Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і в'язень Азкабану

Проте сер Кадоґан Гаррі не дошкуляв. Гаррі мав інший клопіт: тепер його постійно опікали. Учителі під різними приводами супроводжували його в коридорах, Персі (очевидно, за наказом матері) ходив слідом за ним, наче самовдоволений сторожовий пес. А на додачу до всього професорка Макґонеґел із траурним виглядом запросила Гаррі у свій кабінет.

- Нема сенсу приховувати від тебе, Поттере... - почала вона дуже серйозним тоном. - Я розумію, що тебе це приголомшить, але Сіріус Блек...

- ... полює на мене, - втомлено проказав Гаррі. - Я почув, як Ронів тато розповідав про це його мамі. Містер Візлі працює в Міністерстві магії.

Професорка Макґонеґел була ошелешена.

- Он воно що! - промовила вона після деякої паузи. - Ну в такому разі, Поттере, ти зрозумієш, чому тобі не варто ходити вечорами на тренування. Сам, без догляду на полі... довкола лише кілька учнів... це надто небезпечно...

- Але ж у суботу наша перша гра! - обурився Гаррі. - Я мушу тренуватися, пані професорко!

Макґонеґел прискіпливо на нього поглянула. Гаррі знав, що вона, як ніхто, вболіває за ґрифіндорську команду. Врешті-решт це ж вона рекомендувала його на ловця. Затамувавши подих, Гаррі чекав.

- Гм... - професорка Макґонеґел звелася на ноги і подивилася у вікно на квідичне поле, що ледь видніло за пеленою дощу. - Ох... як я хочу, щоб ми нарешті виграли той кубок... але... однак, Поттере... мені буде спокійніше, якщо з вами на тренуваннях буде хтось із учителів. Я попрошу мадам Гуч.

*

Погода псувалася з кожним днем, але ґрифіндорська команда під наглядом мадам Гуч тренувалася з особливою самовідданістю. Та на останньому тренуванні перед суботнім матчем Олівер Вуд повідомив команді неприємну новину.

- Флінт мені сказав, що граємо не зі Слизерином, а з Гафелпафом! - розгнівано вигукнув він.

- Чому?! - здивувалися гравці.

- Флінт каже - через ловця: у нього, бачте, ще й досі болить рука, - люто заскреготав зубами Вуд. - Просто вони не хочуть грати в таку погоду. Бояться, що це зменшить їхні шанси...

Цілий день не вщухала злива, завивав вітер, а тепер, коли говорив Вуд, ще й загримів грім.

- Мелфоєва рука цілком здорова! - обурився Гаррі. - Він прикидається!

- Я знаю, але як це довести? - гірко всміхнувся Вуд. - Ми ж тренували всі фінти спеціально для Слизерина. У гапелпафців зовсім інша манера гри! Тепер у них новий капітан, він же й ловець: Седрік Діґорі.

Анжеліна, Алісія й Кеті раптом захихотіли.

- Що тут смішного? - насупився Вуд.

- Це такий високий, симпатичний? - запитала Анжеліна.

- Такий могутній і мовчазний, - додала Кеті, і вони знову захихотіли.

- Він мовчазний, бо не може зліпити докупи двох слів, - не стерпів Фред. - Я не розумію, Олівере, чого ти хвилюєшся. Вони ж слабаки. Минулого разу з гафелпафцями Гаррі зловив снича за якихось п'ять хвилин, пам'ятаєш?

- Тоді була зовсім інша ситуація! - вирячився Вуд. - Діґорі зібрав дуже сильну команду! Він чудовий ловець! Нам не можна розслабитися, розумієте?! Слизерин якраз і наготував нам цю пастку! Ми мусимо перемогти!

- Олівере, заспокойся! - стурбувався Фред. - Ніхто й не думає розслаблятися. Серйозно.

*

Напередодні матчу здійнявся ще сильніший вітер і періщила злива. У тьмяних коридорах і класах запалили додаткові смолоскипи й ліхтарі. Гравці Слизерину ходили горді, як павичі, особливо Мелфой.

- Ох, якби ж то моя рука боліла хоч крапельку менше! - зітхав він під завивання вітру.

Ніщо так не хвилювало Гаррі, як завтрашній матч. На перервах між уроками до нього підбігав Олівер Вуд з додатковими вказівками. На третій перерві Вуд говорив так довго, що Гаррі хвилин на десять запізнився на урок захисту від темних мистецтв. Він кинувся бігти, а Вуд і далі кричав йому вслід:

- Діґорі дуже стрімко розвертається, Гаррі, тож намагайся кружляти...

Гаррі добіг до кабінету, відчинив двері й увійшов.

- Вибачте, пане професоре, я...

Але з-за письмового столу на нього глянув не Люпин, а Снейп.

- Урок почався десять хвилин тому, Поттере, тож ми, мабуть, знімемо з Ґрифіндору десять очок. Сідай.

Та Гаррі не зрушив з місця.

- А де професор Люпин? - запитав він.

- Він почуває себе занадто кепсько, щоб провести сьогодні урок, - вишкірився Снейп. - Здається, я звелів тобі сідати?

Але Гаррі й далі стояв.

- Що з ним сталося?

Снейпові чорні очі зблиснули.

- Нічого смертельного, - незадоволено відповів він. - Ще п'ять очок з Ґрифіндору! Якщо я повторю ще раз - це вже буде п'ятдесят.

Гаррі повільно підійшов до своєї парти. Снейп обвів поглядом клас.

- Як я вже вам казав перед тим, як мене перебив Поттер, професор Люпин не залишив жодних записів щодо пройдених вами тем...

- Перепрошую, пане професоре, ми вже пройшли ховчиків, червоних каптуриків, капів і ґринділів, - заторохтіла Герміона, - і мали починати...

- Годі, - холодно урвав її Снейп. - Мені не потрібна ця інформація. Я тільки звернув вашу увагу на те, що професор Люпин дуже неорганізований.

- Він найкращий учитель захисту від темних мистецтв! - палко заперечив Дін Томас, а решта класу схвально загула. Снейп нахмурився ще більше.

- Легко ж вам сподобатися. Люпин не надто вас переобтяжував: з червоними каптурцями і ґринділами впораються навіть першокласники. Сьогодні ми розглянемо...

Снейп прогортав підручник аж до останнього розділу, який вони ще, звичайно, не проходили.

- ...вовкулак, - оголосив Снейп.

- Але ж, пане професоре, - не стрималася Герміона, - ми мали вивчати не вовкулак, а ліхтарників...

- Міс Ґрейнджер, - неймовірно спокійно вимовив Снейп, - мені чомусь здавалося, що вчитель тут я, а не ви. Отож попрошу всіх відкрити підручник на триста дев'яносто четвертій сторінці. - Він знову обвів поглядом клас. - Усіх! Негайно!

Учні невдоволено перезирнулися, обурено забурмотіли і розгорнули підручники.

- Хто мені скаже, як відрізнити вовкулаку від звичайного вовка? - запитав Снейп.

Усі мовчали. Усі, крім Герміони, чия рука, як завше, миттю злетіла в повітря.

- То хто? - повторив Снейп, не зважаючи на Герміону. На його вустах знову з'явилася крива посмішка. - Невже професор Люпин навіть не навчив вас, у чому полягає основна різниця між...

- Чи ж вам не казали?! - вигукнула раптом Парваті, - ми ще не дійшли до вовкулак, ми...

-