Ольга Обська - Приречений кохати, або Надія короля Ерланда, Ольга Обська

Розділ 20. Як він міг?!

— Я радий, що танець вам знайомий і урок не знадобився.

— Це не зовсім так. Лізі казала, що на початку танцю жінка повинна зробити глибокий реверанс. Вона показала, як це виглядає приблизно, але я не впевнена, що запам'ятала.

— Реверанс — це довільна частина танцю. Згодиться будь-яка імпровізація.

Імпровізація? Тобто жінки діють на власний смак, кому як подобається? Тому рухи Лізі і були такими хитромудрими і невпевненими?

Ерланд посадив її на софу у хмару подушечок і сам опустився поряд. Начебто зовсім близько — Надю відокремлювало від нього всього кілька десятків сантиметрів, але в той же час дуже далеко. Та близькість, яка на мить виникла між ними під час танцю, зникла. Від усмішки, що промайнула на обличчі Ерланда, не залишилося й сліду. Воно знову стало кам'яно-непробивним. Що ж вас так насторожило, Ваша Грізна Величносте? Боїтеся навіть на мить розслабитися, втратити над собою контроль?

Але Наді треба достукатися до свого клієнта. Потрібно навчити бути відвертим, довіряти, не боятися виплеснути емоції назовні.

— Ваша Величносте, то все-таки чому ви залишили мене поспілкуватися з вашим почтом без вас? Тільки не кажіть про помсту за синець. Все одно не повірю. — Надя зробила невелику паузу. — Це ж було випробування?

— Так.

— Я так і подумала.

— Не для вас – для них. У вас я був упевнений.

Знову це відчуття задоволення, що стискає все всередині. Ще один комплімент від Його Кам'яної Величності. Тільки тепер уже не зовнішнім даним. Дідько! Як же Надю потішили його слова. Ерланд не сумнівався, що їй вистачить мужності та розсудливості протистояти його свиті, яка не сприймає жінок всерйоз.

— Якщо вже зіркам було треба, щоб королевою стала землянка, — продовжив він думку, — моє оточення має відчути менталітет земних жінок.

Мудро. Свита зіллє всю жовч на Надію, поступово адаптується, звикне, навчиться коректно поводитися із землянками, і коли з'явиться наречена Ерланда, прийме її вже тепліше. Надя не образилася, що їй відведено роль блискавичника та тренажера. Вона одразу знала, на що йшла. Остання фраза короля, навпаки, її порадувала. І порадувала ось чим — він уперше в розмові з Надею згадав про свою майбутню дружину. Нехай побічно. Але невже він уже готовий поговорити на тему майбутнього весілля? З його слів випливало — він прийняв факт, що доведеться зв'язати своє життя з жінкою, яку назвав астролог. Прийняв і змирився. А як же та, до кого він їздить вечорами? Чи готовий він із нею розлучитися?

— Ваша Величносте, коли вже мова зайшла про майбутню королеву, хотіла запитати вас...

— Ні, — різко перебив Ерланд. — Ви обіцяли мені історію, а не запитання.

Він знову збудував стіну, відгородився, закрився від Наді цими своїми трьома шарами броні. Вона бачила — він шкодував, що втратив контроль, ненадовго впустив її туди, куди намагався не пускати нікого.

Але Надя достукається, обов'язково достукається — проб'є метал, камінь, граніт — все, що він там нагородив довкола себе.

— Гаразд. Я продовжу історію.

Цього разу вже не було шахівниці. Але Наді вона й не була потрібна. Шкода тільки, що сиділи вони з Ерландом не одне навпроти одного, як завжди. Їй були потрібні його очі. Вона розвернулася до нього. Він не ховався. Якими б стінами не відгороджувався, але завжди дивився на неї.

— Наша Королева щаслива. Вона не розуміє, що відбувається. Але її Король поруч, і їй цього достатньо, щоб бути на вершині блаженства. Її коханий такий злий, такий гарячий, такий шалений, такий ніжний. Вона віддається йому охоче, дає випити себе всю. Могла б — розчинилася б у ньому. Але натомість розчиняється він сам. Риси коханого стають нечіткими. Немов марево огортає його.

«Зараз ти заснеш, кохання моє», — шепоче він. — «Просто заснеш».

Вона залишає реальність такою нескінченно щасливою, заколисана пестощами Короля, його ніжним шепотом. Хіба може вона знати, де прокинеться? Яким страшним буде пробудження.

Король дивиться на свою кохану, молочно-білу у місячному світлі. Минає година, а він все не може випустити сплячу Королеву з рук. Проводить тремтячими пальцями по губах, цілує заплющені очі, заривається у волосся, вдихає їхній аромат. Він хоче запам'ятати все до найдрібніших деталей. Він прощається.

«Що ти наробила, кохання моє? Що ти наробила?»

Він одягає її в ніжний шовк — не в змозі бачити страшних виразок. Вони нагадують, як пішла його перша дружина, як хвороба роз'їдала її шкіру і душу, поки вона не стала здобиччю жадібної вічності.

Чому кохана так вчинила з ним? Хіба Король зможе пройти цей шлях вдруге? Ні, він не витримає тортур спостерігати, як вмирає кохана. Його душа випалена вщент. Він прийняв найважче у житті рішення.

Король іде за лікарем. Той все ще у потаємній кімнаті. Стоїть, опустивши голову, що посивіла за одну годину, серед розбитих склянок і повалених полиць.

«Візьмеш скільки знадобиться людей і сьогодні ж уночі відправишся до лікарні при Гірському Монастирі», — наказує монарх. Мовчить хвилину. Додає: — "З нею".

Лікар піднімає очі на Короля. Дивиться як на божевільного.

«Гірське повітря не допоможе. Ніщо не допоможе».

«Я знаю. Залишишся з Королевою до кінця».

«Ви відправляєте її до Гірського Монастиря вмирати?» — блідими губами шепоче вбитий лікар.

"Збирайся", — видавлює Король і виходить з кімнати.

Ерланд дивився на Надю так, ніби не розуміє її слів. Точніше, не хоче розуміти. Вона знала, що сьогодні йому не сподобається те, що він почує. Такий зовні спокійний, але насправді розбурханий, його видавали очі.

— Королева прокинеться дорогою до Гірського Монастиря?

— Так, — відповіла Надя, не бажаючи жаліти свою гранітну скелю.

— Як Король міг? Як? — емоції вирвалися назовні, пробили всі шари броні, розплескалися по величезній залі гучною луною. — Як Король міг так вчинити зі своєю Королевою?!

Надя виявилася піднятою на ноги сильними руками. Ерланд стояв навпроти і стискав її плечі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍