Страгозорый - Небезпека у лісі! {червоні сни}, Страгозорый

    Їх було троє, вони були доволі великими. Коррзан не міг нормально впоратися з ними. Коли я підлетів, щоб допомогти йому, один з трьох дивних гібридів напав на мене в притис до землі. При цьому він швидко схопив мене за хвости. Нахилившись до мене, він погрозливо прогарчав:

— Не рухайся, або буде дуже погано, і ти вже більше ніколи не зможеш стати тим, ким є зараз.

    Так он воно що... Треба відірвати хвости, щоб позбавити амфігора його сил. Або ж, дивний гібрид так усе робить лиш для того, щоб налякати мене.

    Я швидко штовхнув його. Скориставшись хвостами, вколов його кудись в бік, впустивши трохи отрути. Звісно, його це не повалить, але вже хоч щось.

— Що відбувається?! - Крикнув я Коррзану, коли схопивши його, почав відлітати від гріха подалі.

    Хлопець важко дихав, слідкуючи за тим, як нас переслідують. Користуюсь енергією вітру, щоб летіти швидше, і ми наче змогли відірватися на якийсь час.

— Це ті, хто створив місто кошмарів, де ти був увесь час! - Крикнув мені демон, коли зміг нарешті летіти сам. - Краще не потрапляй їм під лапу, вони можуть вбити навіть усі сім гріхів, навіть не кліпнувши! Я став для них боржником!

     Чорт... Значить, ці троє точно вже знають, що зробити з Коррзаном. Чи зроблять вони щось зі мною? Їх же мабуть завалити важко буде, якщо можливо, раз вони настільки сильні. І те, що їх троє, робить ситуацію ще важкішою.

     Повз нас пролетів чорний струмінь, і запалив декілька дерев. Ті з тріском почали падати, підпалюючи й іншу флору поряд. Чорт, це ще що? Я ніколи не бачив подібного вогню! Чи це не вогонь?

— Це прямий пряв хаосу. - Мовив Коррзан, коли ми сховавшись, змогли нарешті трохи перевести дихання. - Той вогонь, який ти бачив до цього, вбиває будь-кого, як твій меч. До речі, на них він теж діє, але тільки послабити може. Там, сили послабити, або тільки ранити - усе за бажанням носія. Але вбити їх цим мечем так просто не вдасться.

— Можна їх хоч якось зупинити? І до речі, чим ти їм так нагрішив, що вони так хотіли тебе вбити за невиконання своєї частини боргу?

     Так, демони інколи можуть так робити. Обманювати тих, з ким заключили угоду або ж не віддавати те, що повинні були з якихось власних причин. Але зараз для Коррзана це було не виправдання.

    Він бачив, з ким укладає угоду, і точно знав, що так просто ризикувати не треба.

— Їх важко зупинити, але я не знаю, як. А на рахунок нашої угоди... Довго пояснювати. Скажу лиш те, що не так вже й сильно я нагрішив. Просто не віддав у потрібний час. До речі, самий адекватний серед них мені здається це Горс. Він летів самим останнім, можливо ти помітив.

— Значить, можливо з ним вдасться якось домовитися...

— Ні, навіть не думай. Це дуже небезпечно.

— Слухай, ти взагалі борг свій віддав? - Запитав я, подивившись на Коррзана. 

     Той притих. Значить, не віддав. Чорт. Ну що за демон потрапився?

— Добре, відволікай тих двох, я з цим вашим Горсом поговорити спробую.

      Я розправив крила і першим злетів. Коррзан спробував зупинити мене, але не встиг. Якщо Горс дійсно піде на контакт, це буде дуже добре. Мінус одна проблема.

     Доки летів, інколи пришвидшуючись, думав про різне. Як вони створили світ кошмарів? Чому вони його створили? Для чого? Мені було цікаво дізнатись багато чого, але питань на ці відповіді навряд чи хтось мені колись дасть. Цікаво, чи вдасться мені колись створити свій власний світ, зі своїми правилами? Наврядчи. Можливо, так можуть робити подібні Горсу та його братам, а не такі звичайні гібриди, як я.

    Двоє здорованів напали на нас неочікувано, третій підстрахував. Непогано стратегію придумали, але я до цього був готовий. Добре, що Коррзан все ж вирішив допомогти трохи мені.

     Доки хлопець відволікав тих двох, намагаючись при цьому самому не вмерти, я підлетів до Горса.

— Вибач! Треба поговорити! - Крикнув я, не впевнений, що він може мене почути.

    Горс почув, але явно був настроєний проти мене. Він випустив завп чорного кольору, і той ледь не потрапив у мене. Я встиг все ж ухилитися. Потім гібрид різко схопив мене, і загарчавши, кинув у стіну якоїсь будівлі. Я встиг зупинитися.

     Зараз я не хотів битися, тому й не відбивався. Не хотів спровокувати Горса ще більше.

— Нам треба просто поговорити! - Повторюю. Може, вони розмовляти просто не вміють.

— Тебе взагалі тут не повинно було бути! - Прогарчав той і різко вдарив мене у живіт.

     Перед очима почали з'являтися чорні цятки. Я спробував швидко прийти в себе, бо зараз був не найкращий час втрачати свідомість. Але я зробити це зміг тільки тоді, коли знову був у світі кошмарів. Твою мать! Ну тільки зміг вибратися, і ось тобі знову!

     Спробував повернутися у звичайний світ до Мірарди, але схоже, дівчина викинула ту монету, бо нічого мені не вдалося. Твою ж...

..

..

..

..

..

— Я хотів поговорити з тобою.

    Зараз Горс виглядав доволі спокійно. Він сів переді мною, поклав довгий хвіст поряд з лапами. 

    По Горсу важко було сказати, який він гібрид. Але можливо він був повноцінним драконом, тому і мав разом з братами таку силу.

    Я теж сів.

— Вибач, що я знову відправив тебе сюди. Сильно погарячкував. - А ось це було неочікувано... - Я відправлю тебе назад зранку.

— Чому ви хотіли вбити Коррзана? - Запитав я, сподіваючись, що дракон не буде мені брехати і точно не буде ухилятися від відповіді.

— Що ж, раз він раніше був одним з двох - тобто був грубо кажучи твоїм демоном, який приносить удачу, - гадаю, тобі варто знати правду. Він викрав у нас один артефакт. Дуже важливий. І якщо цей артефакт потрапить не до тих лап, може статися щось дуже погане. Я не знаю чесно, чому він це хотів зробити, але факт залишається фактом.

— Його можуть відпустити?

— Ні. Можливо, якщо він віддасть артефакт, покарання трохи пом'якшать, але я не певен в цьому. Мої брати - жорстокі істоти. Вони ніколи так просто не відпускають своїх жертв. Його точно вб'ють. І вб'ють тебе як свідка нас. Зазвичай же ми не з'являємося на очах у звичайних гібридів. Хай гадають, що у світі кошмарів усе по-справжньому кошмарне, а не ми керуємо цим місцем.