Морок Елл - Опера, Морок Елл

У підвалі звуки пострілів були такі дзвінкі і голосні що закладало вуха.

- Втратимо слух, - буркотів Бак – Будемо на суді недочувати.

За замкненими гратами кімнати спостереження на столі сидів ла Грандж, мав дикий вигляд. Десь знайшов пляшку з міцним алкоголем, робив ковток і постріл. Сміявся наче божевільний.

- Три дні в’язниці зробили з вишуканого аристократа божевільного вбивцю, хороше перевиховання, - буркнув Бак і крикнув, - Пане Ла Грандж можете трохи перестати стріляти, бережіть кулі. Я до вас зайду.

- І я, - докинула Налі.

- Впевнена?

- Мушу. Бо вони ще тебе застрелять. Тай влучно стріляє, а от тюремники ні.

- І Нелі. Ти ж її знаєш, вперта як ти. Ми зайдемо вдвох, сядемо на стільчики, руки триматимемо на колінах і чемно поговоримо, - домовлявся Бак.

Сині скажені очі Тая зацікавлено дивилися з-під скуйовдженого волосся, мовив спокійно, своїм прекрасно поставленим голосом оперного співака:

- А, панове захисники. Заходьте, грати не зачинено. Це ці покидьки бояться йти на абордаж.

- Армійські жарти. Уся вихованість злетіла як пил, - філософськи процідив Бак? Озирнувся, - Гівно, гівняне - спеці прийшли, ці точно палитимуть не розбираючись. Бігом мала бігом.

Поспіхом слідчі групи П забігли до кімнати спостережень. Налі зачинила грати.

У підвал сходами забігали вишколені, озброєні автоматами, солдати у бронежилетах.

- Підкріплення прийшло, - усміхнувся Тай.

- Навіщо ви це робите? – запитав Бак, - Ви тільки погіршуєте ваше становище.

- А його можна погіршити? – запитав ла Грандж, - Випити хочете? Спирт мерзенний, але міцний.

- Залюбки, але не можу, бо потім скажуть що я прийшов сюди вже п’яний, - відповів Бак, - Що ви хочете Таю?

- Побачити рідних. Я маю на це право, на дзвінки й побачення. Згідно закону.

- Якби ви не влаштовували перформанси, - сумно нагадала Налі.

- Якби мені не влаштовували в’язничні інструктажі серед ночі… - відповів Тай, - я б не влаштовував ці перформанси, - і засміявся. Вистрілив крізь грати, крикнув, - Стояти панове стояти! Де стоїте. Не нервуйте мене!

- Зрозуміло, - процідила молодша слідча групи П, затуливши вуха, - Прошу покликати начальника денної зміни, - крикнула Налі крізь грати, - Він нас сюди запросив. Не хоче поговорити?

Підійшов здоровило, що певне міг підняти динозавра, мовив засмучено:

- Я думав ви вмовите його скласти зброю, а ви тут засіли заручниками. Я що тепер можу не домовлятися з терористом, який тримає заручників, - в’язничний усміхнувся хижо.

- Ви нам погрожуєте? – здивовано запитав Бак, - Ваші працівники знущаються над в’язнями, а ви нам погрожуєте?

- Не знущаються а виховують, – набурмосено відповів начальник денної зміни, - Навчають жити не чинячи злочинів. Із вашим підзахисним вже немає сенсу вовтузитись, його повісять.

Налі побачила як Тай гримасничав, передражнюючи начальника денної зміни.

- В’язень має прохання, я, як його захисник, мушу донести це прохання до вас. Ви маєте дозволити йому побачитися із рідними.

- За дві години приїде його наречена. Все що можу, бо зверху тиснуть. Але тепер побачення неможливе, - відповів доглядач.

- Це чого? - здивувався Бак.

- Ваш підзахисний порушив усі правила в’язниці які є, тому мусить відбути покарання, - пояснив начальник денної зміни.

- У нього завтра суд! Може це остання його зустріч з нареченою! Ви можете бути добрішими, чи що? Така безжальність вражає, - обурилася Налі.

- Ми працівники виправного закладу.

- Вибивного закладу. Вибивають з людини здоров’я гроші і гідність, - процідив Тай.

- Даю вам півгодини на роздуми, і прошу здатися, - кинув доглядач і відійшов від грат. Йому було важко стояти, він зайшов за спини солдатів спецгрупи й сів у крісло яке спеціально для нього зверху притягли його підлеглі.

- Що будеш робити, - запитав Бак. Сам не помітив як перейшов на ти. Не дивно. Він сидів за гратами із ймовірно перевертнем, а у коридорі стояли автоматники цілячись у їх бік. Небезпека зближує людей. І не тільки людей.

- Ми будемо заручниками, щоб ти міг побачитися із Алі. Завтра тебе все одно притягнуть до суду. – розмірковувала у голос Налі, також перейшла на ти, - Але як тільки ти нас відпустиш, вони тебе вб’ють.

- Якщо втечеш, будуть ганятися за тобою як скажені, - застеріг Бак.

- Мені вже стає байдуже, - мовив Тай, - я можу перетворити цей підвал у власну цитадель. Й запропонувати високоповажному суду приїхати сюди, - й засміявся. - Я ще два дні можу дозволити собі усе, на що здатна добре тренована людина.

- А далі? – поцікавилася Налі, - Вона сіла на стілець біля стіни, - що ти плануєш далі.

- Поки планував вийти звідси, забрати сім’ю і завести їх на Пайру. Але усе залежить від того як пройдуть ці два дні. Вбивця не зізнається. Думаю якщо він спробує зірватися з гачка, його вб’ють.