Ліза Фельдман Барретт - Як народжуються емоції

комбінація є потужною здатністю мозку. Учені й досі сперечаються щодо відповідальних за неї механізмів, але загалом погоджуються, що це базова функція поняттєвої системи. Вона дозволяє вам конструювати потенційно нескінченну кількість нових понять із тих, що у вас уже є. Сюди входять і засновані на цілях поняття, на кшталт «Речі, що можуть захистити вас від жалких комах», у яких ціль нетривала.

Поняттєва комбінація доволі потужна, але значно менш ефективна, ніж володіння словом. Якщо ви спитаєте мене, що я їла сьогодні на вечерю, я можу сказати: «запечене тісто з томатним соусом та сиром», але це буде значно менш ефективно, ніж сказати: «піцу». Загалом кажучи, вам не потрібна назва емоції, щоб сконструювати випадок цієї емоції, але зробити це легше, коли ви все ж таки маєте слово. Якщо ви хочете, аби поняття було ефективним, і хочете передати це поняття іншим, то слово дуже доречне.

Дітям такий «ефект піци» може піти на користь, перш ніж вони навчаться говорити. Наприклад, загалом діти, які ще не розмовляють, водночас здатні тримати в голові близько трьох предметів. Якщо ви сховаєте іграшки в коробку на очах у дитини, вона може запам’ятати до трьох місць схованки. Однак якщо ви позначите кілька іграшок беззмістовними словами, на кшталт «дакс», а ще кілька «блікет», перш ніж їх ховати, віднісши ці іграшки до категорій, — дитина зможе тримати в голові аж до шести предметів! Це відбувається навіть якщо всі шість іграшок фізично ідентичні, наполегливо вказуючи, що діти отримують від знання понять ті самі переваги ефективності, що й дорослі. Поняттєва комбінація плюс слова дорівнює силі створювати реальність.

У багатьох культурах можна знайти людей, що мають сотні, а то й тисячі понять емоцій, тобто демонструють високу емоційну гранулярність. Такі люди, наприклад, серед іншого можуть мати поняття гніву, смутку, страху, щастя, подиву, провини, цікавості, сорому, співчуття, відрази, благоговіння, хвилювання, гордості, ніяковості, вдячності, презирства, жаги, насолоди, хтивості, надміру та любові. Вони також мають окремі поняття для взаємопов’язаних слів на кшталт «досада», «роздратування», «розчарування», «ворожість», «лють» та «невдоволення». Така людина є експертом з емоцій. Справжнім сомельє емоцій. Кожне слово відповідає її власному поняттю емоції, і кожне поняття можна використати на службу як мінімум одній меті, але зазвичай багатьом. Якщо поняття емоції є інструментом, то ця людина має величезний ящик з інструментами, від якого не відмовився б і досвідчений майстер.

Люди, що демонструють помірну емоційну гранулярність, мабуть, мають десятки понять емоцій, а не сотні. Вони можуть мати поняття гніву, смутку, страху, відрази, щастя, подиву, провини, сорому, гордості та презирства — мабуть, не набагато більше за так звані базові емоції. Для цих людей такі слова, як «досада», «роздратування», «розчарування», «ворожість», «лють», «невдоволення» тощо, мали б усі належати до поняття «Гнів». Така людина має звичайнісінький маленький червоний ящичок, повний якихось дуже зручних інструментів. Нічого особливого, але свою справу вони роблять.

Люди, що демонструють низьку емоційну гранулярність, мають лише декілька понять емоцій. Вони можуть мати у своєму словнику такі слова, як «смуток», «страх», «провина», «сором», «ніяковість», «роздратування», «гнів» та «презирство», але всі ці слова відносяться до одного поняття, щось на кшталт «неприємного відчуття». Така людина має небагато інструментів — молоток та швейцарський ніж. Можливо, ця людина й чудово дає собі раду, але кілька нових інструментів їй би точно не завадили, принаймні якщо вона живе в західному культурному середовищі. (Мій чоловік жартує, що до нашого знайомства він знав лише три емоції: радісний, сумний та голодний.)

Коли розум має бідну поняттєву систему емоцій, чи може він сприймати емоції? З наукових експериментів у нашій лабораторії ми знаємо, що відповідь є загалом заперечною. Як ви бачили в розділі 3, здатності людей сприймати гнів у супленні, смуток в опущених кутиках губ та радість в усмішці можна легко завадити, обмеживши доступ до їхніх понять емоцій.

Якщо людям бракує добре розвиненої поняттєвої системи емоцій, то на що ж схоже їхнє емоційне життя? Чи відчуватимуть вони лише афект? Ці питання важко перевірити науково. Емоційний досвід не має об’єктивних відбитків в обличчі, тілі чи мозку, що дали б нам змогу вирахувати відповідь. Найкраще, що ми можемо зробити, — це спитати людей, як вони почуваються, але їм довелося б скористатися поняттями емоцій, аби відповісти на це питання, зруйнувавши мету експерименту!

Способом обійти цю проблему є вивчення людей, що мають від природи бідну поняттєву систему емоцій, розлад під назвою алекситимія, який, за однією оцінкою, є приблизно в 10 відсотків населення світу. Ті, що на нього страждають, мають проблеми з переживанням емоцій, як і могла б передбачити теорія конструйованих емоцій. У ситуації, де людина з дієвою поняттєвою системою може відчувати гнів, люди з алекситимією більш імовірно відчуватимуть біль у шлунку. Вони скаржаться на фізичні симптоми та повідомляють про відчуття афекту, але не здатні відчувати їх як емоційні. Люди з алекситимією мають також проблеми зі сприйняттям емоцій в інших. Якби людина з дієвою поняттєвою системою побачила, як двоє чоловіків кричать один на одного, вона зробила б психічний висновок та сприйняла гнів, тоді як людина з алекситимією повідомила би про сприйняття лише крику. Люди з алекситимією також мають обмежений словник емоцій та проблеми із запам’ятовуванням їхніх назв. Ці міркування дають чергові докази того, що поняття надзвичайно важливі для переживання та сприйняття емоцій.

• • •

Поняття пов’язані з усім, що ви робите та сприймаєте. А як ви дізналися з попереднього розділу, все, що ви робите та сприймаєте, пов’язане з вашим бюджетом тіла. Отже, поняття мають бути пов’язані з вашим бюджетом тіла. І, по суті, так воно і є.

Коли ви тільки народилися, то ще не могли регулювати ваш бюджет, тому ваші доглядальники робили це за вас. Щоразу, коли мати брала вас на руки, щоб погодувати, це була свого роду мультисенсорна подія зі своїми закономірностями: зоровим образом обличчя матері, звуком її голосу, запахом, дотиком, смаком її молока (або дитячої суміші) та вашими інтероцептивними відчуттями, пов’язаними з тим, що вас тримають, обіймають і годують. Ваш мозок уловлював весь сенсорний контекст у цей момент як схему зорових образів, звуків, запахів, смаків, дотиків та інтероцептивних відчуттів. Саме так і починають формуватися поняття. Ви навчаєтесь у мультисенсорний спосіб. Ваші зміни всередині тіла та їхні інтероцептивні наслідки є частиною кожного поняття, усвідомлюєте ви їх чи ні.

Коли ви категоризуєте свої мультисенсорні поняття, то також регулюєте свій бюджет тіла. Коли в дитинстві ви гралися з м’ячем, то категоризували його не просто за кольором, формою й текстурою (а також за запахом приміщення, відчуттям підлоги під долонями та колінами, післясмаком того, що ви нещодавно їли, і т. д.), але й вашими інтероцептивними відчуттями в цей момент. Це дозволяло вам передбачати ваші дії на кшталт ударів по м’ячу або хапання його ротом, що впливало на ваш бюджет тіла.

Уже дорослими, коли ви засвоюєте, що якась подія є випадком якоїсь емоції, наприклад «Ніяковості», ви так само вловлюєте зорові образи, звуки, запахи, смаки, дотики та інтероцептивні відчуття події разом як ваше поняття. І коли ви створюєте значення