Уляна Пас - На краю ненависті, Уляна Пас

16.

  

Ян 

- Що з тобою? Сталося щось? - Альбіна кладе свою руку мені на коліно і повільно водить туди-сюди. Я ж лише міцніше стискаю пальцями кермо, тому що її чіпляння почали мене дратувати. 

Навіщо я взагалі погодився поїхати сюди разом з нею? Щоб побачити братика з Аміною?! До речі, потрібно у нього дізнатися, коли ж вони встигли так зблизитись!  

- Все гаразд, - сухо відповів. Раніше мені подобалася Альбіна і я навіть думав над тим, щоб створити сім’ю разом з нею. Тільки от думав недовго, адже занадто швидко вона мені набридла. Така ж, як усі, нічого особливого. Говорить так, щоб підлаштовуватись під мене, мало в рота не заглядає, а ще спить і бачить день, коли я зроблю їй пропозицію.

Схоже, потрібно закінчувати цей фарс, адже Альбіна починає відкрито дратувати. А це ознака того, що все! Припливли! 

- Ти надто напружений, - дівчина вирішила піти іншим шляхом, і її ручка повільно поповзла вгору, до ширінки штанів. - Я можу допомогти тобі розслабитись... 

- Досить! - сам не знаю, що на мене найшло. Різко зупинив машину на узбіччі і відкинув руку Альбіни від себе. Занадто грубо, але змінити нічого я не міг. 

- Та що з тобою відбувається?! - ображено закричала Альбіна. - Останнім часом ти на себе не схожий! Мою сестру на руках тягаєш, а мене не підпускаєш! 

- Ти що зараз маєш на увазі? - здивовано завмираю, розглядаючи розгнівану дівчину. - Я просто допоміг твоїй сестрі! Тепер ти будеш до кожного стовпа мене ревнувати? 

- Пробач! - схоже, Альбіна швидко зрозуміла свою помилку, і гнів її миттєво перетворився на милість. - Я справді дуже боюся тебе втратити.  

- Так сильно боїшся, що ревнуєш до власної сестри? - здивовано запитав. 

- Просто Аміна… вона… подобається чоловікам, розумієш? 

Ні, я ні чорта не розумів! Це що за пояснення такі? 

- В Аміни власні погляди на життя. Інколи мені здається, що вона з іншої планети, справді. Навіть твій брат зацікавився нею, а це вже щось означає. А ще Ваня... 

Якщо Альбіна думала, що після такого пояснення мене відпустить, то сильно помилялася. Не відпустило, я б навіть сказав, що гірше стало.  

Прикривши очі, кілька разів вдихнув і видихнув, щоб зібратися. Мене дратувала будь-яка згадка про цю карооку заразу, яка ніяк не хотіла покидати мою голову. Аміна дратувала мене своїм буйним характером, сильною натурою й абсолютно незнайомою мені чарівністю. Від одного її погляду хотілося поцілувати цю дівку, та так, щоб за раз вибити усю дурість з голови.  

- Куди тебе відвезти? - стримано питаю, знову скеровуючи автомобіль на дорогу. - У мене ще справи. 

- А я думала, що цей вечір ми разом проведемо, - Альбіна ображено дує губи, і я вкотре ловлю себе на думці, що з сестрою вони абсолютно різні як ззовні, так і всередині. Хіба таке взагалі можливо? 

Альбіну залишаю поряд з кафе, де вона домовилася зустрітися з подругами. Сам же їду до Марка, адже до брата у мене є кілька запитань.  

Дорогою потрапляю у затор і цей час дає мені можливість хоча б трохи розрулити те, що відбувається у голові. Аміна однозначно мене зачепила, але це ще не означає, що між нами може щось бути. 

Коли вона відкриває свій ротик, щоб сказати чергову шпильку в мій бік, хочеться одночасно скрутити її тонку шийку та зацілувати так, щоб ім’я своє забула.

Точно божевільний, якщо уявляю цю дівку предметом своїх сексуальних  фантазій. Стосунки з нею не принесуть мені нічого, окрім сивого волосся і ще більшого бажання її прибити. Хіба я ідіот - йти на такі жертви заради божевільної дівиці, котра не має жодних меж?! 

Чорт! Слухаю сам себе і розумію, що нічого не розумію. Голова то варить добре, бо здоровий глузд просто кричить, що від Аміни варто триматися подалі. Але тіло наче магнітом тягне до неї, і це дуже погано.  

А ще мене дратує поява поряд з дівчиною Марка. А брат часу даремно не гає. Я ж бачив, що Аміна йому сподобалася. Тільки не думав, що з братом вона буде такою милою. Це що означає? Свої кігтики вона показує лише мені? 

А ще цей друг, що постійно крутиться поряд! Іван… здається. Неозброєним оком видно, що Аміна йому подобається.  

Зовсім недоречно пригадав наш поцілунок у ванній кімнаті. Задоволена усмішка миттєво розтягнулася на устах. Так, ця дівчинка просто вогонь! Сам не зрозумів, чому поліз цілуватися як пацан. Просто захотілося трохи збити її запал, підкорити собі, зробити своєю.  

Та я помилився… Аміну неможливо підкорити. Вона дійсно як вітер, фіг вженешся!

Минає не менше години, коли зупиняю автомобіль на стоянці поряд із відпочинковим комплексом Марка. Проходжу всередину і помічаю брата поряд з привабливою офіціанткою. Вона якраз сервірує стіл і мило усміхається на загравання свого боса.   

Фиркаю від такої картини і сідаю за столик. Марк помічає мене не одразу і щиро дивується, побачивши. 

- Ти чого тут? Вирішив скрасити вечір у моїй компанії? - брат як завжди, зі своїми тупими жартами. Сідає навпроти мене і просить ту саму офіціантку принести нам кави. - А може, ти тут з Альбіною? 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍