Майк Тайсон - Беззаперечна правда

зайняті моєю кар’єрою, тому він попросив свого друга Джиммі Джейкобса та його партнера Білла Кейтона викласти гроші. Джиммі був чудовим хлопцем. Він Бейб Рут[11] у світі гандболу і, подорожуючи по всьому світу по гандбольним змаганням, він почав збирати рідкісні фільми про боротьбу. Зрештою він познайомився з Біллом Кейтоном, який сам був колекціонером, і вони вдвох започаткували Big Fights, Inc. Вони повністю взяли під контроль ринок бійцівських фільмів, і Кейтон пізніше заробив собі статок на продажі цих плівок ESPN[12]. Кас прожив із Джиммі десять років, коли той ще жив у Нью-Йорку, тож вони були близькими друзями. Кас насправді розробив секретний план витренерувати із Джиммі бійця і для його найпершого бою, аматорського чи професійного, він мав вступити в бій з Арчі Муром за титул чемпіона в напівважкій вазі. Джейкобс інтенсивно тренувався з Касом протягом шести місяців, але бій так і не відбувся, тому що Арчі покинув бокс.

Проте Кейтона, партнера Джиммі, Кас ніколи не любив. Він вважав, що той занадто закоханий у свої гроші. Він мені теж не подобався. Тоді, як Джиммі був дуже товариською людиною, Кейтон був просто пихатою холодною жабою. Джиммі й Кейтон уже багато років виступали менеджерами боксерів і тоді вже встигли попрацювати з Вілфредом Бенітесом та Едвіном Росаріо, тож попри його неприязнь до Кейтона, Кас пообіцяв їм дати можливість вести мої справи, коли я стану професіоналом. Я думаю, що Кас бачив у Джиммі та Біллі інвесторів, які не будуть втручатися в мій розвиток і дадуть можливість Касу повністю контролювати моє виховання. На той момент вони вже вклали в мене понад 200 тис. доларів. Коли я повернувся з Олімпіади, Джиммі сказав Касу, що хоче купити мені нову машину. Думаю, вони хвилювалися, що я можу кинути Каса і піти до когось іншого, відсторонивши в такий спосіб їх від корита. Звичайно, я б ніколи так не вчинив.

Кас лютував, адже, на його думку, я цього не заслуговував. Не те, якби я повернувся додому із золотою медаллю. Проте він відвіз мене до місцевого дилерського центру. Кас намагався схилити мене в бік олдсмобіль катлас, тому що той коштував відносно недорого.

– Ні, Касе, я хочу «кадилак», – сказав я.

– Майк, я ж тобі кажу…

– Ми або беремо «кадилак», або взагалі ніяку машину не купуємо. – твердо стояв на своєму я.

Ми купили машину і відвезли її додому в гараж. У мене не було водійських прав і я не вмів водити, але коли Кас доводив мене, я хапав ключі й біг до гаража, де сідав у машину і, закрившись, умикав музику.

У вересні 1984 року я підписав два контракти: один із Біллом Кейтоном, а інший – із Джиммі Джейкобсом. У Кейтона було рекламне агентство, і він підписав зі мною семирічний контракт на управління моїми справами, щоб презентувати мене в рекламі й просуванні мого персонального бренду. Замість звичайних 10 або 15 відсотків, Кейтон брав 33,3 відсотка. Проте я не знався тоді на умовах, я просто підписав контракт. Через кілька тижнів я підписав контракт із Джиммі, і він став моїм менеджером. Стандартний чотирирічний контракт – дві третини мені, одна третина – Джиммі. Після того вони домовилися розділити доходи від контрактів один з одним. Кас також підписав мій контракт. Під його підписом значилося: «Кас Д’Амато, ментор Майкла Тайсона, який має право на остаточне схвалення всіх рішень, що стосуються Майкла Тайсона». Тепер у мене була офіційна управлінська команда. Я знав, що Кейтон і Джиммі були дуже тямущими хлопцями в усьому, що стосується ЗМІ, і я розумів, що вони знали, як організувати цю чортівню. Маючи до того ж Каса, який приймав усі рішення щодо боксерських боїв і відбирав моїх суперників, я був готовий почати свою професійну кар’єру.

Приблизно за тиждень після початку тренувань я зник на чотири дні.

Знайшов мене Том Патті. Я сидів у своєму «кадилаці».

– Де ти пропадав, Майку? – запитав Томмі.

– Мені не потрібна ця чортівня, – видихнув я. – Батько моєї подруги Енджі працює менеджером в універмазі Джей Джей Ньюберрі. Він може влаштувати мене на роботу, де я зароблю сто тисяч доларів. У мене є цей «кадилак». Я збираюся кинути все це, – відповів я.

Правду кажучи, я просто нервував через те, що мав почати битися в професійних боях.

– Майку, ну не будеш ти заробляти по сто тисяч на рік, через те, що ти зустрічаєшся з його дочкою, – сказав він.

– Я багато чого вмію, – сказав я.

– Пацан, у тебе не так уже й багато варіантів. Давай назад до спортзалу, виграй свій бій і рухайся далі.

Наступного дня я знову був у тренажерному залі. Щойно я впорався зі своїми нервами, на місце страху прийшла гордість за те, що я збираюся стати професійним бійцем у вісімнадцять років. У мене була чудова команда. Крім Кевіна Руні, з нами був ще Метт Баранскі. Метт був чудовою людиною і послідовним стратегом. Тоді як Кевін був тим типом, що кричить усе, що думає, тобі в обличчя.

Ми обговорювали, яке б мені взяти прізвисько. Джиммі й Білл вважали, що в цьому немає потреби, але Кас хотів назвати мене Темним Жахом, в знак поваги до Джо Луїса, Темного Бомбера. Я подумав, що це було б круто, але ми так і не затвердили цей нік. Проте я віддавав шану й іншим моїм героям. Хтось вдягав мені на голову миску й обвівши її електробритвою зробив мені стрижку як у Джека Демпсі. А потім я вирішив закосити під спартанський лук, який був у всіх моїх старих героїв – без халата та шкарпеток. Я хотів, щоб цей лук став знову в моді серед боксерів.

Мій перший професійний бій відбувся 6 березня 1985 року в Олбані. Моїм противником був хлопець на ім’я Гектор Мерседес. Ми нічого про нього не знали, тому вранці перед боєм Кас зв’язався по телефону з кількома тренерами й власниками боксерських залів у Пуерто-Ріко, щоб переконатися, що Мерседес – це не якась підстава. Уночі перед боєм я нервував, але водночас я знав, що зможу побороти цього хлопця, щойно я побачу його на ринзі.

Я знав, що Кас підібрав мені для перших кількох боїв слабших противників, щоб зміцнити мою впевненість.

І я мав рацію. Бій зупинили в першому ж раунді, коли я штовхнув Гектора так, що той упав на коліна в кутку рингу. Я був дуже схвильований своєю перемогою, але в роздягальні Кас почав