Мілан Кундера - Нестерпна легкість буття

квітки водяної лілії, а здавався тим, чим був: розширеним кінцем труби. На ньому не було навіть дерев’яного сидіння, і Терезі довелося сісти на холодну емальовану жерсть.

Вона сиділа на унітазі, і прагнення випорожнити нутрощі, яке раптом оволоділо нею, було прагненням дійти до крайнього приниження, стати тілом якомога більше і повніше, тим самим тілом, про яке казала мати, що його призначення лише в тому, щоб переварювати і виділяти. Тереза випорожнює свої нутрощі, відчуваючи в цю мить безмежний смуток і самотність. Нема нічого жалюгіднішого за її голе тіло, що сидить на розширеному кінці стічної труби.

Її душа втратила цікавість глядача, своє злорадство і гординю: вона вже знову була десь глибоко в тілі, в найдальшому куточку його нутра, і з відчаєм чекала, чи не покличе її хтось вийти назовні.19

Вона встала з унітаза, спустила воду і вийшла до передпокою. Душа тремтіла в тілі, голому і знехтуваному. Вона й досі відчувала дотик паперу, яким витерлася.

І тут сталося щось незабутнє: їй раптом страшенно захотілося піти до нього в кімнату й почути його голос, його слова, звернені до неї. Коли б він обізвався до неї тихим, глибоким голосом, душа насмілилась би вийти на поверхню тіла, і Тереза розплакалась би. Вона обняла б його так, як уві сні обнімала стовбур каштана.

Вона стояла в передпокої і намагалася погамувати це безмірне бажання розплакатися перед ним. Знала, що коли не опанує себе, станеться те, чого вона не хотіла. Вона закохається в нього.

У ту хвилину з кімнати долинув його голос. Коли вона почула цей голос сам по собі (не бачачи високої інженерової постави), він здивував її: був тонкий і високий. Як це вона раніше цього не зауважила?

Мабуть, лише завдяки цьому несподівано неприємному враженню від його голосу їй вдалося відігнати спокусу. Вона зайшла до кімнати, попіднімала розкидану одежу, швиденько вдяглася й вийшла.20

Вона поверталася з магазину з Кареніним, який ніс у пащі рогалика. Був холодний ранок, підморожувало. Вони йшли повз житловий район, де на просторих місцинах поміж будинками люди насаджували невеличкі городи й садочки. Раптом Каренін зупинився, напружено вдивляючись у тому напрямку. Вона також подивилася туди, але нічого особливого не помітила. Каренін потягнув її за собою, і вона підкорилась. І тільки тоді вона побачила над замерзлою землею порожньої грядки чорну голівку ворони з великим дзьобом.

Голівка без тіла злегка ворушилась, і з дзьоба час від часу виривався смутний, хриплий звук.

Каренін був такий розтривожений, що випустив навіть рогалика. Тереза мусила прив’язати його до дерева, оскільки боялась, аби він не завдав вороні шкоди. Потім опустилася на коліна і спробувала розкопати притоптану довкола живою похованої птиці землю. Це було нелегко зробити. Вона зламала собі ніготь, аж кров потекла.

У цю хвилину неподалік від неї упав камінь. Вона обернулась і побачила за рогом будинку двох хлопчиків років десяти. Тереза підвелася. Помітивши її порух і собаку біля дерева, хлопчаки повтікали.

Вона знову опустилася на коліна й знову заходилася розгрібати землю, аж поки нарешті витягла ворону з її могили. Але в неї були поламані ноги й крила, вона не могла ані ходити, ані злетіти в повітря. Тереза загорнула ворону в свій червоний шарфик, який був пов’язаний у неї на шиї, і притисла її до себе лівою рукою. Правою відв’язала Кареніна, доклавши чимало зусиль, щоб утихомирити його й примусити іти поряд.

У двері вона подзвонила, тому що обидві руки були зайняті й не могла дістати ключа з кишені. Томаш відчинив. Вона подала йому поводок з Кареніним і сказавши: — «Потримай його!» — понесла ворону до ванної кімнати. Поклала її на підлогу під умивальником. Ворона билася, але не могла зрушити з місця. З неї текла якась густа жовта рідина. Тереза послала під умивальником старі ганчірки, щоб вона не мерзла на холодних кахлях. Птиця раз у раз розпачливо махала зламаним крилом, і її дзьоб докірливо стирчав угору.

 21

Вона сиділа на краю ванни й не могла відвести очей від конаючої ворони. Бачила в її сирітській самотності образ власної долі й раз у раз повторяла в думці: в усьому світі я не маю нікого, крім Томаша.

Чи переконала її історія з інженером у тому, що любовні авантюри не мають нічого спільного з коханням? Що вони легкі й нічого не важать? Чи стало їй спокійніше?

Аж ніяк.

У думках вона поверталася до сцени: вона вийшла з убиральні, і її тіло стоїть у передпокої голе й знехтуване. Душа тремтіла злякана, десь глибоко в нутрі. Коли б у ту хвилину чоловік, що був у кімнаті, обізвався до її душі, Тереза розплакалася б і, і впала йому в обійми.

Вона уявила собі, що замість неї у передпокої біля убиральні стоїть котрась із Томашевих коханок, а замість інженера в кімнаті був Томаш. Він каже дівчині одне-єдине слово, і та зі сльозами обнімає його.

Тереза знає, що такою буває хвилина, коли народжується любов: жінка не може встояти перед голосом, який викличе назовні її злякану душу; чоловік не може встояти перед жінкою, душа якої відгукнулася на його голос. Томаш ніде не застрахований від тенет кохання, і Тереза побоюється за нього повсякчас, щохвилини.

Яку вона має зброю? Лише свою вірність. Вона запропонувала її йому одразу, з самого початку, з першого дня, ніби усвідомлювала, що нічого іншого не може йому дати. Їхня любов — на диво асиметрична архітектура: вона тримається на абсолютній непохитності її вірності, як гігантський палац на одному-єдиному стовпі.

Невдовзі ворона вже не ворушила крилами, і лише час від часу посіпувалась її поранена ніжка. Терезі не хотілося відходити від неї, так ніби вона пильнувала біля вмирущої сестри. Нарешті вона все-таки пішла в кухню, щоб наспіх пообідати.

Коли повернулася, ворона була мертва.22

У перший рік любові Тереза при зляганні кричала, і цей крик, як я вже казав, хотів засліпити й оглушити свідомість. Згодом вона кричала менше, але душа її як і раніше була засліплена любов’ю і нічого не бачила. Лише коли вона тішилася з інженером, і відсутність любові призвела до того, що душа її прозріла.

Тереза знову була в сауні й стояла перед дзеркалом. Вона дивилася на себе і внутрішнім зором бачила сцену тілесної любові в інженеровій квартирі. Те, що запам’яталося їй, було не про коханця. Відверто кажучи, вона б навіть не змогла описати його, вона, мабуть, і не помітила, як він виглядав голим. Те,