила, щоб хтось ще метався тут від страху з криками і сльозами?

Принцеса не зводила з Тенар очей. Цього разу на ній не було ні безглуздого капелюха, ні покривал, вона була одягнена в легкий повітряний одяг, бо день був жаркий, і Тенар вперше бачила перед собою не якийсь неясний силует під незліченними червоними покривалами. Принцеса була на диво гарна на вроду, хоча очі її і опухли від сліз, а обличчя було вкрите червоними плямами. Рудувато-каштанове волосся, карі з рудими іскорками очі, округлі плечі і руки, повні красиві груди, тонка гнучка талія — коротше, чарівна юна жінка в розквіті своєї краси і сили.

— Але ж нікого з цих людей і не збираються приносити в жертву, — промовила вона нарешті нерішуче. — Тільки мене!

— Ніяких жертв! — відрізала Тенар.

— Але тоді навіщо сюди летять дракони? — Тенар важко зітхнула, набралася терпіння і сказала:

— Знаєш, дівчинко, нам з тобою потрібно обговорити безліч найрізноманітніших речей. І якщо ти станеш сприймати мене як свого друга…

— А я і сприймаю! — вигукнула принцеса і що було сил стиснула праву руку Тенар. — Ти і є мій друг, у мене ніяких інших друзів немає, і я готова пролити заради тебе свою кров!

І, як би смішно це не звучало, Тенар знала: вона говорить чисту правду.

Вона постаралася настільки ж міцно потиснути дівчині руку і сказала:

— Добре. Значить, ми з тобою друзі. Назви ж мені своє ім'я.

Принцеса широко розкритими очима дивилася на неї. З носа у неї все ще трохи підтікало, верхня губа була прікушен, а нижня тремтіла. Судорожно, як дитина, зітхнувши, вона вимовила:

— Сесеракх.

— От і добре, Сесеракх. А мене звуть не Ара, а Тенар.

— Тенар, — повторила дівчина і ще міцніше стиснула її руку.

— А тепер, — Тенар говорила дуже повільно і спокійно, намагаючись повністю оволодіти ситуацією, — вели подати мені напитися. Я з дороги, і мене мучить спрага. І давай-но присядемо. Я трохи перепочину, а потім ми про все поговоримо.

— Я зараз! — крикнула принцеса і в кілька