Ренделі Фрейкс - Термінатор

й пожбурив у куток. Потім сів та обережно поклав руку на кришку столу.

Термінатор зберігав цілковитий спокій. Зосередившись, кіборг узяв ножа, зробив шестидюймовий розтин між кистю та ліктем і зазирнув у порожнину. Покопирсавшись там пальцями, він незабаром з’ясував, що сталося: розсічено кабель. Кіборг витер кров і, користуючись здоровим оком, почав терпляче демонтувати пошкоджену ділянку за допомогою крихітної викрутки. Незабаром розсічений кабель було цілком відімкнено, його функцію передано запасній гідравлічній системі, розтин заштопано. Без цього шкіра увесь час би зсувалася, викликаючи передчасне омертвіння тканин, гангрену — і зайву увагу громадян.

Над заяложеною раковиною Термінатор оглянув набрякле око. Зір погіршився лише тому, що око запливло запаленою плоттю. Лезом ножа Термінатор зробив кілька ювелірних розтинів у закривавленій очній западині й витяг ушкоджені склеру та рогову оболонку. Приклавши до очної ямки хустинку, витер кров. Відкрилася сфера з хромовидного сплаву — вона висіла у металевій очній западині; за протиударними лінзами зблискувала відеорубка. Лінзи функціонували нормально. Але як пояснити їхній незвичайний вигляд? Утім, Термінатор не був надто говірким.

З купи одягу й обладнання він витяг сонцезахисні окуляри. Під ними можна було приховати не лише ушкоджене око, а й частину спотвореної плоті. Потім Термінатор дав собі раду з ранами у грудях та черевній порожнині. У новій футболці, шкіряних рукавичках та чорній шкіряній куртці кіборг виглядав майже нормально, хіба що видавався трохи блідим та виснаженим.

Після цього Термінатор розпочав телефонувати за абеткою до всіх поліцейських дільниць Лос-Анджелеса і, нарешті, натрапив на Відділ захисту громадян.

Отже, час діяти. Мішень чекає. Термінатор зібрав усі інструменти, потрібні для виконання завдання: автоматичну гвинтівку «СПАС-12», штурмову гвинтівку «АР-180» калібру 5,56 міліметрів та пістолет 38-го калібру. Усе найпотрібніше. Елегантним та чітким рухом чудового сервомотора Термінатор зібрав зброю та зник за вікном.

Управління поліції Лос-Анджелеса, Відділ захисту громадян, 1.06 ночі

Сара, влаштувавшись на краєчку крісла, не зводила очей із зображення на відеомоніторі. Поруч із нею стояв Трекслер. Він спостерігав за її реакцією. Нехай вона стане свідком цієї розмови.

Сілберман простягнув руку до чорно-білого монітора і трохи збільшив гучність.

— Нас лише двоє — Термінатор та я, — мовив з екрану Різ.

— Чому ви не взяли з собою зброю? — запитав записаний на відео Сілберман. — Щось сучасне? Хіба у вас немає променевих пістолетів?

— Променевих пістолетів! — посміхнувшись, повторив Вукович.

Але в Різа це питання не викликало іронічної реакції. Він люто блимнув очима. Сілберман змовчав…

— Ну добре, — примирливо мовив доктор. — Покажіть мені хоча б один елемент технології майбутнього — й вашу проблему буде вирішено.

— Щоб потрапити сюди звідти, треба бути повністю роздягненим… Це пов’язане з полем, генерованим живим організмом.? се неживе сюди не потрапить.

— Чому?

— А дідько його знає, чому! Цю річ не я побудував! — спалахнув Різ.

Мабуть, розмова почала вже його дратувати.

— Добре, добре. Але цей… — Сілберман зазирнув до своїх записів, — кіборг… Він же металевий. Як же тоді…

— Навколо корпусу — живі тканини.

— Авжеж, — погодився Сілберман на екрані.

Справжній Сілберман вийшов з-за столу Трекслера й натиснув на клавішу «стоп». Потім звернувся до Сари з Трекслером.

— Приголомшливий матеріал, — переможно виголосив він. — На цьому хлопчині можна зробити неабияку кар’єру. Та ж як усе легко й до ладу! І нічого не потрібно доводити.

Сара вражено дивилась на нього, не зовсім розуміючи, про що йдеться.

— Фантазії параноїків завжди відзначаються нестримністю та винахідливістю, — провадив далі Сілберман. — Тут же все просто чудово.

— Чому вбили двох інших жінок? — запитав чорно-білий Сілберман після того, як запис було ввімкнено знову.

— Під час війни практично всі записи було знищено, — почав пояснювати Різ. — Небесна Мережа майже нічого не знала про матір Коннора, в її досьє багато чого бракувало. Були відомі лише її прізвище та місто, де вона мешкала, але без точної адреси. І Термінатор діяв за системою.

— А навіщо він робив їм розтини на ногах?

— Записи зберігали єдину можливість упізнати Сару: їй у ногу хірургічним шляхом було вживлено металевий стрижень. Але цього поки що не сталося. Небесній Мережі й Термінаторові про це невідомо, бо це відбудеться пізніше.

— Звідки вам про це відомо?

— Мені розповів про це Джон.

— Джон Коннор? — запитав Сілберман.

— Так.

Сілберман постукав олівцем по нотатнику, на його губах мимоволі з’явилася ледь помітна посмішка.

— Ви розумієте, що доказів цього теж не існує?

— Я вам розповів цілком достатньо. Вирішуйте! Негайно! Чи ви мене звільняєте?

— Шкода, але я не маю на це повноважень, — якомога приязніше намагався відповісти Сілберман.

— Тоді якого біса я взагалі з вами розмовляю? — Різ почав підводитись, забувши, що він прикутий до стільця. — Хто тут найстарший?

— Я можу вам допомогти. — Сілберман марно намагався спрямувати бесіду в потрібному напрямку.

Різ вже стояв, дивлячись у камеру і кричав:

— Ви ще анічогісінько не второпали? Та він же її відшукає! Він на це запрограмований! Він усього лише…

Сарині очі округлилися з переляку. Трекслер на мигах показував Сілберманові, щоб той вимкнув запис. Але психолог, немов зачарований, дивився на екран.

— Вам його не зупинити! Він подолає ваші кордони, вхопить її за горло, витягне з грудей серце й викине під три чорти!

Різ посунув прямісінько на монітор, аж тут Сілберман прийшов до тями й клацнув кнопкою «пауза», змусивши хлопця заклякнути.

Обличчя на екрані відзначалося відчайдушною рішучістю. Дивлячись на нього, Сара зблідла й на мить утратила здатність говорити. Питань було забагато, а вона не могла їх упорядкувати.

— Я не маю Стрижня у нозі, — зрештою вимовила вона.

— Авжеж, не маєте, — погодився Трекслер. — У Різа вкрай розхитана психіка.

Сара хотіла цьому повірити. Вона поглянула на психолога, сподіваючись почути думку фахівця.

— Цей Різ — божевільний?

— Якщо не використовувати спеціальну термінологію, — посміхнувшись відповів Сілберман, — то він просто схиблений.

— Але ж… — спробувала заперечити Сара, та її перервав Трекслер. Лейтенант передав їй щось схоже на захисний жилет, що їх носять хокейні арбітри.

— Це бронежилет, Саро, якими користуються хлопці з наших спецпідрозділів. Куля дванадцятого калібру їх не пробиває. Можливо, на тому типові був саме такий.

— А як йому вдалося висадити лобове скло?

Вукович зітнув плечима.

— Можливо, об’ївся наркотиків. Переламав усі кістки й декілька годин нічого не відчуває. Траплявся тут один…

Наркотики? Сарі доводилося читати про наркоманів, які, ошаленівши, творили неймовірні речі. Що ж, можливо це саме той випадок? Вона не те що повірила цьому, просто в неї не було іншого виходу. Ось і поліціянти нібито не сумніваються.

Від збентеження дівчина навіть почервоніла. Ото ще дурепа! Цей Різ