Ольга Манілова - Поцілунок одного разу , Ольга Манілова

Потім вони читають вголос кожну табличку на старовинних будинках, що зустрічаються на дорозі, та скуповують надто багато сувенірів для Петра.

Дорогою в готель таксі їде так повільно, ніби італієць навіть не натискає на педаль газу, а сподівається, що машина сама якось докотиться.

Притискаючи Кіру щокою до свого носа, Карелін глухо промовляє тихим голосом:

— Коли я не знав, що зробити, це було так, бо в мене нікого не залишилося. Мене звинуватили у тому, що я не робив. І я став тим, ким вони мене вважають. Тільки гірше. Отже, сильніше.

Вона розглядає широку долоню у своїй, погладжуючи подушечки пальців гладкою стороною нігтів.

Незграбно торкається краєчка його рота із заплющеними очима.

— Я б тобі повірила.

— Можливо, — роздивляється він закинуте обличчя.

Роман забирає в неї солом'яний капелюшок, щоб прикрити їхні обличчя, коли він цілує Кіру глибоко і ніжно.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно