Пауло Коельо - Бріда

хмари й урвище, він зрозумів, що ця жінка найважливіше, що він має у своєму житті. Що вона єдине пояснення, єдина причина цих скель, цього неба, цієї зими. Якби її тут не було з ним, то йому було б байдуже навіть якби всі янголи небесні прилетіли сюди хмарою втішати його — рай не мав би для нього ніякого сенсу.

— Я хочу тобі сказати, що кохаю тебе, — ніжно промовила Бріда. — Бо ти подарував мені радість кохання.

Вона почувала себе наповненою щастям і змістом, відчувала, як весь цей краєвид проникає їй у душу. Він почав пестити їй волосся. І вона була певна, що якщо наважиться на такий ризик, то зможе пережити хвилину кохання, якого раніше ще ніколи не переживала.

Бріда поцілувала його. Відчула смак його губів, доторк язика. Була спроможна помітити кожен рух і відчувала, що те саме відбувається з ним — бо Традиція Сонця відкривається кожному, хто спроможний дивитися на світ так, ніби бачить його вперше.

— Я хочу кохати тебе тут, Лоренсе.

На якусь мить він подумав, що вони перебувають на стежці, по якій ходять люди, що тут може хтось з’явитися, в кого вистачить божевілля гуляти тут посеред зими. Але той, хто на це спроможний, спроможний також зрозуміти, що певні сили, якщо вони вже задіяні, зупинити годі.

Він засунув руки їй під светра й доторкнувся до її грудей. Бріда вже цілком йому віддалася — всі сили світу проникали в неї крізь її п’ять чуттів і перетворювалися на енергію, що заволоділа нею. Обоє тепер лежали на землі між скелями, урвищем, морем, між чайками, які ширяли вгорі, і смертю, яка чатувала на них на камінні внизу. Проте вони кохалися без страху, бо знали, що Бог оберігає невинних.

Вони не відчували холоду. Кров у них струменіла з такою швидкістю, що Бріда зірвала з себе частину одягу, він зробив те саме. Вони не відчували болю; їхні коліна й боки обдиралися об каміння, але ці відчуття становили частину втіхи й доповнювали її. Бріда знала, що оргазм наближається, але це відчуття було ще якимсь дуже далеким, бо вона була цілком поєднана зі світом, її тіло й тіло Лоренса змішувалися з морем, камінням, життям і смертю. Вона перебувала в цьому стані так довго, як тільки могла, тоді як її інша частина відчувала, хоч іще й дуже туманно, що вона переживає тепер хвилини, яких ніколи не переживала раніше. Це була її зустріч із сенсом життя, вона ніби повернулася до Едемського саду, це була та мить, коли Єва повернулася в Адама й обидві Частини перетворилися на Творіння.

А потім зненацька вона втратила спроможність сприймати світ, що її оточував, її п’ять чуттів, здавалося, захотіли вирватися від неї, а в неї не залишилося снаги, щоб їх утримати. Ніби священний промінь вразив її, і вона відпустила їх, і світ, чайки, присмак солі, тверда земля, видіння хмар, усе повністю зникло — і на їхньому тлі спалахнуло грандіозне золоте сяйво, яке розливалося, розливалося, аж поки накрило найдальшу зірку Галактики.

Вона дуже повільно почала виходити з цього стану, і море та хмари знову з’явилися. Але все було занурене у тремтіння глибокого спокою, спокою всесвіту, який, хоч і тривав лише кілька миттєвостей, проте дав їй пояснення, бо вона знову увійшла в контакт зі світом. Вона відкрила ще один міст, який сполучав видиме з невидимим, і цієї дороги вона вже не забуде ніколи.

Наступного дня Бріда зателефонувала до Вікки. Розповіла їй про те, що сталося, і її співрозмовниця кілька хвилин мовчала.

— Вітаю, — сказала вона нарешті. — Тобі це вдалося.

Вона пояснила, що віднині сила сексу внесе глибокі зміни в її манеру бачити й відчувати світ.

— Тепер ти готова до свята Рівнодення. Тобі лишається тільки одне.

— Ще одне? Але ж ви мені казали, що лишається тільки це!

— Ідеться про річ надзвичайно просту. Ти повинна вимріяти собі сукню. Ту сукню, яку вдягнеш у той день.

— А якщо в мене нічого не вийде?

— Починай мріяти. Найважче ти вже зробила.

І несподівано змінила тему розмови, як мала звичай робити часто. Розповіла, що купила собі нову машину, що їй треба купити ще дещо. Чи не зможе Бріда супроводжувати її?

Бріді була приємна ця пропозиція, і вона попросила свого начальника, щоб він дозволив їй піти з роботи раніше. Уперше Вікка виявила до неї якусь симпатію — хай навіть це було тільки запрошення разом піти до крамниці. Вона відчувала, що багато інших учениць Вікки з великою радістю захотіли б опинитися на її місці.

Хто знає, чи не зможе вона сьогодні показати, яке важливе місце посідає Вікка в її житті і як їй хочеться, щоб вони стали подругами? Для Бріди було важко відокремити дружбу від духовного пошуку, і їй було прикро, що досі Наставниця не виявляла найменшого інтересу до її життя. Їхні розмови досі не виходили за рамки тих завдань, які вона повинна виконати для того, щоб домогтися подальшого поступу на шляху опанування науки Традиції Місяця.

У призначений час Вікка чекала її в червоному автомобілі «ем-джі» з відкинутим верхом. Автомобіль класичної марки британської автомобільної індустрії був у надзвичайно доброму стані, зовні блищав хромованим металом, а всередині — полірованим деревом панелі приладів. Бріда навіть не наважилася прикинути, скільки може коштувати така машина. Сама думка про те, що відьма змогла придбати собі такий дорогий автомобіль уселяла їй страх. Ще до того, як вона познайомилася з Традицією Місяця, вона протягом усього свого дитинства чула, як відьми укладали жахливі угоди з дияволом, щоб добути гроші та владу.

— А вам не здається, що сьогодні надто холодно, щоб їхати без верху? — сказала вона.