Mr AnNiBa - Про Гроші для Експертів (10-). Посібник для батьків , Mr AnNiBa

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

2.  Повна історія:

"Я МОЖУ" ТА "Я ХОЧУ"

       Це був звичайний осінній ранок. Ден прокинувся від звуків вітру, що шелестів за вікном. Вітер носив із собою запахи осені, які Ден любив.
      Ден сидів на підвіконні, спостерігаючи, як сонце повільно піднімається над горизонтом. Вулиця була ще порожньою, лише рідкісні автомобілі проїжджали повз.
      Все частіше йшли дощі. Тому все більше вільного часу доводилося проводити у приміщенні. Що, звичайно, значно обмежувало перелік можливих розваг та цікавостей.
      М’яча під дощем не поганяєш. Повітряного змія з Пітером теж невчасно запускати у політ. Все частіше доводилося обходитися настільними іграми, малюванням, переглядом мультиків та дитячих фільмів.
       Саме тому вчора вони з Пітером вирішили придбати набір для настільного футболу, про який мріяли вже давно. Але набір був дуже громіздким.
      Оскільки хлопці збиралися вдома то у Дена, то у Пітера, а носитися з набором було дуже незручно, хлопці вирішили, що кожен з них окремо придбає свій набір для настільного футболу.
      Ден з Пітером заздалегідь домовилися з батьками зустрітися у магазині в оговорений час.
      Пітер вже чекав на Дена біля дверей магазину іграшок, коли вони з татом паркувалися на стоянці магазину на своєму старому помаранчевому седані. Друзі пішли до магазину, а батьки залишилися на парковці.
— Ти вже вирішив, який набір купиш? — запитав Пітер після теплих привітань.
— Я хотів би набір з чотирма додатковими командами, але він дуже дорогий! — відповів Ден. — Мама сказала, що мені треба ще накопичити.
      Пітер похитав головою. Розмова продовжилася вже в магазині:
— У мене є гроші, я можу купити будь-який. Я заробив їх, допомагаючи батькові на дачі, - похвалився Пітер.
   Ден почув, як серце його трохи схолонуло. Він завжди мріяв про цей набір, але поки не мав достатньо грошей.
      У магазині хлопці подивилися різні набори. Вартість одного з них була досить високою, але Ден вирішив: він не відмовиться від своєї мрії. Вони стояли перед полицями, порівнюючи ціни.
— А чому ти можеш купити все, що хочеш? Звідки в тебе гроші?  — запитав Ден.
      Пітер відповів з серйозним виглядом:
— Мої батьки дали мені гроші, а я працював на дачі, тому заробив ще трохи.
      Пітер відволікся на яскравий футбольний м’яч, потім додав:
— Ну, у деяких людей є більше грошей, а у інших менше. Можливо, вони витрачають їх на щось інше, або у них немає можливості заробити більше, як у мене.
      Ден кивнув, усвідомлюючи, що не кожен має однакові можливості. Вони обидва підійшли до каси,       Пітер оплатив набір, а Ден пішов додому, розмірковуючи про те, чому не всі можуть купити те, що хочуть.
      Тато, побачивши, що Ден вийшов з магазину з пустими руками, зрозумів, що сьогодні на них неминуче чекає довга бесіда. І знову на тему грошей.
      Ден мовчки сів у машину. Тато поглянув на нього, але не поспішав починати розмову. Вони їхали в тиші, і хлопчик вдивлявся у вікно, спостерігаючи за хмарами, що пливли небом. Нарешті тато обережно запитав:
— Не купив набір?
      Ден лише похитав головою.
— Тобі не вистачило грошей?
— Так, — зізнався Ден, — але Пітер купив свій. У нього є гроші. Він допомагав татові на дачі й заробив більше. А я не маю, і мені ще доведеться чекати.
      Тато кивнув, спокійно відвівши погляд від дороги.
— Знаєш, Ден, не кожен має однакові можливості. І це нормально. Іноді ми маємо почекати чи докласти більше зусиль, щоб отримати те, чого прагнемо.
— Але чому? — засмучено вигукнув Ден. — Чому Пітер може купити все, а я ні?
      Тато поміркував і відповів:
— У кожного свої обставини, синку. Хтось має більше грошей через родинні справи, хтось працює більше або заробляє в інший спосіб. Дехто економить, а інший — витрачає все на щось інше. Гроші приходять і йдуть різними шляхами. Але це не завжди означає, що один щасливіший за іншого.
       Ден задумався над словами тата. Він не був зовсім впевнений, що зрозумів усе, але почав усвідомлювати: іноді ми не можемо одразу отримати все, що хочемо, і це частина життя.
— Що ти плануєш робити далі? — запитав тато, не зупиняючись біля їхнього будинку. Він вирішив ще трохи проїхатися, щоб не переривати розмову.
— Думаю, почекаю і буду збирати далі, — зітхнув Ден. — Я все ще мрію про той набір. Можливо, якщо трохи заощадити...
— Це гарна ідея, — підбадьорив його тато. — І ти можеш пишатися тим, що колись купиш його самостійно.
      Ден кивнув. Він зрозумів, що хоч і не міг купити набір сьогодні, це не означало, що він не досягне своєї мети в майбутньому.
      Ден все ще мовчав, дивлячись у вікно. Він відчував змішане почуття заздрості й розчарування. Тато, помітивши це, вирішив продовжити розмову:
— Знаєш, Ден, ти колись питав, чому не всі можуть купити те, що хочуть. Давай я спробую пояснити це трохи краще.
      Він загальмував біля червоного світла, а потім продовжив:
— Люди живуть по-різному. Хтось має роботу, яка дозволяє заробляти більше грошей, а хтось менше. Буває, що одна родина мусить витратити більшу частину грошей на важливі речі, наприклад, на оплату житла або лікування. Інші можуть витрачати більше на розваги або покупки, як-от іграшки.
      Ден уважно слухав, намагаючись зрозуміти, чому так відбувається.
— Але чому? Чому деякі люди просто не можуть заробити більше? — спитав Ден, озвучуючи свої думки.
— Бо вони мають більше знань, досвіду або можливість працювати на більшій роботі.
— То це від того, скільки ми працюємо?
— Так, і від того, чого ми хочемо досягти та якими здібностями володіємо. Це залежить від нашої роботи і від того, як ми використовуємо можливості навколо нас.
— Всі працюють по-різному. Є люди, які мають роботу, яка приносить більше грошей. Це може бути через те, що їхня робота особливо важлива або потрібна для багатьох людей. Є також люди, які мають бізнес або інвестиції, які приносять їм прибуток навіть без того, щоб працювати кожен день. І це не обов’язково справедливо, але це частина того, як працює економіка.
   Ден зрозумів, що можливості заробити гроші є у всіх, але вони залежать від того, що люди вміють робити, скільки люди готові працювати або від того, які можливості з'являються. І навіть якщо щось не купити відразу, це не означає, що все втрачено — іноді потрібно просто трохи почекати і знайти свій шлях.
— Це залежить від багатьох причин, — продовжив тато. — Не завжди все залежить від нас. Наприклад, Пітер допомагав татові на дачі, і йому заплатили за роботу. А хтось, як ти, може ще не мати таких можливостей. Але ти також можеш досягти цього — треба лише навчитися шукати можливості.
— Але ж це несправедливо... — зітхнув Ден.
Тато погодився, але додав:
— Можливо, це й не здається справедливим, але життя таке. Та це не означає, що ти маєш здаватися. Пам'ятай, що не завжди ті, хто можуть купити все, що хочуть, обов'язково щасливіші. Гроші важливі, але не єдине, що робить життя хорошим.
— Наприклад, ми витрачаємо гроші на їжу, на те, щоб забезпечити твоє навчання, оплатити рахунки за комунальні послуги і ще багато важливих речей. А набір настільного футболу? Віна важливий для тебе, але є й інші речі, які мають більший пріоритет.
      Ден на мить замислився. Він уявив собі, як колись зможе самостійно купити омріяний набір. Це вже не здавалося таким недосяжним, як на початку. Можливо, і справді варто трохи почекати й заробити самому.
— Гадаю, я зрозумів, тату, — нарешті сказав Ден. — Я почекаю і збираю гроші. І тоді той набір буде особливим, тому що я його куплю сам.
      Тато усміхнувся:
— Ось так, Ден. І це принесе тобі справжнє задоволення.
Вони разом вийшли з машини й пішли додому, а Ден вже будував плани, як зможе назбирати достатньо грошей, щоб купити свій настільний футбол.