Єва Басіста - Дві сторони, Єва Басіста

Глава 22

Дзвінок дружини повністю перевернув свідомість Романа. Він тримав у руках трубку та не знав, що сказати. Його мозок заблокувався від слів Лілії, що вимовила йому наступне:

- Твоя мати напала на мене. Тепер я в лікарні. Надіюсь, що з дитиною все буде добре.

Тої миті переляканий син власниці магазину ледь не отримав серцевий напад. Його золота Лілія постраждала від рук білявки.

Він відчував неймовірну злість. Вона здавлювала йому горло та блокувала всі дії в організмі. Кученюку хотілося знайти матір та задушити, але він летів до лікарні, де зараз знаходилася його дружина.

Остання сиділа в палаті та не знала горя. Її переповнювала неймовірна радість. Все пішло краще, а ніж дівчина думала. Свекруха зробила дуже сильну помилку. Вона своїми діями фактично підписала собі смертний вирок. Тепер Роман точно повстане проти неї.

- Я виписав тобі довідку, що з дитиною все добре, але варто дотримуватися спокою, аби не сталося викидня...

Такі слова промовив до неї Олександр. Цей молодий лікар сидів біля своєї коханої та тримав у руках відповідний папірець. Його пальці тремтіли. Зеленоокий відчував розпач.

- Дякую, - відповіла вона. - Ти просто неймовірний. Навіть не знаю, як тобі віддячити.

Олександр якось дивно усміхнувся, а потім його обличчя прорізав сум. Його щось дуже сильно турбувало. Звісно Лілія знала, що саме, проте не бажала це озвучувати в голос. Їй хотілося замовчати цю проблему, але цього не дав зробити лікар.

- Коли ми будемо нарешті разом? - запитав хлопець, дивлячись на дівчину.

Лілія шукала слова. Але розуміла, що мала мати їх напоготові, бо він чекав. Олександр бажав почути чітку відповідь. Це читалося на його обличчі.

- Ти ж знаєш, що зараз у мене важкий період, - почала мовити руда, відчуваючи певну невпевненість у собі. - Треба час, щоб все владнати.

Зеленоокий невдоволено пирхнув та стиснув пальці в кулаки. Йому стали не до вподоби слова  дівчини.

- Ти розумієш, що я роблю для тебе все, що ти хочеш. Я допоміг спалити тобі магазин, вбив того безхатька, виписав довідку про вагітність, а зараз...

- Олександре, - раптово обійняла його дівчина. Вона моментально зігріла хлопця, а також задушила своїми парфумами. Це подіяло. Хлопець моментально розкис. Він став у відповідь обіймати дівчину. Навіть почав її обсипати поцілунками, але далі не зайшло.

За дверима палати роздався незрозумілий шум. Саме він змусив Олександра відпихнути від себе Лілію. Лікар здійнявся на ноги та чекав, хто має зайти до палати.

Через декілька секунд їх було троє. До дівчини кинувся Роман. Його знервований вигляд говорив лише одне - хлопець втрачає голову. Він пережив неймовірний стрес.

- Як ти? - питав він та одночасно обіймав свою дружину. Йому хотілося розчинити у собі карооку, бо вона найцінніше, що у нього було. Заради неї він зробить все та йде на таке.

- Зараз все добре, - дивилася вона у засмучене обличчя свого чоловіка, який мав втомлений вигляд. Вона вже звикла до його чорних кіл під очима.

- Точно? А дитина? - трусило його.

- Все добре з дитиною, - втрутився Олександр, що дивився на свого суперника.

Він уже не вперше бачить Романа, але емоції від цього завжди не приємні. Йому постійно хотілося придушити свого опонента, бо саме він забирає у нього його Лілію.

- Це добре, - відказав Роман дивлячись на дуже сумного та одночасно злого Олександра.

Цієї миті між чоловіками запанувала важка мовчанка. Їхні очі перетнулися. Лілії здавалося, що зараз станеться щось лихе, але лікар покинув їх. Він сховався за дверима палати та пішов до туалету, де витягнув із кишені білого халата цигарки та запалив одну сигарету.

Вона стала диміти та випускати їдкий дим, що не сподобалося прибиральниці, яка неподалік мила підлогу та відчула неприємний тютюновий запах. Вона одразу побігла на місце пригоди, де стала сваритися на Олександра, який палив біля вікна, а дим струшував прямо на підлогу.

- Що ти робиш! - увірвалася вона до туалету, тримаючи швабру в руках.

- Те що треба! - гаркнув зеленоокий та кинув недопалок на синій кахель. Після цього він пройшов повз літню жінку зі сивим волоссям та зник. Хлопець понизив рівень стресу, але не настільки, щоб стати повністю спокійним.

Тим часом Роман Кученюк трусився над своєю Лілією. Він обіймав руду, цілував та ледь не виніс її на руках із палати. Вони направлялися додому.

- Мені страшно тепер навіть говорити з твоєю матір'ю, - казала його дружина голосом, що тремтів.

- Я знаю, - промовив він. - Вона вчинила дуже погано. Я шокований...

- Але ти не залишиш все так? - запитала Лілія.

Роман зупинився. Вони стояли на сходах. Спускалися до ґанку, де на них чекало таксі.

- Звісно, моя красуне! - відповів Кученюк. - Більше вона тебе ніколи в житті не потурбує.

- Обіцяєш?

- Звісно, - відказав хлопець, який вже мав намір податися до матері та зробити їй скандал.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍