Чак Паланік - Чарівна ти

самих ходячих скелетів. Ці хиткі безпритульні скелети були схожі на людей, що підхопили СНІД.

Щоб згуртувати жінок, Пенні промовила:

— Вам більше не потрібні сексуальні іграшки. — Вона сунула планшет першій-ліпшій до руки. — Ми повинні примусити «Чарівну ти» відповісти за злочини проти жінок. — Дівчина перейшла на крик. — Ми маємо закрити цей бізнес та вимагати відшкодування!

Бліда як мертвяк дівчина у голові черги ковтнула. Її тонкі губи тремтіли, коли вона намагалася промовити слова:

— Ви… бажаєте… їх… закрити? — В її нявчанні було чутно жах. Усією чергою пролунало убивче невдоволення.

Хтось вигукнув:

— Заждіть, допоки я придбаю нову «Бабку». А потім тягайте їх по судах.

Ще хтось звинуватив її:

— Хай там як, але вона проти права жінок на власне сексуальне задоволення.

У повітрі пролетів планшет, мало не потрапивши Пенні у голову. Зі стуком упав на тротуар. Навздогін натовп засвистів:

— Вона антифеміністка, яка ненавидить себе та власне тіло!

— Полегше, сестро! І тягни свою гладку дупу в кінець черги!

— Ми маємо захистити своє право купувати у «Чарівній ти»!

З усіх боків на Пенні посипався град планшетів. У повітрі вирували ручки та образливі репети жіночого гніву. Ця армія розлючених жінок жбурляла в неї книжками про вампірів. Ще за хвилину вони скинуть свої черевики й заб’ють її до смерті. Безпорадна Пенні вигукнула:

— Максвелл лише маніпулює вами! — Вона підняла руки, щоб відгородитися від болючих ударів книжок, та кричала: — Він перетворює вас на своїх рабинь!

Натовп хлинув на Пенні. Численні руки хапали дівчину за волосся, кольорову мікро-мініспідницю від Бетсі Джонсон. Розлючені пальці цупили за руки та ноги. Під крики «Гнобителька!» та «Святенниця!» її болісно розтягували за кінцівки у різні боки. Рвали на шматки.

Хтось несамовито заверещав:

— «Чарівна ти» допомогла мені кинути наркотики!

Ще хтось закричав:

— Завдяки «Чарівній ти» я втратила 25 кілограмів!

Майже нечутно на фоні тваринного ревіння натовпу клацнув замок. Провернувся ключ, відчинився засув.

Майже нечутно.

— Крамниця, — задихалася Пенні. Майже втрачаючи свідомість від намагання врятувати себе, вона продовжувала: — Відкрили крамницю…

Це повідомлення її врятувало. Тисячі несамовитих покупців як один повернулися та почали брати величезну рожеву будівлю приступом. Опинившись на тротуарі, Пенні згорнулася калачиком, коли незліченні потворні, незграбні черевики кинулися повз неї в обійми своєї остаточної долі.

Того ж вечора Пенні загорнулася у зручну фланелеву піжаму від Л. Л. Бін. Вона зарано лягла спати, дозволивши собі келих вина сорту піно-грі й обробивши чималу кількість синців від планшетів. Після ганебної спроби знайти позивачів вона повернулася додому дуже пригніченою. Усе боліло. Її чепурна спідниця забруднилася від дотиків чужих пальців, натовп розірвав її пальто від Версаче. Вона вирішила, що полагодити його вже неможливо, й повитягала з кишень гроші та гумку, перш ніж жбурнути його до смітника. В одній кишені був блідо-зелений папірець, який всучив їй божевільний у парку.

«Дзвоніть у будь-який час, вдень та вночі, — було там написано. — Винагорода гарантована».

Уже в ліжку Пенні розгладила папірець. Відставила вбік келих з вином, дістала з приліжкового столу телефон. Після першого гудка відповів чоловік.

— Бренда! — Це був той самий незнайомець. Її зап’ястя досі свербіли від його міцних пальців.

— Ні, — сумно відповіла йому Пенні. — Ми з вами зустрічалися сьогодні вранці.

— Так, у парку, — згадав він. Чоловік запевнив, що чудово її запам’ятав, бо вона єдина нормальна жінка, яку він зустрів за день. Відверто кажучи, за цілий тиждень.

— Щодня, — рюмсав покинутий чолов’яга, — я крокую вздовж черги на П’ятій авеню, шукаю… шукаю… але Бренду так і не зустрів.

Обережно підбираючи слова, Пенні заохочувала його на розмову.

— А як вона зникла?

Чоловік виплеснув свою сповнену страждань історію. А провина лише посилювала журбу. Саме він першим купив їй продукцію «Чарівної ти». Це мав бути дарунок на день народження: продукт № 2788, зонд «Миттєвий екстаз». Бренда зніяковіла та почервоніла, коли відкрила його подарунок у ресторані, повному відвідувачів, але він м’яко наполіг на тому, щоб вона спробувала.

— Певна річ, не саме тут, у ресторані, — застеріг він та додав: — Лише пройдисвіт став би користуватися сексуальною іграшкою в ресторані.

Пенні відразу ж пригадала власний епізод у французькому ресторані з перуанськими «подружніми камінцями». Вона приглушила збентеження великим ковтком прохолодного вина. Розкинувшись у ліжку, вона роздивлялася свіжі різнокольорові синці на руках, від рожевих до червоних та багрових. Пенні розмірковувала над своїм життям у Парижі. Тоді їй здавалося, що вона півжиття пила в ліжку вино та загоювала синці. Так, спало їй на думку, певно, почувається Мелані Гриффіт.

— Ще вчора, — продовжував її телефонний співрозмовник, — Бренда була найвпливовішим брокером у хімічній галузі, а наступного дня… — Його слова сочилися покірною втомою. — Вона пішла. — Він обшукав її кооперативний будинок на Парк-авеню, але там не вистачало єдиної речі — зонда «Миттєвий екстаз». Це трапилося два тижні тому. Відтоді люди телефонують, кажуть, що пару разів її бачили. Одного разу під гниючим пірсом біля Хобокену. Іншого разу камера спостереження на крамниці виловила її, коли вона цупила батарейки в Іспанському Гарлемі.

Пенні слухала його звіт, сама ковтала вино. Потягнулася за пляшкою, наповнила ще келих. Вона допила другий келих до краплі, коли настрій одинокого чоловіка зі сповненого надією перетворився на наляканий, а потім оскаженілий.

Навіть по телефону було чутно, як він гнівається. Навіть попри хміль, Пенні відчувала, що обличчя його почервоніло і він тремтить усім тілом.

— Якщо я коли-небудь зустріну того, хто вигадав ці чортові сексуальні іграшки… — Він ледь не задихнувся від гніву. — Бог свідок, задушу цю жінку голими руками!

Потворні черевики та фантастичні романи були лише верхівкою айсберга нової тенденції. День за днем Тед відстежував, як коливалися купівельні звички. Одного понеділка майже шістнадцять мільйонів домогосподарок відмовилися від пральних засобів, якими користувалися десятиліттями, та переключилися на «Судзо» — марку, що з’явилася на ринку лише минулого тижня. Так само ціле покоління шанувальниць музики юрмилося на концерти нової хлоп’ячої групи під назвою «Хай Джінкс» — «Ті, що наврочать». Жінки непритомніли. Кричали. Коли Пенні дивилася по телевізору на цих дівчат, їхні конвульсії, на її погляд, нічим не відрізнялися від судом Алюет тієї ночі, коли вручали нагороди Кіноакадемії.

Фахівці, що вивчають поведінку покупців та ринок, не могли пояснити подібний феномен. Складалося враження, що величезна кількість покупців-жінок реагує