Агне Ашкелянець - Холодна атмосфера, Агне Ашкелянець

— Це точно по-християнськи? — нахмурився Юра Кефірчик. — Я думав, його Бог спрямовує, а не якась там сутність.

— Звичайно, а хто йому дав цю сутність? Усе відбувається з Божою допомогою та по Його волі. Ти неправильно, Юро, ставишся до своїх почуттів. Це твій скарб, берегти його потрібно та дякувати, що вони підштовхнули тебе на шлях істини, повернули до Господа. І сім’я в тебе є, справжня сім’я: Юра, Леонтій, я, Белана та Всевишній. Всього в тебе достатньо, але ти ж вбив собі в голову та не бачиш.

Весь залишок дня Юра роздумував про слова, почуті в домі Кефірчика. Легко ставало від таких роздумів і зрозуміло, добре співвідносились вони з тим, що сказала йому в лісі Белана. І все-таки старий шрам продовжував боліти, хоч і набагато менше.

Наступного дня на своєму ганку він побачив отця Пія. Той не збирався затримуватись, лише простягнув невелику синю книгу. Юра злякався, чи не Біблію приніс йому священник. Отець Пій тільки посміявся над його побоюваннями та пішов. Юра перевернув книгу: Віктор Франкл, «Сказати життю “ТАК”».

Захотілось запустити подарунок у спину священнику! З чого він взяв, що його потрібно рятувати та «лікувати»? Що йому потрібно «щось сказати життю» і що це неодмінно має бути «так», а не «я втомився, відпусти»?

Незважаючи на раптовий приступ злості, Юра не спішив позбавитись цієї книги. Замість цього він приніс її додому та почав читати.

Окуляри. Мабуть, завтра ж він поїде в місто та замовить собі окуляри, вирішив Юра кілька сторінок по тому.