Джеймс С. А. Корі - Пробудження Левіафана
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Гомезе, відкрий двері, – наказав Келлі, – Моле, Доокі, приглядайте за коридорами.
Двоє військових розійшлися спостерігати за коридорами через приціли. Третій біля дверей одного з ліфтів мудрував над консоллю управління.
Голден направив свій екіпаж попід стіни, подалі від ліній вогню. Іноді палуба під ногами слабко вібрувала. Ворожі кораблі перестали стріляти – бо ж їхні абордажні команди були всередині. Отже, це був вогонь з ручної зброї та легка вибухівка. Але вони наразі перебували в вакуумі, і все, що відбулося, здавалося віддаленим і сюрреалістичним. Голден зрозумів, що його розум працює не так, як мав би. Травматичний шок. Знищення «Кентербері», смерть Аде і Макдовела. Тоді хтось убив Шеда в їхній кімнаті. Це вже занадто, мозок не здатен сприйняти це. Джим відчув, як сцена довкола нього віддаляється все більше і більше.
Капітан обернувся до Наомі, Алекса і Амоса. Його команди. Вони позирали назад, підсвічені дисплеями шоломів сіро-зелені обличчя перетворювали їх на привидів. Гомез стиснув руку в переможному жесті, коли гермодвері піднялися, відкривши доступ до ліфту. Келлі махнув своїм людям. Той, кого звали Молем, повернувся і посунув до ліфта – коли його обличчя розлетілося шматками броньованого скла і крові. Броньований торс і переборка позаду розквітли сотнями маленьких детонацій і хмарок диму. Тіло невагомо коливалося, тримаючись на палубі завдяки магнітам у черевиках.
Голденове відчуття нереальності змило андреналіном геть.
Вогонь вівся по той бік стіни, тіло морпіха продірявили з швидкострільної зброї. Канал зв’язку наповнився криками флотських і команди «Лицаря». Ліворіч від Джима Гомез смикнув двері, використавши підсилювачі броні і оглянув пусту шахту за ними.
– Всередину! – заволав Келлі. – Всі всередину!
Голден відхилився назад, проштовхуючи Наомі, потім Алекса. Останній морпіх, Доокі, у швидкому темпі стріляв з гвинтівки за рогом. Коли патрони скінчились, Доокі припав на одне коліно і відімкнув магазин одним рухом. Швидше, аніж Голден міг прослідкувати, він дістав новий магазин з розгрузки і зарядив зброю. Відкрив вогонь – менш ніж за дві секунди по тому як закінчилися патрони.
Наомі волала Голденові, аби той забирався в шахту, а потім міцна рука схопила його плече, відірвала разом з магнітними підошвами від полу і швиргонула в двері ліфта.
– Бути тобі вбитому, якби я не няньчився, – гримнув лейтенант Келлі.
Вони відштовхнулися від стінок шахти і полетіли довгим тунелем до корми. Джим дивився назад на відкриті двері, оцінюючи відстань між ними:
– Щось Доокі не видно.
– Він нас прикриває, – відповів командир флотських.
– Тож нам краще забиратися, – додав Гомез, – най у тому буде сенс.
Келлі як керівник групи схопився за перекладину на стіні шахти і почав гальмувати. Всі інші зробили те саме.
– Це наш вихід. Гомезе, перевір все, – наказав лейтенант. – Голдене, ось наш план: ми маємо узяти один з корветів з ангару.
Це мало сенс. Корвет – судно класу легких фрегатів. Флотський ескорт, він був найменшим судном, обладнаним двигуном Епштейна. Досить швидкий, аби подорожувати по всій системі та втікати від усіх загроз. Вторинна роль – торпедоносець, тож він також мав і зуби.
Джим кивнув і жестом запропонував Келлі продовжувати. Келлі дочекався, коли Гомес закінчить розвідку, і ступив на палубу ангару:
– Отже, в мене картка доступу, аби ми увійшли всередину, і код активації, щоб запустити борт.
Я чкурну прямо до нього, тож усім триматися моєї сраки. Впевніться, що ваші магнітні підошви вимкнуто. Ми відштовхнемося від стіни і полетимо до люку, тож краще прицілюйтеся прямо, бо пропустите ваш рейс. Всі зі мною?
Погоджувальні виклики пролунали від усіх.
– Чудово. Гомезе, ну як там справи?
– Проблеми, Ель Ті. Чоловік шість оглядають кораблі в ангарі. Силова броня, маневрові системи для нульового тяжіння та важке озброєння. Готові до бійки.
Все це Гомез прошепотів. Люди завше шепотять, коли ховаються. Умотаний в скафандр та оточений вакуумом, Гомез міг феєрверки запускати всередині своєї броні, і ніхто б не почув. Та він шепотів.
– Ми мчимо до корабля і стріляємо по дорозі, – прояснив плани Келлі. – Гомезе, я виводжу цивільних за десять секунд. Ти прикриваєш. Вистрілив і перемістився. Запевни їх, що це не ти, а маленький взвод.
– Ви назвали мене маленьким, сер? Буде вам скоро шість мертвих довбоклюїв.
Голден, Амос, Алекс і Наомі услід за морпіхом вийшли з ліфту до ангару і зупинилися біля штабеля зелено-військових ящиків. Голден кинув оком поверх і негайно побачив абордажників. Дві групи по троє біля «Лицаря». Одна група ходила над судном, інша на палубу нижче. Їхня броня була пласкою і чорною. Такого дизайну Джим ще не бачив.
Келлі вказав на них і глянув на Голдена. Голден кивнув у відповідь. Келлі вказав через ангар на кострубатий чорний фрегат метрів за 25 на півдорозі до «Лицаря». Потім підняв ліву руку і почав пальцями зворотній відлік від п’яти. На двох приміщення заблимало, мов дискотека: Гомез відкрив вогонь з позиції метрів за десять від них. Перша черга вразила двох на верхній палубі і швиргонула їх геть. Через один удар серця друга черга пройшла метрів за п’ять від місця, де Голден побачив її уперше. Він міг присягатися, що стріляли дві різні людини.
Келлі розігнув останній палець, впер ноги в стіну і відштовхнувся у бік корвету. Джим почекав, поки Алекс, Амос і Наомі повторять комбінацію рухів, потім і собі полетів. Коли вони вже рухалися, Гомез стріляв з нової позиції. Один з абордажників навів велику зброю на сполохи Гомезової гвинтівки. Морпіх і ящики зникли у вихорі вогню та шрапнелі.
На півдорозі до судна Голдену почало здаватися, що у них все вийде, коли димна лінія пересікла кімнату і перетнулась з Келлі. Лейтенант зник у спалаху світла.
РОЗДІЛ 14. Міллер
«Сінлунь» загинув через дурість. Згодом усі зрозуміли, що він був одним з тисяч дрібних старательских суден, що вештаються по астероїдах. Пояс просто кишів ними: 5-6 родин, які нашкребли гуртом достатню суму для першого внеску і початку польотів. Все сталося тоді, коли вони пропустили три платежі і їхній банк – «Консолідовані Холдинги та інвестиції» наклав арешт на майно боржника, тобто на корабель. Саме тому, згідно зі здоровим глуздом, вони вимкнули транспондер. Просто-напросто порядні хлопці на іржавому відрі, яке вони вважали власним, намагалися продовжувати літати.
Якби ви хотіли зробити плакат про белтерську мрію, то на
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пробудження Левіафана», після закриття браузера.