Юрій Корнійович Смолич - Дитинство. Наші тайни. Вісімнадцятилітні

р. Брестський мир був обтяжливий для молодої Радянської Республіки. Але він не зачепив корінних завоювань Великої Жовтневої соціалістичної революції. Радянська республіка зберегла незалежність, вийшла з війни, одержала необхідний час для зміцнення економіки, створення Червоної Армії. Передбачення В. І. Леніна здійснилися: через вісім місяців після підписання Брестського миру революція в Німеччині 1918–1919 pp. скинула владу імператора Вільгельма II. 13 листопада 1918 р. Радянський уряд анулював Брестський мир.(обратно) 504

… поручик Парчевський, занесений в реєстрові списки контррозвідки як підозрілий елемент… — У книжці «Розмова з читачем» (с. 117–120) Ю. Смолич писав про справжні факти, які лягли в основу історії Парчевського: «В республіканському історичному архіві я натрапив на архів німецької контррозвідки в час її діяльності на окупованій Україні. І в тому архіві знайшлось чимало матеріалів про місця, де розвивалась дія мого роману, — Поділля, Вінниччина і Жмеринка, зокрема. То були матеріали якраз про події, очевидцем яких я був сам. Але матеріал цей мав одну — основну для нього рису: він висвітлював факти «з того боку» — очима ворога… З історії громадянської війни відомо, що дев'ятнадцятого року під ударами Червоної Армії Петлюра з своїм військом тікав за кордон. В Жмеринці — яка влітку вісімнадцятого вславилася вже загальним страйком, а далі загальним повстанням проти німецьких окупантів та їх петлюрівської креатури — і на цей раз вибухло повстання. В повстанні знову взяли участь жмеринські робітники-залізничники та селяни довколишніх сіл, і повстання це мало на меті захопити самого Петлюру. Я був очевидцем і цього повстання. Воно закінчилось трагічно. На повсталих робітників і селян, як грім з ясного неба, нагло вночі напали численні полки петлюрівських «січовиків»… Їх зняли з фронту, щоб дати змогу Петлюрі з міністрами ретируватись у Польщу. «Січовики» приїхали поїздами, фронт був оголений, наступ Червоної Армії прискорився — і за два дні Червона Армія уже здобула Жмеринку; але тієї ночі жмеринське повстання було придушене, і Петлюра прослизнув-таки за кордон…

Мені, очевидцеві, було відомо також, що разом з жмеринськими робітниками і селянами довколишніх сіл повстав проти Петлюри і… петлюрівський жмеринський гарнізон, петлюрівська комендантська сотня міста Жмеринки разом з її командиром, петлюрівським комендантом, та його ад'ютантом.

Другого дня — після розгрому повстання — петлюрівці розстріляли їх обох за «зраду неньки-України» та «головного отамана Симона Петлюри»…

Мені було не зрозуміло, чому це так трапилося, що повстала проти Петлюри петлюрівська сотня на чолі з своїми двома командирами, петлюрівськими офіцерами?

Я знайшов відповідь на це в архіві контррозвідки. На кожного козака цієї петлюрівської сотні була заведена особиста справа. З тих особистих справ, що лежали тепер передо мною, я довідався, що дев'яносто із ста «козаків» сотні були під рубрикою «неблагонадійних»: за кожним числились «антидержавні» злочини — проти гетьмана, Петлюри та німців… Матеріали, якими я тепер володів, свідчили, що за особами, які були тепер комендантом і його ад'ютантом у петлюрівській армії, ще за гетьманських часів німецька контррозвідка встановила пильну стежу — кожнісінький їхній крок фіксувався звітами і повідомленнями гетьманських, німецьких і петлюрівських шпиків. За цими таємними повідомленнями — через систему розкритих пізніше німецькою контррозвідкою явок — мені стало відомо: «петлюрівським» комендантом та його ад'ютантом в «неблагонадійній» сотні були підпільники-більшовики.

Як ясно стало тепер мені, письменникові! Я і раніше знав цих людей, але я не знав смислу подій і не був обізнаний з усім життям цих людей, в усій його складності».

(обратно) 505

Квітнева конференція більшовиків — сьома (квітнева) Всеросійська конференція РСДРП(б) відбулася 24–29 квітня 1917 р. у Петрограді. Прийняла як програму дій Квітневі тези В. І. Леніна, визначила курс партії на перетворення буржуазно-демократичної революції в соціалістичну, засудила підтримку імперіалістичної війни, підтвердила право всіх народів Росії на самовизначення, поставила вимогу конфіскації поміщицької та націоналізації всіх земель.

(обратно) 506

Мілюков Павло Миколайович (1859–1943) — російський політичний діяч, історик, публіцист. Один з організаторів партії кадетів. У 1917 р. міністр іноземних справ Тимчасового уряду. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції білоемігрант.

(обратно) 507

В Одесі сидить вже й франко-грецький десант… — 27 листопада 1918 р. кораблі Антанти з'явилися в Одесі, куди почали прибувати також французькі, грецькі та білогвардійські війська.

(обратно) 508

… щорсівські богунці й таращанці. — Йдеться про бійців, очолюваних героєм громадянської війни Миколою Олександровичем Щорсом (1895–1919). Богунський і Таращанський полки брали участь у боях проти німецьких окупантів та петлюрівців.

(обратно) 509

Ямпіль — райцентр Вінницької обл., відомий з XVI ст.

(обратно) 510

«Демон» — опера російського композитора і диригента Антона Григоровича Рубінштейна (1829–1894) «Демон» (1871).

(обратно) 511

Прилюдні танці один час були заборонені.

(обратно)
Оглавление Юрій Смолич ДИТИНСТВО Повість НАШІ ТАЙНИ Роман ВІСІМНАДЦЯТИЛІТНІ Роман ЮРІЙ СМОЛИЧ ДИТИНСТВО Повість   ТРАНСВААЛЬ[19]   «МИР ВСЕМ»   ЧЕРЕП КОЧУБЕЯ[52]   ВЕРШНИК БЕЗ ГОЛОВИ   БІЛА КВІТКА НАШІ ТАЙНИ Роман