Ганна Едуардівна Єрмановська - Археологiя. Дитяча енциклопедія

«Китайський кінь» з печери Ласко

Назвемо ще ряд найважливіших відкриттів палеолітичного мистецтва. М. Бегуан і три його сини в 1912 році в печері Тюк д’Одубер у Французьких Піренеях, відламавши сталактити, вік яких понад десять тисяч років, знайшли під ними зображення зубрів. У 1914 році вони ж відкрили печеру «Трьох братів», на стінах якої викарбувані й намальовані різні зображення, і серед них – фігури трьох «чаклунів». Одна з них становить постать чоловіка, вкритого шкірою оленя (з рогами і хвостом), який виконує ритуальний танець. Можливо, що це зображення не чаклунів, а якихось божеств, наділених рисами як людини, так і тварини.

У 1923 році відомий спелеолог Норберг Кастере в печері Монтеспан, на стінах якої він побачив зображення зубрів, оленів і мамонтів, знайшов зліплену з необпаленої глини статую ведмедя, що призначалася для магічних актів. Очевидно, в неї кидали списа, щоб забезпечити успіх під час полювання.

Печеру Ласко називають «Сікстинською капелою доісторичного живопису». Для її збереження було зроблено точну копію, яку 1983 року відкрили для відвідувачів.

12 вересня 1940 року четверо французьких школярів з містечка Монтіньяк випадково знайшли печеру, стіни якої були вкриті дивовижними малюнками тварин та людей. Хлопці протягом кількох діб охороняли печеру, поки державні служби не взяли її під свій контроль.

Так випадково була відкрита одна із найдивовижніших (за тим, як збереглася і за кількістю і якістю зображень) печер з палеолітичним живописом – Ласко (департамент Дордонь у Франції). Живопис Ласко належить до різних часових періодів – напевне, печера служила людині довго. Більша і краща частина живопису датується XVIII тисячоліттям до н.е., і воно є більш давнє, ніж живопис Альтаміри. Тривалий час палеолітичний живопис вважався характерним лише для південно-західної Європи, але такий живопис був відкритий і на Уралі, у Каповій печері.

Поховані царства Китаю

Епоха Шан: народ, врятований від забуття

Долина річки Хуанхе – широка і рівна, навесні її родючі землі покриваються зеленню сходів, а влітку висихають під пекучим промінням сонця Північного Китаю. На південному березі річки розкинувся Аньян. У це місто щорічно приїздять сотні гостей з єдиною метою: побачити залишки однієї з великих цивілізацій давнього Китаю, що налічує понад три тисячоліття історії, столицю династії Шан, розташовану на північний захід від Аньяна.

Міста з кількістю населення близько 100 тис. осіб були типовими для часів Чжаньго (V–III століття до н. е.). Відомо, що столиця держави Ці, Лінь-цзи, в IV столітті до н. е. мала 350 тис. населення. Столиця Чжоу, Ванчен, наприкінці ІІІ століття до н. е. мала понад 250 тис. населення.

Колись майже все пов’язане із Шан піддавалося сумніву: й ім’я, що в давніх текстах традиційно належало до династії бронзового віку, і місцезнаходження її столиці, і навіть цивілізація, створена в часи її правління. У письмових джерелах указувалося, що царі династії Шан правили понад шість з половиною століть, з початку XVII до середини XI століття до н.е., і що на початку її правління царі змінювали столицю п’ять разів, перш ніж 19-й імператор поселився в Іні, поблизу Аньяна. Майже три тисячоліття місцевість навколо Аньяна звалася Руїни Іня. У наш час завдяки цим руїнам вона визнана однією із найзначніших з погляду активного ведення археологічних розкопок і є найбільш розробленим археологами місцем у світі.

Протягом 290 років періоду Чуньцю в Китаї існувало не менше 110 держав, вони знищувалися або приєднувалися до переможця. У період Чжаньго існувало лише 22 держави, але війни цього часу були набагато масштабніші та триваліші.

Посудина «фан цзя»

У Шан полюбляли тепле вино, його гріли в посудинах «фан цзя» на високих ніжках, які можна було ставити на вугілля. Чжоу вважали, що надмірне захоплення Шан вином зробило Tx неспроможними управляти державою.

З кінця 20-х років ХХ століття в районі Аньяна майже безупинно ведуться розкопки. Коли навесні 1976 року бригада археологів з Аньяна прибула на місце для подальших досліджень, деякі з них сумнівалися в тім, що можна розкопати щось значне. Місцевість повсюдно рясніла засипаними траншеями і колодязями, між якими були безладно насипані купи землі. Чжен Чженьсян, керівник розкопок, дала завдання своїй бригаді почати роботи на ділянці землі, що трохи піднімається над навколишніми полями. За минулу зиму місцеві селяни не раз знаходили там предмети, що належать до епохи Шан. У розпалі сезону розкопок в археологів додалося ентузіазму: вони несподівано наштовхнулися на руїни якихось будівель. Серед них виявилися фундаменти приблизно дюжини будинків, вісімдесят ям для збереження овочів і більше десятка гробниць. Гробниці були побудовані нижче рівня підлоги, за давньою китайською традицією, коли стіни і дно утрамбовувалися, і м’який грунт перетворювався на тверду поверхню всередині гробниці.

Існує чимало відомостей, що в державі Шан вживали алкогольні напої, готували з ними їжу та використовували їх у церемоніях. Вино виготовляли з проса та інших зернових, для нього робили посуд більш вишуканий і різноманітний.

Найбільшою сенсацією було розкриття гробниці, позначеної в реєстраційному журналі розкопок номером п’ять. В міру просування до дна гробниці, що знаходилася на глибині двадцяти чотирьох футів, археологи чимдалі більше переконувалися, що гробниця № 5 – незвичайне поховання. Розкопана й оброблена в той сезон ретельніше, ніж усі інші, вона могла виявитися не тільки царською могилою, але і єдиною досконально дослідженою з тих, що належить до династії Шан, якої не торкнулися грабіжники, що спустошували цю місцевість протягом трьох тисячоліть.

Серед безлічі незвичайних різноманітних предметів, знайдених у гробниці, були 440 виробів із бронзи, 590 з нефриту, 560 з кістки, більшість із яких вирізана із бивнів слона. До цього слід додати кілька фрагментів керамічних виробів і близько 7000 черепашок каурі з берегів Південно-Китайського і Східно-Китайського морів, що їх, напевно, збирали і використовували у вигляді грошей. З цієї гробниці витягли у два рази більше бронзових виробів, ніж із усіх могил, розкопаних археологами в Аньяні протягом попередніх десятиліть: дзеркала, церемоніальні посудини, дзвіночки і зброю, виконану з великою майстерністю і прикрашену вигадливим орнаментом. Мистецьки декорована кухонна підставка з бронзи зі слідами кіптяви на ніжках і три казанки були першим набором подібного роду, знайденим у Китаї