Ньютон Майкл - Подорожі душі, Ньютон Майкл

Вони менше зосереджуються на громадських справах і більше на покращенні індивідуальних людських цінностей. Тим не менш, душі рівня V є також і практичними, і їх можна знайти працюючими в основних культурних сферах, що дозволяє їм впливати на людей і події.

Мене часто запитують, чи належать особливо чутливі, естетичні люди, з домінуючим функціонуванням правої півкулі головного мозку, до розвинутих душ, оскільки, саме такі люди часто протистоять несправедливим проявам недосконалого світу. Я не бачу тут жодного зв'язку. Емоційність, почуття прекрасного, чи екстрасенсорне сприйняття, у тому числі психічні таланти, не завжди вказують на високий розвиток душі.

Ознакою розвинутої душі є терпіння і терпимість до суспільства, та вміння справлятися з проблемами та труднощами життя. Їх найбільш примітна якість — інтуїтивне та проникливе розуміння суті речей. Це не означає, що у них в житті не буває кармічних пасток, інакше вони, можливо, і не були б тут. Їх можна зустріти на різних шляхах життя, і особливо часто — у сферах діяльності, пов'язаних із наданням допомоги та підтримки людям, а також з боротьбою за справедливість, у тій чи іншій формі. Розвинута душа виявляє самовладання, доброту та розуміння стосовно інших людей. Не маючи жодного корисливого інтересу, вона може не зважати на власні фізичні потреби і жити у досить обмежених умовах.

Для розгляду рівня V, я вибрав пацієнтку у віці між 30 та 40 роками, яка працює у великому медичному центрі та надає допомогу наркозалежним людям. Мене представив цій жінці мій колега, який розповів мені про її успішну роботу, про те, як їй вдається допомогти цим людям, підвищити рівень самосвідомості.

Під час нашої першої зустрічі, я був вражений безтурботністю цієї жінки, яка працювала в умовах, де постійно виникають критичні ситуації. Вона була високого зросту і дуже худорлява, з яскраво рудим скуйовдженим волоссям. Незважаючи на свою щирість і дружелюбність, вона здавалася дещо неприступною. Її ясні, променисті сірі очі помічали те, що не бачили звичайні люди. Коли ми з нею розмовляли, вона, здавалося, дивилася швидше у мене, ніж на мене.

Мій колега запропонував нам утрьох поспілкуватись за ланчем, бо ця жінка цікавилася моїми дослідженнями духовного світу. Вона сказала, що її ніколи не занурювали у гіпнотичний стан регресії, але у своїх медитаціях вона відчувала, що пройшла довгий шлях духовної еволюції. Вона вважала, що наша зустріч не була випадковою на її шляху пізнання, і ми вирішили досліджувати її духовне знання. За кілька тижнів вона з'явилася у моєму офісі.

Було очевидно, що ця жінка не мала непереборного бажання переглядати низку своїх численних минулих життів. Я вирішив отримати від неї лише побіжний опис її ранніх життів на Землі, щоб використовувати це як трамплін у надсвідому пам'ять. Вона швидко поринула у стан глибокого трансу і миттєво встановила контакт зі своїм внутрішнім Я.

Майже одразу я виявив, що ця жінка втілювалася протягом неймовірно довгого періоду часу, починаючи з дуже віддаленого минулого людського життя на Землі. Торкнувшись її ранніх спогадів, я дійшов висновку, що її перші життя відносяться до початку останнього міжльодовикового періоду на Землі 130 000 – 70 000 років тому. Під час потепління клімату, в середині Палеолітичного періоду, Суб'єкт, за її описами, жила у вологій, субтропічній місцевості (савані), де можна було полювати, ловити рибу і займатися збиранням. Пізніше, приблизно 50 000 років тому, коли заледеніння знову змінило клімат Землі, вона жила в печерах і страждала від сильного холоду.

Перескакуючи через великі проміжки часу, я зрештою почав помічати з її оповідань, як змінювалася її зовнішність; так, тіло її, що мало дещо зігнуте положення на самому початку, почало випрямлятися. Переходячи від життя до життя, я просив її дивитися на своє відображення у водоймах та відчувати тіло. Протягом багатьох тисяч років — від життя до життя — її похилий лоб змінювався, стаючи більш вертикальним. Надбровні дуги ставали менш вираженими, як і волосяний покрив на тілі та масивні щелепи, властиві архаїчній людині. З її розповідей, про багаточисельних життів у тілах чоловіків і жінок, я отримав достатньо інформації про довкілля, використання вогню, знаряддя, одяг, їжу та ритуальні практики, і зміг зробити зразкове антропологічне датування.

За оцінками палеонтологів, Homo erectus, або Людина прямоходяча, мавпоподібний пращур сучасних людей — з'явився щонайменше 1,7 мільйона років тому. Чи втілювалися душі Землі у такий далекий час у тілах цих примітивних двоногих істот, яких ми називаємо гомінідами? Декілька моїх більш розвинутих пацієнтів заявляють, що високорозвинуті душі, які спеціалізуються на пошуках відповідних тіл для молодих душ, вважають, що необхідні умови життя на Землі з'явилися понад мільйон років тому. У мене склалося враження, що, на думку цих контролюючих душ, обсяг мозку та розмір гортані ранніх гомінідів, стали відповідати вимогам розвитку душі лише 200 000 років тому, не раніше.

Архаїчний Homo sapiens, або Людина Розумна, котру ми і називаємо людиною, з'явилася кілька тисяч років тому. Протягом останніх 100 000 років виявляються дві очевидні ознаки духовної свідомості та спілкування. Це ритуали поховання та ритуальне мистецтво — різьблені тотеми та наскельні малюнки. Немає антропологічного свідчення про те, що подібне існувало на Землі до появи неандертальців. Людьми нас, зрештою, зробили душі, а не навпаки.

Один із моїх розвинутих Суб'єктів зауважив: "Душі заселяли Землю у різні періоди". Вся інформація, отримана на сеансах від широкого кола пацієнтів, дозволяє мені зробити висновок або припущення, що відомі нам сьогодні масиви суші на Землі, або континенти, зовсім не ті, які були колись і опустилися або піднялися внаслідок різних природних вулканічних і магнетичних катаклізмів. Наприклад, Азорські острови в Атлантичному океані, як мені повідомили, є вершинами гір континенту Атлантів, що занурився на дно. І насправді мені доводилося розмовляти із Суб'єктами, які повідомляли про свої життя в давні періоди історії на таких землях, які я не можу співвіднести із сучасним географічним розташуванням материків і континентів Землі.

Таким чином, можливо, душі існували в тілах, які були більш розвинені, ніж Homo erectus, і які вимерли близько чверті мільйона років тому, а їх викопні рештки виявилися прихованими від нас сьогодні через різні геологічні зсуви та зрушення. Ця гіпотеза, проте, означає, що фізична еволюція людей мала неодноразові підйоми і спади, що мені малоймовірно.

Зараз я направив Суб'єкта 23 у одне із її життів у Африці близько 9 000 років тому, яке, за її словами, було важливим наріжним каменем у її просуванні. Це було останнє життя, яке вона проводила зі своїм Гідом Кумарою. Кумара сама була в тому житті розвинутою душею, впливовою та мудрою дружиною вождя племені. За моїми розрахунками, їхнє плем'я розташовувалося приблизно в районі сучасної Ефіопії. Безсумнівно, мій Суб'єкт знала Кумару в низці ранніх життів протягом багатьох тисяч років — під час останніх втілень Кумари на Землі. Їхнє спілкування в людській формі завершилося, коли мій Суб'єкт загинула, рятуючи життя Кумари у човні на річці, прикривши його від ворожого списа.

Сповнена любові, Кумара з'являється у цьому житті мого Суб'єкта як великих розмірів жінка, із шкірою кольору полірованого червоного дерева, з копною сивого волосся, увінчаного головним убором з пір'я. Вона, фактично, оголена, окрім смужки з обробленої шкіри якоїсь тварини навколо її широкої талії. На шиї Кумари висить яскрава зв'язка різнокольорового каміння, яким вона іноді струшує над вухом мого Суб'єкта посеред ночі, під час сну, щоб привернути її увагу.

Кумара вчить її, використовуючи техніку раптового осяяння — пробудженню символічних спогадів про попередні завдання, які вже пройдено у минулих життях. Старі рішення різних проблем поєднуються із новими гіпотетичними рішеннями у формі своєрідних метафоричних візуальних образів-загадок. Такими засобами, Кумара перевіряє багате сховище знання її учениці під час медитацій та сновидінь.

Я кинув погляд на мій годинник. Більше не було часу для перегляду інформації з минулих життів мого Суб'єкта, оскільки я збирався досліджувати досвід життя між життями цієї жінки. Я швидко помістив її у стан надсвідомості, відчуваючи деякі цікаві духовні відкриття. І мої очікування справдилися.

Випадок 23

Д-р Н.: Яким є Ваше духовне ім'я?

СУБ'ЄКТ: Тіс.

Д-р Н.: А у вашого духовного Гіда збереглося її африканське ім'я Кумара?

СУБ'ЄКТ: Для мене — так.

Д-р Н.: Як ви виглядаєте у духовному світі?

СУБ'ЄКТ: Як згусток світла, що яскраво світиться.

Д-р Н.: Якого кольору Ваша енергія?

СУБ'ЄКТ: Небесно-синя.

Д-р Н.: Чи є у Вашому світлі прожилки іншого кольору?

СУБ'ЄКТ: (пауза) Золотистий... небагато.

Д-р Н.: Який колір енергії Кумари?

СУБ'ЄКТ: Фіолетового.

Д-р Н.: Як світло та колір відображають якість духовного досягнення душі?

СУБ'ЄКТ: Потужність ментальної сили сильніша у темніших фазах світла.

Д-р Н.: Яке походження найвищої сили розумної світлової енергії?

СУБ'ЄКТ: Знання, що несе енергію темнішого світла, виходить з Джерела і досягає нас. Наше світло пов'язане із Джерелом.

Д-р Н.: Говорячи про Джерело, ви маєте на увазі Бога?

СУБ'ЄКТ: Це слово вживається не так.

Д-р Н.: Чому?

СУБ'ЄКТ: Воно робить Джерело занадто... людським, хоча ми є частиною цього єдиного цілого.

Д-р Н.: Тіс, я хочу, щоб Ви розповіли про Джерело після того, як ми поговоримо про інші аспекти духовного життя та духовного світу. Пізніше я більше розпитаю Вас про єдине ціле. Тепер давайте повернемося до енергетичних проявів душ. Чому душі іноді постають одна перед одною як сяйво із двома чорними блискучими порожнечами для очей, не демонструючи при цьому людської форми? Це викликає у мене асоціації з привидами.

СУБ'ЄКТ: (сміється і стає більш розкутою) Ось звідки з'явилися на Землі легенди про привидів — із цих спогадів! Маса нашої енергії не є однорідною. Очі, про які Ви говорите, є більш сконцентрованою силою думки.

Д-р Н.: Ну, міфи про привиди, можливо, не такі фантастичні, проте ці чорні западини очей, мабуть, є важливим виявом їх енергії.

СУБ'ЄКТ: Це не тільки очі...