Марго Вольська - Як завоювати сніжну відьму. Академія Торенвес, Марго Вольська

– Що там таке? – здивувався Джейсон і повернув збірник до себе, повернувся до портрета і присвиснув. – Нічого собі… Та він же схожий на лорда Флейма!

– Так, – підтвердила я хрипким від переживання голосом. – Справді, дуже схожий. Мов одне обличчя. А що це за демон?

– О, це давня історія, – похитав головою Джейсон. – Мені здавалось, він в тюрмі сидить. Чи вже вмер? Ну, його точно не могли звільнити. Не після того, що він накоїв. Цей архідемон намагався створити генератор сили на основі зіткнення контрмагій.

Звучало складно і плутано, та я вирішила не уточнювати. Я ж начебто розумна, винайшла заклинання, що імітує силу сніжних відьом…

– Іншими словами, намагався сплести в собі дві сили і стати могутнішим через те, що всередині нього магія булькотіла би, мов у великому казані. Навіть сніжну відьму шукав для цього діла, але так і не знайшов, потрапив в тюрму раніше, – Джейсон весело всміхнувся. – Отакі у мене співвітчизники. Але він ну вже дуже схожий на Флейма.

– Кажуть, що в світі можна знайти трьох майже ідентичних двійників кожній людині, тож, напевне, вони просто схожі, – бадьоро відповіла я і закрила збірник. – Спитаю потім лорда Флейма, хоча навряд чи він буде радий обговорювати цю тему. А ти, Джейсоне, сам звідки?..

Він не встиг відповісти на поставлене мною питання. Десь зовні щось загуркотіло, хтось гримнув на бібліотекарку, а тоді почимчикував до нас. Я не без подиву побачила перед собою лорда Флейма.

– Ви вже розібрались зі студентами? – спитав Джейсон.

– Так, – кивнув Есмонд. – Розібрався. А ви що тут робите? У відділі історії магії? Збираєте літературу для першого розділу дисертації?..

Власне, я, наприклад, про жодну дисертацію ще навіть близько не думала, тож просто опустила очі. Джейсон же підібрався та сказав:

– Ми ще нічого не встигли знайти, але зараз шукатимемо. Тільки, можливо, ви підкажете вектор руху, лорде Флейме?

– Геть з академії Торенвес.

– Що? – моргнув Джейсон.

– Єдиний вектор, що я можу вам підказати – це забиратись геть з академії Торенвес, – спокійно повторив Есмонд. – Те, що ви все-таки отримали місце у мене в аспірантурі – дурна помилка, юначе, і вас там бути не повинно. Коли вже завідувач так переконаний у безмежжі вашого таланту, то ми вимушені будемо співпрацювати і далі, але не чекайте, що я зроблю все за вас. До завтра підготуйте короткий реферат на тему майбутньої дисертації.

– Але…

– Професор Мідгрейн запевнив мене, що ви не просто надзвичайно талановитий студент, а й встигли вже підготуватись до зустрічі зі мною та обрали тему заздалегідь. Що ж, виходить, він повідомив мені неправдиву інформацію? Бо я поки що не бачу жодних поривів з вашого боку, і ви не поспішаєте порадувати мене своїми науковими здобутками.

Джейсон лише моргав. Мені здавалось, зараз він просто розвернеться і втече геть, але молодий демон струснув своїм світлим волоссям і сказав:

– Завтра все буде, лорде Флейме. Можете щодо цього не хвилюватись.

– Не сумнівайтесь, у мене нема жодних переживань через вас, – відрізав Есмонд. – Що ж, удачі вам… Леді Беллер, ходімо.

Я не зважилась сперечатись з Есмондом, тим паче, коли він був у такому настрої, тож слухняно закрокувала слідом за ним. Вигляд у демона був такий, ніби він ось-ось закипить і вибухне справжньою хвилею гніву, тож краще б нам усім лишатись максимально обережними.

І Джейсону також. Його присутність на Есмонда погано впливає.

Можливо, це тому, що архідемон має якісь таємниці? Раптом він і є той невідомий могутній лиходій з книги? Або, скажімо, його син?

Я не вірила в те, що вони просто так настільки схожі.

Та зараз гадати, чи правдиві мої думки, не було жодної можливості. Я просто дріботіла слідом за Флеймом, намагаючись не відставати від нього ані на крок. Коли Есмонд влетів у свій кабінет, я заскочила не настільки прудко, і магія підштовхнула мене у спину, ніби надаючи прискорення. Я зупинилась, ображено схрестила руки на грудях і спитала:

– Що це було взагалі, Есмонде?

– Я всього лиш забирав тебе з небезпечного місця.

– З бібліотеки?!

– Будь-яке місце може бути небезпечним, коли поруч з тобою крутиться усіляка нечисть, – гаркнув Есмонд. – Я не хочу більше дізнаватись, що ти стоїш десь поруч з… Іншими демонами.

– Навіть з твоїм аспірантом?

Очі Есмонда небезпечно зблиснули.

– Особливо з ним.

Не те щоб спілкування з Джейсоном було для мене принциповим моментом… Але я мимоволі надулась, дивлячись на Флейма. Що це таке взагалі? З якого б то дива він так мною розпоряджається? І що хоче цим всім сказати?

– Я не розумію, – нарешті суворо промовила я, – що відбувається? З чого б то раптом я не могла спілкуватись з однокурсником?

– З одним однокурсником ти вже поспілкувалась.

– Він мене ображав! Я… Я просто не стримала власний порив, – видихнула я. – Але я не збиралась йому шкодити!