Володимир Володимирович Сядро - 1000 фактів про Україну

області. Вважається, що воно є трансформованою фразою «Поча дива творити чудеса», пов’язаною із чудодійним та благодатним впливом цих місць. Ще одне тлумачення пов’язує його із назвою ріки Почайни, притоку Дніпра, де Володимир Великий охрестив Русь.

* * *

Назва міста Суми, заснованого у 1655 році, бере походження від старовинного переказу. В ньому говориться: «Коли прийшов народ на місце, де мав намір оселитися, знайшов на дереві перекидні суми. Від цього назвали місто Сумами». Зображення їх присутнє на гербі міста.

* * *

У прославленого творами М. В. Гоголя міста Миргорода Полтавської області дійсно миролюбна назва. Воно отримало її ще в ХІ столітті, коли князь Володимир Великий, укріплюючи східні кордони держави, почав будівництво охоронних пунктів. Ворогуючі сторони в той час зустрічалися у таких пунктах для вирішенням торговельних питань мирним шляхом. Від цього і було названо такий населений пункт спочатку Мир-городком, а потім – Миргородом.

* * *

Назва міста Самбір Львівської області звучить загадково та незвично. Та, між іншим, пояснюється вона досить просто. На думку дослідників, колись навколо цього міста простягалися непрохідні ліси – бори. Є ще одна «деревна» версія: самбором у цих краях називають один з видів верби із червоним стеблом, такі верби росли колись поблизу рік. Та є й інше припущення, яке пов’язане із племенем самборів, що кочувало Галичиною у ІV столітті.

* * *

Найрізноманітніші гіпотези висуваються стосовно походження назви курорту Моршин Львівської області. За однією, вона пішла від румунського слова «мурса» – «вода з медом». Друга пов’язує її з іменем людини – Морша, який заснував тут Моршин двір (посад). Інші вважають, що воно бере початок від українського слова «моршень» – черевик, пошитий з цілого шматка шкіри.

* * *

Нині більше 70 % українців живе у містах. Є в країні і міста-мільйонери: Київ (2,6 млн мешканців), Харків (більше 1,5 млн), Дніпропетровськ (близько 1,2 млн), Донецьк (1,1 млн), Одеса (більше 1 млн). Ще у шести містах кількість населення сягає або перевищує 500 тисяч осіб. Тому Україну з цілковитою впевненістю можна вважати урбаністичною країною.

Панорама Донецька

6. Економіка

До розпаду СРСР Україна була економічно високорозвиненою республікою, що займала за основними економічними показниками друге місце в країні після РРФСР. Однак її значний потенціал використовувався однобічно: країна вважалася загальносоюзною житницею, вирощуючи зернові для усієї держави, забезпечуючи значні обсяги видобутку вугілля, виробництва металу. І хоча республіка мала багатогалузеву промисловість та сільське господарство, тільки одна п’ята частина обсягу українського виробництва мала завершений вигляд, форму кінцевого продукту, а дві п’ятих його складалися з напівфабрикатів та комплектувальних виробів.

* * *

Економічні реформи в незалежній Україні почалися з лібералізації цін, встановлення економічних зв’язків з іншими країнами, роздержавлення внутрішньої торгівлі, приватизації підприємств, реформування банківської системи, переорієнтації економіки на країни Західної Європи.

* * *

Протягом 1992–2004 років близько 90,5 тисячі підприємств та установ у країні змінили форму власності з державної на комунальну або особисту. За станом на 1 жовтня 2009 року кількість підприємців склала вже близько 1,3 млн осіб. Найбільшу їх кількість зареєстровано в Києві, Дніпропетровську та Донецьку.

* * *

Перебуваючи в складі СРСР, Україна протягом 70 років використовувала радянську грошову одиницю – рубль, яку українці називали карбованцем. Ця назва розповсюдилася на території країни з другої половини ХVIІІ століття. До того часу історія України знала не дуже багато паперових грошей та монет, які можна було б назвати українськими. Це, наприклад, монети київського князя Володимира Ольгердовича (ХІV ст.), а також так звані «севські чехи», що друкувалися для України в 1686–1687 роках. У ХХ столітті в Україні з’явилися паперові гроші під час Першої світової війни, революції та Громадянської війни.

Гроші Махно

* * *

У 1992 році Україна вийшла з рубльової зони та тимчасово ввела проміжну грошову одиницю – купоно-карбованець. В народі її зневажливо називали «фантиком», оскільки в умовах значної інфляції, яка мала місце в перші роки незалежності (в 1993 році інфляція досягла загрозливої цифри у 10256 %), вона мала незначну цінність. Справжню національну валюту – гривню – ввели тільки у 1996 році. Перші партії таких грошей виготовляли на замовлення України фірми у Канаді та Великобританії. Тепер гривню друкують на Банкнотно-монетному дворі в Києві.

* * *

Назва «гривня» дуже давня. Вона походить від золотої чи срібної прикраси у вигляді обруча, яку носили на шиї у Давній Русі. До ХVI століття срібна гривня (злиток) слугувала також грошовою одиницею, яка прирівнювалася до 96 злотників срібла або до відповідної кількості цінного хутра чи іноземних монет. Як паперові гроші гривні з’явилися у 1918 році в часи Української Народної Республіки. Їх було надруковано в Берліні. Більше за все цінувалася при розрахунках сотенна купюра, яку українці лагідно називали «горпинкою». Таку назву вона отримала, ймовірно, через український орнамент, який часто зустрічався на жіночих фартухах, що в народі мали саме таку назву. На цих грошах було зображено тризуб із хрестом.

Сучасна стогривнева купюра

* * *

Водночас із введенням власної грошової одиниці в Україні створювалася і банківська система. До 1991 року країна мала тільки відділення трьох загальносоюзних банків. В перший же рік після проголошення незалежності було створено Національний банк України (НБУ). Сьогодні в Україні діє 185 державних та комерційний банків, 49 з яких мають іноземний капітал. У зв’язку зі світовою економічною кризою діяльність ще 14 банків заморожено, а чотири банки, що закриті на початку 2009 року на санацію, вже відновили свою роботу.

* * *

З переходом на ринкову економіку в Україні