Морок Елл - Опера, Морок Елл
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У підвалі звуки пострілів були такі дзвінкі і голосні що закладало вуха.
- Втратимо слух, - буркотів Бак – Будемо на суді недочувати.
За замкненими гратами кімнати спостереження на столі сидів ла Грандж, мав дикий вигляд. Десь знайшов пляшку з міцним алкоголем, робив ковток і постріл. Сміявся наче божевільний.
- Три дні в’язниці зробили з вишуканого аристократа божевільного вбивцю, хороше перевиховання, - буркнув Бак і крикнув, - Пане Ла Грандж можете трохи перестати стріляти, бережіть кулі. Я до вас зайду.
- І я, - докинула Налі.
- Впевнена?
- Мушу. Бо вони ще тебе застрелять. Тай влучно стріляє, а от тюремники ні.
- І Нелі. Ти ж її знаєш, вперта як ти. Ми зайдемо вдвох, сядемо на стільчики, руки триматимемо на колінах і чемно поговоримо, - домовлявся Бак.
Сині скажені очі Тая зацікавлено дивилися з-під скуйовдженого волосся, мовив спокійно, своїм прекрасно поставленим голосом оперного співака:
- А, панове захисники. Заходьте, грати не зачинено. Це ці покидьки бояться йти на абордаж.
- Армійські жарти. Уся вихованість злетіла як пил, - філософськи процідив Бак? Озирнувся, - Гівно, гівняне - спеці прийшли, ці точно палитимуть не розбираючись. Бігом мала бігом.
Поспіхом слідчі групи П забігли до кімнати спостережень. Налі зачинила грати.
У підвал сходами забігали вишколені, озброєні автоматами, солдати у бронежилетах.
- Підкріплення прийшло, - усміхнувся Тай.
- Навіщо ви це робите? – запитав Бак, - Ви тільки погіршуєте ваше становище.
- А його можна погіршити? – запитав ла Грандж, - Випити хочете? Спирт мерзенний, але міцний.
- Залюбки, але не можу, бо потім скажуть що я прийшов сюди вже п’яний, - відповів Бак, - Що ви хочете Таю?
- Побачити рідних. Я маю на це право, на дзвінки й побачення. Згідно закону.
- Якби ви не влаштовували перформанси, - сумно нагадала Налі.
- Якби мені не влаштовували в’язничні інструктажі серед ночі… - відповів Тай, - я б не влаштовував ці перформанси, - і засміявся. Вистрілив крізь грати, крикнув, - Стояти панове стояти! Де стоїте. Не нервуйте мене!
- Зрозуміло, - процідила молодша слідча групи П, затуливши вуха, - Прошу покликати начальника денної зміни, - крикнула Налі крізь грати, - Він нас сюди запросив. Не хоче поговорити?
Підійшов здоровило, що певне міг підняти динозавра, мовив засмучено:
- Я думав ви вмовите його скласти зброю, а ви тут засіли заручниками. Я що тепер можу не домовлятися з терористом, який тримає заручників, - в’язничний усміхнувся хижо.
- Ви нам погрожуєте? – здивовано запитав Бак, - Ваші працівники знущаються над в’язнями, а ви нам погрожуєте?
- Не знущаються а виховують, – набурмосено відповів начальник денної зміни, - Навчають жити не чинячи злочинів. Із вашим підзахисним вже немає сенсу вовтузитись, його повісять.
Налі побачила як Тай гримасничав, передражнюючи начальника денної зміни.
- В’язень має прохання, я, як його захисник, мушу донести це прохання до вас. Ви маєте дозволити йому побачитися із рідними.
- За дві години приїде його наречена. Все що можу, бо зверху тиснуть. Але тепер побачення неможливе, - відповів доглядач.
- Це чого? - здивувався Бак.
- Ваш підзахисний порушив усі правила в’язниці які є, тому мусить відбути покарання, - пояснив начальник денної зміни.
- У нього завтра суд! Може це остання його зустріч з нареченою! Ви можете бути добрішими, чи що? Така безжальність вражає, - обурилася Налі.
- Ми працівники виправного закладу.
- Вибивного закладу. Вибивають з людини здоров’я гроші і гідність, - процідив Тай.
- Даю вам півгодини на роздуми, і прошу здатися, - кинув доглядач і відійшов від грат. Йому було важко стояти, він зайшов за спини солдатів спецгрупи й сів у крісло яке спеціально для нього зверху притягли його підлеглі.
- Що будеш робити, - запитав Бак. Сам не помітив як перейшов на ти. Не дивно. Він сидів за гратами із ймовірно перевертнем, а у коридорі стояли автоматники цілячись у їх бік. Небезпека зближує людей. І не тільки людей.
- Ми будемо заручниками, щоб ти міг побачитися із Алі. Завтра тебе все одно притягнуть до суду. – розмірковувала у голос Налі, також перейшла на ти, - Але як тільки ти нас відпустиш, вони тебе вб’ють.
- Якщо втечеш, будуть ганятися за тобою як скажені, - застеріг Бак.
- Мені вже стає байдуже, - мовив Тай, - я можу перетворити цей підвал у власну цитадель. Й запропонувати високоповажному суду приїхати сюди, - й засміявся. - Я ще два дні можу дозволити собі усе, на що здатна добре тренована людина.
- А далі? – поцікавилася Налі, - Вона сіла на стілець біля стіни, - що ти плануєш далі.
- Поки планував вийти звідси, забрати сім’ю і завести їх на Пайру. Але усе залежить від того як пройдуть ці два дні. Вбивця не зізнається. Думаю якщо він спробує зірватися з гачка, його вб’ють.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Опера, Морок Елл», після закриття браузера.