Том Вейнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

завжди вибудовувалася сувора вертикаль управління, що на її вершині перебував усевладний гордий бос і керував покірною пірамідою поплічників. Однак віднедавна мексиканські картелі розпочали радикальну децентралізацію. Як мережі бургерних після Другої світової війни, за останні два десятиріччя наркоторгівці повели активну експансію. У 1990-х роках мексиканці були лише на побігеньках у колумбійських картелів і тільки перевозили наркотики своєю територією до США. Але відколи злочинців у Колумбії придушили в 1990-х і загинуло багато капо, серед яких і Пабло Ескобар, мексиканцям вдалося відкраяти собі чималий шмат ланцюга поставок. Відтоді вони не накази колумбійців виконують, а контролюють усю діяльність від виробництва до збуту.

Найшвидше розвивалися «Лос-Сетас». Ще 2010 року їх сприймали не як самостійну організацію, а радше як парамілітарну групу, що приборкувала тих, на кого вказував картель «Затока». Проте 2010 року спілка розвалилася, і «Сетас» почали рости запаморочливими темпами, підпорядкувавши собі схід Мексики, карибське узбережжя Центральної Америки і, як наразі повідомляють, налагодивши контакти з італійською мафією «Ндранґета». Нині вони перетворились на McDonald’s організованої злочинності з власними філіями в кожному місті деяких регіонів.

Для фінансування своєї інтенсивної експансії «Сетас» вдалися до подоби франшизи. Нещодавно регіональний підрозділ Управління ООН з наркотиків і злочинності дослідив67, що «Сетас» вирішили не виряджати своїх представників на нові ринки для створення з нуля аванпостів криміналу, а адаптувати місцевих гангстерів до свого клубу на засадах франшизи. Вивідачі картелю вирушали до нових теренів і визначали найперспективніших місцевих злочинців, яким «материнський осередок пропонував франшизу на використання кримінальної марки “Лос-Сетас”», як написано у звіті ООН. За одним із пунктів «пакету афіліювання» провід «Лос-Сетас» забезпечує отримувачам франшизи військове навчання і, у деяких випадках, зброю. У відповідь отримувачі франшизи зобов’язуються ділитися частиною зиску й укладають «пакт про солідарність», за яким мають боронити інтереси «Лос-Сетас» у разі війни з іншим картелем.

Вигоди, які отримують обидві сторони, ідентичні вигодам франчайзера і франчайзі у звичайному бізнесі. Франчайзеру це дає швидке зростання за рахунок самофінансування. McDonald’s вимагає, щоб франчайзі викуповували свої ресторани і мали у своєму розпорядженні не менш ніж 750 000 доларів ще до оформлення франшизи. Це дозволяє бізнесу швидко прирощувати прибуток без необхідності обростати новими активами (85 % з-понад 35 тисяч ресторанів McDonald’s у світі належать франчайзі, а не самій компанії). Для «Лос-Сетас» це має ще більшу вагу. У картелю бізнес нелегальний, а тому доступ до кредитів украй обмежений, тому вельми привабливим є зростання коштом самофінансування.

До того ж франчайзер отримує вигоду від підприємницької активності франчайзі. Франчайзі в «Лос-Сетас» – це не просто наймит, кулачок у великій машині, а відповідальний за витискання якнайбільшої кількості грошей з відведеної ділянки. До відповідальності долучається те, що Пітер Друкер, чи не найвпливовіший гуру менеджменту, називав «менеджерським ставленням», яке, він доводив, важливіше за кваліфікацію або зарплату: людина «трактує свою посаду, роботу, виріб з погляду менеджера, тобто група і виріб для нього – єдине ціле»68. До того ж франчайзі долучає знання місцевих особливостей. Ця інформація однаково цінна і для кримінальних ігор, і для бургерного бізнесу, а може, для першого ще й цінніша, бо корумповані зв’язки з органами правопорядку, що є критичною умовою для успіху, простіше налагоджуються з місцевими операторами. Відповідно, франчайзі можуть скористатися досвідом материнської організації. Частиною оборудки є передача франчайзером «рецепту» успіху – чи то картоплі фрі, чи то вибухівки для автівок.

В усьому цьому найважливіше – бренд. McDonald’s підкорив світ не тим, що робить смачну їжу, а тим, що ця їжа скрізь смакує приблизно однаково. Біґ-Мак, куплений у Бангкоку або Пекіні, на смак буде майже таким самим, як і в Оук-Бруку, штат Іллінойс, де розташовується штаб-квартира компанії. Звичайно, в цих містах можна знайти і вишуканіші страви, і краще співвідношення ціна/якість. Але споживачі знають, що в будь-якому ресторані з відомою жовтою «М» нагорі вони отримають стандартний рівень якості. Франчайзі купують репутацію, а не самі її здобувають. І кожна франшиза виграє від рекламного мессиджу, коли McDonald’s спонсорує Олімпійські ігри чи запрошує Джастіна Тімберлейка розповісти про бренд.

Аби проілюструвати, як це працює на тіньовому ринку, відвідаймо модний затишок nevería Roxy, де в крутому передмісті Мехіко торгують морозивом. Це мексиканське підприємство засноване 1946 року, і досі обстава його майже не змінилася: тут і поверткі барні ослони, і карамельно-смугасті тенти. Нещодавно на Roxy зазіхнули вимагачі. На таксі приїхав чолов’яга і передав конверт із магнітофонним записом, що містив вимогу заплатити 250 000 песо (17 000 доларів). Голос на плівці попереджав, що якщо вказану суму не буде сплачено, то постраждає або й загине сім’я менеджера. Попередженням можна було б знехтувати або віддати до міських газет, якби на конверті не було підпису «команданте Хуан Бальєстерос», який назвався місцевим представником «Мічоаканської родини».

Згадка про «Мічоаканську родину» додала погрозі ваги. Сам здирник міг на вигляд не бути крутим і не мати штурмової гвинтівки. Але репутація «Родини» як банди, що одного разу викотила на танцмайданчик нічного клубу в Мічоакані п’ять відрізаних голів, добре була відома власникам Roxy, й вони знали, з ким мають справу. Здирник, асоціюючи себе з відомим брендом «Родина», хотів справити більше враження і зробити бізнес більш прибутковим. (У випадку з Roxy злодії піймали облизня: виявивши нетипову хоробрість, господарі салону морозива звернулися до ЗМІ та поліції, і зловмисників вдалося кинути до арешту.)

Франчайзингова модель, зокрема, пояснює, чому «Лос-Сетас» вдаються до такої жахливої брутальності. Частіше за інші мексиканські банди вони свої звірства знімають на відео і фотографують – від обезголовлення до повішення. Холоднокровне вбивство, вчинене «Сетас» на півночі країни, зміцнює імідж франшизи банди в усьому світі, так само як рекламна кампанія McDonald’s на чемпіонаті світу з футболу в Бразилії зміцнює привабливість його бренду скрізь на планеті.

Звичайно, існує небезпека появи вихватьків. Багато грабіжників і здирників заявляють, буцім вони пов’язані з «Лос-Сетас», «Родиною» чи якимось іншим картелем, хоча насправді не мають до них стосунку. Для того, щоб система франчайзингу працювала, кримінальним бандам доводиться захищати свій бренд не менш затято, ніж це робить законний бізнес. У звіті ООН згадується, що «нові осередки відповідають за збереження “доброго імені” “Сетас”, припиняючи за допомогою насильства (вбивства) будь-які спроби несанкціонованого використання бренду кримінальними операторами». І в нашому випадку «торгова марка» і «бренд» – не якась метафора. Картелі часто мають власний логотип, що з’являється на уніформі та обладнанні, які одержує франчайзі. Бейсболки й рюкзаки з логотипом «Сетас» (щит, поділений на три частини, на яких зображено відповідно мапу Мексики, обрис