ЛІдія Тугай - Вовчиця , ЛІдія Тугай
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ці машини здались їй до болю знайомими. Маша застигла, намагаючись пригадати, звідки їх знає. І раптом спогад спалахнув у пам’яті, мов блискавка: це були ті самі автомобілі, Rolls-Royce, Bugatti, Ferrari в супроводі джипів, які вони з Пашею та Соллі зустріли на дорозі між Харковом і Києвом. Її серце закалатало швидше. Що вони тут роблять? Чи це лише збіг?
Тим часом у кафе Леон помітив Павла за одним із кутових столиків. Той сидів, спокійно потягуючи каву, а поруч з ним дві жінки – Лілія і Соллі, які, схоже, обговорювали щось важливе. Леон випрямився, провів рукою по своєму ідеально викладеному волоссю й рушив уперед, упевнено й тихо. Його постава і погляд не залишали сумнівів – він не прийшов для ввічливих розмов.
— Павло! Добрий вечір, — заговорив він голосно, коли наблизився до столика. - Дами - трохи наклонив він голову вітаючись.
Паша спокійно підняв голову, його обличчя залишалось незворушним.
— Леон, — кивнув він. — Що привело тебе сюди?
— Я тебе шукав, — Леон обперся руками на стіл, нависаючи над Павлом. Його очі блищали гострим холодом. — Я так розумію, ти знаєш, чому?
Паша посміхнувся куточком губ, але ця усмішка була гостріша за ніж.
— Здогадуюсь.
— У твоїй зграї з’явилась зайва вовчиця. Біла вовчиця, — із викликом вимовив Леон, ніби кидаючи рукавичку в обличчя.
Маша, яка щойно зайшла до ресторану й стала свідком цієї сцени, відчула, як від цих слів у неї стислося горло. Вона автоматично ступила крок назад, не в змозі зрозуміти, про кого йдеться.
Паша підвівся, його рухи були повільними, але в них відчувалась сила й прихована загроза.
— Ходімо. Поговоримо про це наодинці, — холодно сказав він, навіть не глянувши на Леона. Потім обернувся до жінок:
— Дівчата, піднімайтесь на другий поверх.
-Замовте щось.-додав Леон.
— Але… — почала було Маша, але погляд Паші змусив її замовкнути. У ньому читалось: «Не заперечуй».
— Довірся мені, — додав він тихіше, злегка пом’якшивши тон.
Маша мовчки кивнула, хоча тривога не полишала її. Вона, Ліля й Соллі рушили сходами нагору, залишивши чоловіків наодинці.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовчиця , ЛІдія Тугай», після закриття браузера.