Стружик Лев - Рослини проти Зомбі. Шоу Горохостріла, Стружик Лев

Коли вони нарешті дісталися до печери, Горохостріл зупинився.

— Нам потрібно бути обережними, — сказав він. — Зомбі можуть чекати на нас усередині.

Вони обережно увійшли до печери. Всередині було темно і холодно, а звуки капаючої води лунали в тиші.

— Тихіше! — прошепотіла Соняшник, прислухаючись.

Раптом з-за повороту з’явилися зомбі, але рослини були готові.

— За мною! — закричав Горохостріл, стріляючи гороховими кулями в зомбі, які намагалися напасти.

Бурчало взяв на себе захист, створюючи бар’єр з листя, щоб зупинити їхній наступ.

— Ми повинні дістатися до камери, поки не пізно! — вигукнув він.

Вони пробивалися крізь натовп зомбі, поки нарешті не дійшли до великої двері з темного металу.

— Це, напевно, секретна камера! — сказала Соняшник, вказуючи на двері. — Нам потрібно знайти спосіб їх відкрити.

Едуард, який спостерігав за всім, підійшов до дверей та почав вивчати механізм.

— Тут є замок! Можливо, я зможу його відкрити, — сказав він, спробувавши втиснути в нього невелику паличку.

Після кількох хвилин зусиль, двері раптом відчинилися з гучним тріском, і всередині вони побачили Тедді, прив'язаного до стіни. Але поруч стояв Зомбос, схрестивши руки.

— Ви не зможете забрати його! — вигукнув він, сміючись.

Горохостріл, не втрачаючи часу, вирішив атакувати.

— Ти не маєш права тримати тут Тедді! — закричав він, стріляючи в Зомбоса.

Але Зомбос, зловтішаючись, відскочив у бік.

— Досить! Тедді тепер — мій! — вигукнув він.

Битва почалася. Рослини атакували, намагаючись звільнити ведмедика, але Зомбос викликав нових зомбі, щоб перешкоджати їм.

— Нам потрібно діяти швидко! — закликав Бурчало. — Я відволічу їх, а ви звільняйте Тедді!

Він кинувся вперед, створюючи захист для своїх друзів. Горохостріл, Соняшник та Лілі поспішили до ведмедика.

— Тедді! — закричала Лілі, коли вони дісталися до нього.

Соняшник швидко розірвала мотузки, що тримали Тедді.

— Ми тебе врятували! — радісно вигукнула вона.

Але в цей момент, Зомбос повернувся, розлючений.

— Ви не втечете! — закричав він.

Горохостріл вистрілив в останній момент, і зомбі почали відступати. Зомбос, побачивши, що його план провалився, втік у темряву печери.

— Швидше! Виходимо! — вигукнув Горохостріл, ведучи друзів, Лілі та Тедді до виходу.

Коли вони вибігли на світло, Лілі обняла Тедді, щасливо сміючись.

— Дякую вам усім! — висловилася вона. — Я так рада, що ви повернули його!

— Завжди готові допомогти! — відповів Горохостріл, усміхаючись.

Дядько Лев і Дідусь Лев, які спостерігали за всім, підходили ближче.

— Ви зробили неймовірну справу! — сказав Дядько Лев.

— Так, ви справжні герої! — додав Дідусь Лев.

Горохостріл і його друзі святкували свою перемогу, знаючи, що разом можуть подолати будь-які труднощі. Серія закінчилася, коли Лілі, щаслива, тримала Тедді в обіймах, а рослини знову стали однією великою родиною.

Серія 61. Загадкова скриня бабусі Соняшника

Одного ранку, у місті PvZ, Горохостріл і Соняшник вирішили відвідати бабусю Соняшника. Вони пам’ятали, що у неї є стара скриня, про яку ходили легенди, і вирішили дізнатися, що ж там насправді ховається.

— Чи ти пам’ятаєш, як твоя бабуся розповідала про цю скриню? — спитав Горохостріл, підходячи до дверей бабусі Соняшника.

— Так, казала, що там щось дуже цінне, але ніколи не говорила, що саме, — відповіла Соняшник, зацікавлено дивлячись на двері. — Можливо, це магічні предмети або старовинні речі з нашої історії!

Вони постукали у двері, і бабуся Соняшника відкрила, усміхаючись.

— Привіт, мої любі! — сказала вона. — Чим можу вас порадувати сьогодні?

— Бабусю Соняшника, ми хочемо дізнатися про вашу загадкову скриню! Чи можемо ми подивитися на неї? — запитав Горохостріл, сповнений цікавості.

Бабуся Соняшника задумалась на мить, потім кивнула:

— Звичайно, але ви повинні бути готові до сюрпризів! Ідіть за мною.

Вона повела їх до старого, затишного куточка свого будинку, де стояла велика дерев’яна скриня, покрита пилом.

— Ось вона, — сказала бабуся Соняшника, злегка усміхаючись. — Я давно не відкривала її.

Горохостріл і Соняшник з нетерпінням засвітилися.

— Давайте відкриємо її разом! — запропонував Горохостріл.

Бабуся Соняшника зняла з скрині пил і потягнула за старий замок, який злегка скрипнув. Дверцята скрині повільно відчинилися, і всередині вони побачили безліч старих предметів: кольорові стрічки, старі книги, магічні камені, а також кілька фотографій.

— Ого! — вигукнули Горохостріл і Соняшник в один голос.

— Це моя колекція, — пояснила бабуся Соняшника, беручи одну з книг. — Тут зібрані речі, які я збирала протягом багатьох років. Кожен предмет має свою історію.

Соняшник взяла в руки одну з фотографій, на якій була зображена молода бабуся з іншими рослинами.

— Це ти, бабусю! Яка молодість! — сказала вона, сміючись.

— Так, це було давно, — відповіла бабуся Соняшника, усміхаючись. — Ось ми святкуємо свято весни. Це був чудовий день.

Горохостріл натрапив на великий магічний камінь.

— А що це за камінь? — запитав він, уважно розглядаючи його. — Він виглядає особливим.

— О, це камінь удачі! — пояснила бабуся Соняшника. — Я завжди вважала, що він приносить щастя і удачу тим, хто вірить у нього.

Соняшник, задоволена, поглянула на Горохостріла і сказала:

— Можливо, нам слід взяти його з собою, щоб мати удачу в наших пригодах!

— Звичайно! — погодилася бабуся Соняшника, усміхаючись. — Я б хотіла, щоб ви використовували його для добрих справ.

Разом вони почали оглядати інші предмети. Бабуся Соняшника розповідала про кожен з них, ділячись спогадами про своє життя.

— Це було справжнє свято, — сказала вона, коли вони дійшли до кольорових стрічок. — Я використовувала їх для прикраси на свята.