Ірина Заблоцька - Еліксир помсти, Ірина Заблоцька

Глава 32. Гіркий діагноз та пред’явлення доказів

Наступного дня Софія почувалася вкрай зле. Нудота, запаморочення та загальна слабкість не відступали. Вероніка та Каріна, не на жарт стривожені її станом, наполягли на терміновому обстеженні в клініці Ростислава та Олени.

Ростислав, уважно вислухавши симптоми Софії, провів ретельний огляд та призначив ряд аналізів, включаючи токсикологічне дослідження крові. Він відчував, що її стан не схожий на звичайне харчове отруєння.

Вероніка та Каріна не відходили від Софії, яка лежала бліда та знесилена в одній з палат клініки. В повітрі висіла тривога та нерозуміння.

Через кілька годин Ростислав повернувся з результатами аналізів. Його обличчя було серйозним та стурбованим.

«Софіє,» – обережно почав він, – «у твоїй крові виявлено сліди сильнодіючого седативного препарату. Це не було отруєння. Тобі щось підмішали.»

Кімнатою прокотилася тиша, яку порушував лише тихий стогін Софії. Вероніка та Каріна перезирнулися в шоці.

«Що… що це означає?» – ледь чутно промовила Софія, її очі наповнилися жахом.

«Хтось навмисно підмішав тобі цей препарат,» – твердо сказав Ростислав. «У великій дозі він міг мати серйозні наслідки.»

Вероніка відчула, як її охоплює хвиля гніву та жаху. Хто міг на таке піти? Її погляд мимоволі зупинився на спогаді про вчорашню вечерю та надмірну увагу Олександра. Але невже він міг бути на таке здатним?

Каріна міцно стиснула руку Софії, намагаючись її підтримати. «Ми з’ясуємо, хто це зробив, ми обіцяємо.»

У цей момент у думках Ірини вирувала справжня буря. «Боже мій… що я наробила?» – шепотіла вона, сидячи у своїй квартирі, охоплена панікою. «Я хотіла отруїти Вероніку, а постраждала Софія… невинна Софія.» Докори сумління роз’їдали її зсередини. Вона бачила перед собою бліде обличчя Софії, її перелякані очі. «Як я могла бути такою дурепою? Що, якщо вона помре? Мене посадять…»

Страх викриття паралізував її. Вона розуміла, що її підступний план розкрився, і наслідки можуть бути жахливими.

Тим часом у палаті Софії панувала важка атмосфера.

«Я не розумію… кому я могла заважати?» – зі сльозами на очах промовила Софія. «Хто міг захотіти мені нашкодити?»

Вероніка підійшла до неї та ніжно обійняла. «Ми знайдемо відповідь, Софіє. Обов’язково знайдемо.» Її голос звучав рішуче, але всередині вона відчувала тривогу. Інтуїція підказувала їй, що за цим підлим вчинком стоїть хтось із її минулого.

Каріна стояла поруч, її обличчя було сповнене гніву. «Той, хто це зробив, пошкодує. Я обіцяю.»

Ростислав уважно спостерігав за реакцією жінок. Він розумів, що це не просто випадковість. Хтось навмисно намагався нашкодити одній з них.

У тиші палати кожен замислився про свої підозри та страхи. Правда була десь поруч, але її ще належало розкрити. І наслідки цього розкриття могли бути непередбачуваними для всіх.

Розслідування команди дало перші вагомі результати. Владиславу вдалося отримати записи з камер спостереження сусіднього з рестораном магазину, на яких чітко було видно, як Ірина непомітно зустрічається з тим самим офіціантом ще до початку вечірки. На записах видно, як вона передає йому невеликий згорток, а той щось ховає у внутрішню кишеню свого піджака.

Крім того, Максим використав свої зв’язки і знайшов колишнього колегу того самого фармацевта, який погодився свідчити. Він розповів, як Ірина кілька тижнів тому купувала у нього сильнодіючий седативний препарат, пояснюючи це безсонням.

Цих доказів було достатньо, щоб зрозуміти, хто стоїть за отруєнням Софії. Уся підступність Ірини стала очевидною.

Коли Владислав показав ці записи та розповів про свідчення фармацевта Вероніці, її охопила хвиля гніву та огиди. Вона не могла повірити, на яку низькість здатна Ірина у своїй ненависті.

«Вона намагалася мене вбити,» – промовила Вероніка тремтячим голосом, її очі палали люттю. «Вона підставила Софію, невинну людину.»

«Ми маємо достатньо доказів, щоб звернутися до поліції,» – твердо сказав Владислав. «Ірина понесе відповідальність за свої дії.»

Але Вероніка мала інший план. Вона хотіла особисто подивитися в очі своїм кривдникам, перш ніж передати справу до рук правосуддя.

«Ні,» – рішуче сказала вона. «Спочатку я поговорю з Олександром. Він повинен знати, на що здатна його кохана.»

Незважаючи на застереження Владислава та Каріни, Вероніка була непохитною у своєму рішенні. Вона відчувала, що повинна зустрітися з Олександром віч-на-віч і побачити його реакцію на викриття Ірини.

Того ж дня Вероніка вирушила до офісу компанії Олександра. Її супроводжували Владислав та Максим, готові підтримати її у будь-якій ситуації. Каріна залишилася з Софією в клініці, чекаючи новин.

Коли Вероніка увійшла до приймальні офісу Олександра, її впевнений та владний вигляд одразу привернув увагу секретаря.

«Вероніка Кравченко до Олександра Петренка,» – чітко сказала вона.

Секретар, відчуваючи її рішучість, негайно повідомила про її приїзд. За кілька хвилин Олександр з’явився у дверях, здивований та дещо роздратований її несподіваним візитом.

«Вероніко? Що ти тут робиш?» – запитав він, намагаючись зберегти самовладання.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍