Mary Uanni - Система Маяк, Mary Uanni

Після обіду Єва відчула, що їй потрібно вийти на вулицю, подихати свіжим повітрям, щоб розібратися в своїх думках. Вони вийшли разом. Вулиця була наповнена звуками міста: автомобілі проїжджали повз, люди сміялися, гуляючи парком.

— Я думала, що я померла, — раптом зізналася вона, відчуваючи, як навколишнє життя виглядає чужим.

Алекс зупинився, повернувшись до неї, і його погляд став серйозним. — Ти не померла, ти тут. І я не дозволю тобі піти.

Вона глянула на нього, усвідомлюючи, як його присутність заспокоює її. У серці її виникло щось, що нагадувало про захист. Вона відчула, що йому можна довіряти.

Коли стемніло, Єва повернулася до кімнати, втомлена, але з якимось новим відчуттям — вона почала вірити, що зможе дізнатися правду про свою участь у експерименті.

Вона лягла в ліжко, все ще думаючи про Алекса. Його біле волосся, його спокійний голос, наче він прийшов з іншого світу. У неї з’явилося відчуття, що можливо, він дійсно — ангел, який прийшов, щоб врятувати її.

З цими думками Єва заснула, сподіваючись, що наступного дня зможе дізнатися більше про себе і про те, що насправді сталося.

На наступний ранок Єва прокинулася від м'якого світла, що проникав через вікно, і відчувала легкість у тілі. Її перші думки знову були про Алекса. Пам'ять про минулу ніч заповнила її серце теплом, але на дні душі залишалася тривога. Вона все ще не знала правди про своє минуле, про систему та капсули.

— Добрий ранок! — почувся голос Алекса з кухні. — Я приготував каву.

Єва встала з ліжка, потягнулася і вийшла з кімнати. Кухня була затишною, і в повітрі вже витає аромат свіжозвареної кави.

— Як ти себе почуваєш? — запитав Алекс, повертаючись до неї з чашкою в руках.

— Краще, але все ще трохи заплутано, — зізналася вона, беручи чашку з його рук. — Дякую, що ти тут.

Вони сіли за стіл, і Єва відчула, як тепла кава зігріває її зсередини. Вона вдивлялася в обличчя Алекса, його глибокі очі відображали мудрість і розуміння.

— Що ти плануєш робити сьогодні? — запитав він, відхилившись назад на стільці.

— Мені потрібно дізнатися більше про експеримент. Я відчуваю, що пам'ять десь глибоко, але не можу її дістати, — відповіла вона, прикушуючи губу.

— Можливо, варто спробувати поговорити з кимось, хто знає більше про це, — підказав Алекс, його тон був серйозним.

Єва вирішила, що потрібно знайти інформацію про систему, тому вони вирушили в місцеву бібліотеку. Це був старий будинок з великими вікнами і запахом книг. Після того, як вони зареєструвалися, вони стали переглядати полиці.

— Ось тут можуть бути якісь матеріали про медичні експерименти, — сказала вона, показуючи на розділ з науковими публікаціями.

— Я подивлюся в комп'ютерній системі, може, там є якісь згадки про капсули, — запропонував Алекс, взявши у руки ноутбук.

Вони розділилися, і Єва почала переглядати книги, відчуваючи, як її розум спробував зосередитися. Кожен абзац, кожне слово здавалося спробою витягти спогади. Але замість цього вона натрапила на інформацію про людей, які зникали під час медичних експериментів.

— Єва! — покликав її Алекс. — Я знайшов деякі документи!

Вона поспішила до нього, і вони разом почали переглядати вміст.

— Ось, тут згадується про експеримент, який проводили у 2010 році. Виглядає, що він пов'язаний з маніпуляцією пам'яті, — повідомив Алекс, вказуючи на екран.

— Що? — вигукнула Єва, затиснувши руки в кулаки. — Це може бути те, що зі мною сталося!

Повернувшись додому, Єва відчула, як розум наповнюється новими запитаннями. Вона сиділа на дивані, обмірковуючи все, що дізналася.

— Алекс, а чому ти так зацікавлений у моїй ситуації? — раптом запитала вона, нахилившись до нього. — Ти ж не знаєш мене.

Алекс усміхнувся. — Тому що ти заслуговуєш на те, щоб дізнатися правду про своє життя. Я не можу залишити тебе в невіданні.

— Це дійсно важливо для мене. Я маю почуття, ніби частина мене втрачена, — сказала вона, спостерігаючи, як його погляд стає серйозним.

— Я знаю, що ти пройшла через багато. Але я обіцяю, що допоможу тобі. Ти не одна, — запевнив він.

Після розмови, Єва знову лягла в ліжко, але сон не приходив. Усі думки про капсули, експеримент, її забуте минуле не давали їй спокою. Раптом знову виникло відчуття, що Алекс не з цього світу, що він той, кого, надіслали, щоб врятувати її.

Їй стало цікаво: а що, як вона дійсно померла, і тепер її душа блукає в іншому світі? Але тут вона відчула, як важко дихати, наче чіп в шиї тиснув на неї, заважаючи думати чітко.

— Я не можу залишити це без відповіді, — прошептала вона сама до себе. Відчула, як серце б'ється швидше.

Зрештою, Єва заснула, сподіваючись, що наступний день принесе нові відповіді і, можливо, зрозуміє, чому вона відчуває до Алекса таку дивну привабливість.

На другий ранок, коли Єва прокинулась, Алекс знову знаходився в її будинку. Він спокійно сидів на кухні з чашкою чаю, ніби завжди був частиною її світу. Сонячне світло м'яко падало крізь штори, і в кімнаті панувала тиша. Єва відчула незвичайний спокій, хоча в глибині душі вона все ще сумнівалась, чи дійсно вона мертва, чи Алекс просто частина її хворобливих уяв.

— Ти знову тут, — промовляє вона, сідаючи навпроти нього. — Як ти це робиш?

Алекс підіймає погляд, усміхаючись.

— Я ж ангел, ти мене сама покликала.

Єва посміхається, трохи нервуючи. Її думки сплутані, і вона не може позбутися відчуття, що щось не так.

— Звідки ти знав, що мені потрібна допомога? — вона дивиться на нього з підозрою, намагаючись розпізнати будь-які ознаки брехні.

— Я завжди знаю, коли ти в небезпеці, — відповідає Алекс, граючи свою роль. — І завжди буду поруч, поки тобі потрібен захист.

Протягом дня, вони проводили час разом, розмовляючи про її життя. Алекс уважно слухав, ставлячи прості, але глибокі питання. Єва намагадася уникати теми своєї роботи, але зізналась, що її звільнили.