Лія Роуз - Тільки твоя, Лія Роуз

- Це твоє остаточне рішення?

- Так.

- Тоді нам не по дорозі, - Жидкін спокійно повернувся в своє крісло, і знову почав бавитись блискучою ручкою, красномовно дивлячись на Волкова.

- Тобто? – очікувано запитав Антон. 

- Я вирішив забрати свою частину капіталу і вийти, - охоче пояснив фінансовий директор. – Скажу Олегу хай готує розподільчий баланс. 

- Здурів?

- Порозумнішав.

- Як скажеш, - Волков зрозумів, що весь цей абсурд з Жидкіним треба завершувати якомога скоріше. – Поговоримо як ти охолонеш і добряче подумаєш над цією ідеєю.

Він вийшов з кабінету. Хай йому грець! Жидкін дістав своїми фортелями. Треба ж придумати – розділити фірму. Це крах. Він не зможе сам керувати справами. Тільки не Дімон, який серед білого дня замість справ дивиться на чужий секс! Та і не буде він нічого розділяти. Але нехай подумає над своїми словами. А Антон і правда сам завтра поїде в Дніпро. Пропаде так би мовити з радарів, нехай Жидкін понервує. Вже в п’ятницю він визнає, що блефував.