Ірина Кузьменко - Місто грішних душ, Ірина Кузьменко

Розділ 12

Сабін сиділа, ніби на голках. Всі перешіптувалися довкола, а однокурсниці, які сиділи поряд із нею, говорили про Адама Воррена. Вона закотила очі. Утім, шепотіння дівчат позаду, які доносилися до неї, змусили її нахмуритися.

— А це правда, що саме Адам Воррен викрав Сабін Неро?

— Говорять, що Лука Неро спалив клуб «Лотос» і вбив його власника.

— Ви знаєте, що Сабін Неро зробила з Пенелопою Мілз?

Сабін, не витримавши, оглянулася й промовила:

— Можна свої думки озвучувати не так голосно? І якщо вас щось цікавить, можете запитати в мене! — дівчата переглянулися. — Ну, я чекаю…

— Не будь такою напруженою, — схилившись до Сабін, прошепотіла Серена.

Сабін відвернулася від них і поглянула на подругу.

— У мене інколи такі відчуття, що ти на ментальному рівні відчуваєш мене, — прошепотіла у відповідь Сабін, і подруга всміхнулася.

У залу зайшов Адам Воррен у супроводі директора Свона й Аманди. Сабін скотилася по лавці. Директор, представивши Воррена, як мецената коледжу, продовжив свою промову. Адам присів у крісло, і поряд із ним присіла Аманда. Провівши поглядом по залу, Воррен на кілька секунд зупинив свій погляд на Сабін і усміхнувся. Дівчина опустила голову й стиснула вуста. Серце нестримно калатало в грудях. Відчувши дотик до руки, поглянула на Серену й із вдячності всміхнулася їй.

Коли почав говорити Адам Воррен, Сабін не слухала його промову. Він щось там говорив про важливість отримання освіти для всіх верств населення. Розповідав про розширення програми та інші важливі речі, які будуть втілені наступного року в коледжі. Поправивши галстук, Сабін оглянулася. Подумала, можливо, непомітно спробувати втекти із залу через інший вихід, запасний, який був неподалік.

— Якщо ти думаєш піти із залу під час промови Воррена, то це буде виглядати… точно божевільно. І ти привернеш до себе увагу, — тихо промовила Серена.

Сабін стримала смішок і прошепотіла:

— Яка твоя таємниця, Серено? Читати мої думки?

— Я просто знаю тебе дуже добре, — знизала плечима Серена.

Після завершення виступу Адама Воррена студенти у залі почали повільно виходити. Каміла попрощалася із Сабін і Сереною і вийшла із залу.

— Сабін, я ще зайду в бібліотеку! — промовила Серена. — Забула книгу здати.

— О, краще не нервувати місіс Волш, — хмикнула Сабін. — Буду чекати біля виходу.

Сабін, взявши рюкзак, попрямувала до виходу. Зіштовхнувшись на виході з Пенелопою, промовила:

— Вчасно звернися до лікаря. А то твій вже не дуже милий носик потребуватиме операції.

— Гори в пеклі, Неро! — злісно сказала Пенелопа й доторкнулася до пластиру на носі. 

— Угу! — кивнула. — Лише після тебе!

Сабін, закинувши рюкзак на плечі, поправила галстук і вийшла на подвір’я коледжу. Побачивши Аманду й Камілу, кілька секунд покрутилася на місці, зважуючи всі «за» й «проти». Коли однокурсниця пішла, Сабін наважилася підійти до Аманди.

— Я в такому коледжі ніколи не навчалася! — оглянулася Аманда.

— Я б також не навчалася, якби брат не змусив вступити саме сюди. І, зрештою, тут дійсно дають гарну освіту. Якщо ти, звичайно, бажаєш навчатися.

— Я інколи думаю, чи правильно, що звичайні діти з небагатих родин навчаються поряд з елітою?

Сабін вигнула брови й, поправивши рюкзак, запитала:

— Вам дійсно цікава моя думка?

— Здивуй мене! — склавши руки на грудях, промовила Аманда.

— Компанія Воррена надає можливість дітям навчатися в елітному коледжі Акройда. Це, звичайно, дуже добре й похвально. Утім… на жаль, потім вони опиняються на самоті з усіма проблемами, приниженнями, які існують у стінах цієї будівлі. І не всі можуть постояти за себе. Зустрічне питання, міс Амандо. Що робити таким студентам? Адже фактично вони не захищені…

Аманда зітхнула й знизала плечима.

— Я розумію, про що ви говорите, міс Неро! Вже кілька дітей відмовилися від програми.

— А реальність така: хто має владу, підкріплену грошима, той і володарює життям.

— Дивно чути від вас такі слова!

— Наступні слова будуть ще дивнішими, Амандо! — глибоко вдихнувши, Сабін щиро додала: — Я вибачаюсь за свої слова, сказані в ресторані. Це було не ввічливо з мого боку. І також рада бачити вас живою та неушкодженою. І перейдемо на «ти». А то я себе не дуже комфортно почуваю.

Аманда округлила очі й засміялась.

— Такого я дійсно не очікувала почути! Ти можеш здивувати, Неро!

— Все буває перший раз, — розвела руками Сабін.

— Як тобі промова містера Воррена? — запитала Аманда.

— Я її не слухала, — знизала плечима Сабін. — Нецікаво було слухати плейбоя...

Помітивши усмішку на обличчі Аманди, вона замовкла й нахмурилася. Прослідкувавши за її поглядом і почувши кроки, озирнулася. Позаду неї став Адам Воррен.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍