Ольга Джокер - Не рідні, Ольга Джокер

*** 
 
Чорт! Точно! 
 
Я відчуваю, як земля йде з-під ніг. Схоже, це не тільки перший, але і останній мій похід в клуб. 
 
 - Зроби глибокий вдих, потім видих, - командує Аня. - Знаєш, як кажуть: якщо не можеш змінити ситуацію, зміни своє ставлення до неї. 
 
 - Легко ось так міркувати... 
 
 - Ти мого батька бачила? - хмуриться подруга. - Він строгий, навіть дуже. Як сказав, так і повинно бути. Я спочатку намагалася брикатися, а потім змінила тактику. Не повіриш, але це допомогло. 
 
Кивнувши, починаю безпорадно озиратися по сторонах. Значить, Самсонов біля барної стійки. Якщо він ще не бачив мене в відвертому вбранні, то це всього лише справа часу. 
 
 - Що пропонуєш робити? 
 
 - У мене одна порада на всі часи: спокуси його, Віт. Ти он яка красуня сьогодні: довжелезні ноги, відкрите декольте і яскравий макіяж. Він не встоїть, клянусь. 
 
 - Іди до біса, - пирхаю у відповідь. 
 
Ну яка з мене спокусниця? Кирило просто посміється наді мною... 
 
 - Тоді такий варіант: розважайся і забий на все. 
 
 - Ага, до тих пір, поки він не потягне мене додому. 
 
Аня розводить руками і починає танцювати, а у мене тіло неповоротке і дерев'яне. Я поспішаю до столика, наливаю собі келих шампанського і випиваю майже залпом. Для хоробрості. Чому Кирилу вдома не сидиться? Так сильно хвилюється, що я потраплю в чергову халепу? Трохи приємно, а й образливо теж. Самсонов правда вважає, що я не здатна вести себе гідно? 
 
Повернувшись на танцпол, знаходжу Аньку. Діджей оголошує пісню, яку хтось із подружок замовив для іменинниці. Повільну, плавну. Під яку хочеться рухатися без зупинки. 
 
Я прикриваю очі, піднімаю руки вгору і похитую стегнами в такт мелодії. Відключаю всі емоції, закриваю їх на замок. Є тільки я і музика. Більше нічого. 
 
Гладжу себе руками по животу і стегнах, прогинаючись у спині. Коли була товстою, мені й не снилося таке... Я була ізгоєм в селищі і класі, дружити зі мною було соромно, не кажучи про те, щоб закохуватися в таку і дарувати валентинки на свято. Якби мені хтось сказав тоді, що незабаром все зміниться, не повірила б. У мене є подруги, навчання в медичному вузі. Я танцюю в кращому клубі столиці в короткому чорному платті, яке підкреслює красиву фігуру... Правда, за все це довелося заплатити високу ціну. 
 
Шкіра запалюється, горить. Я не бачу, але інтуїтивно відчуваю, що мене помітили. Втім, це було очікувано. Чекаю, що Кирило ось-ось схопить за лікоть і потягне до машини, але цього не відбувається. 
 
Відкриваю очі і відразу ж знаходжу його поглядом. Він сидить на високому стільці впівоберта і п'є алкоголь. Алкоголь? Так, коричнева рідина плескається на дні широкого келиха. І чомусь я більш ніж впевнена, що це не яблучний сік. 
 
Кирило красиво одягнений: в чорній сорочці і брюках. На обличчі темна щетина, яка неймовірно йому йде, на губах ні тіні посмішки. І перше, що приходить мені в голову: він дуже привабливий... 
 
Самсонов робить ковток, ставить келих на стіл і щось говорить офіціантові. Здається, просить повторити. 
 
Думки плутаються, а серце стукає набатом. Я продовжую танцювати, дивлячись йому в очі. А в них... темрява. Глибока і непроглядна. І чим довше дивлюся, тим сильніше мене затягує. 
 
Я ніколи не бачила Кирила таким. Спокійним, злим, веселим - так, але зараз нічого подібного немає і близько. 
 
У роті пересихає, я облизую губи і зупиняюся рівно тоді, коли закінчується пісня. Що робити? Підійти? Виправдатися? Забити? Не придумавши нічого кращого, розвертаюся і йду до дівчат за стіл, відчуваючи, як важкий погляд Самсонова впивається мені в спину. Головне в такій ситуації - не панікувати і не сутулитися. А ще не впасти на високих шпильках, які сильно натерли ноги. 
 
За нашим столиком, окрім дівчат, сидять тепер і хлопці. Я похмуро протискуюся на своє місце. Дімон і Арсен - давні знайомі Олі. Що ж, мені абсолютно все одно, хай будуть. У мене, можна сказати, свій особистий охоронець тепер є, тому зовсім нічого не страшно. 
 
Трохи пізніше офіціант приносить невеликий торт з кремовими білими трояндами по колу. Ми дружно аплодуємо, коли вітаємо Аню. Вона загадує бажання і задуває свічки. Тости, алкоголь, сльози щастя. Подруга дякує всім за те, що прийшли її привітати. Вона трохи перебрала, але тримається молодцем. 
 
 - А тепер гайда на танцпол! - командує Оля. 
 
По дорозі повертаю до вбиральні і підходжу до дзеркала. Очі блищать, щоки порожевіли. Я знову зустрінуся з Кирилом. Судячи з його настрою, він не має наміру насильно відводити мене додому, а це вже добре. Він просто дивиться, спостерігає. Так уважно і чіпко, що всередині хвилями піднімається то паніка, то бажання, то все це одночасно... 
 
 - Давай з нами! - просить Маринка, коли я виходжу з вбиральні і піднімаюся на танцпол. 
 
 - Добре. 
 
Мені не потрібно крутити головою і шукати Самсонова, щоб зрозуміти: він все ще тут, поруч, близько. Настільки, що волоски на шкірі стають дибки. Настільки, що мене кидає то в жар, то в холод. Цікаво, як довго я протримаюся? Як довго протримається він? І хто здасться першим? 
 
 - Потанцюємо? - питає, дихаючи перегаром, Арсен. 
 
 - Я хочу танцювати одна, - відповідаю, перекрикуючи музику. 
 
Хлопець твердолобий і не відразу приймає відмову. Кладе долоню на талію, притискає мене до себе, так що лопатки впираються в його груди. Від Арсена неприємно пахне потом, тютюном і алкоголем. Вбивче поєднання. Я думаю про те, що з Кирилом інакше - мені подобається його нюхати. 
 
 - Ти можеш мене не чіпати? - прошу спокійним тоном, прекрасно знаючи, що нічого страшного мені не загрожує. 
 
Поряд Кирило. Він напевно все бачить. Якщо зрозуміє, що я чиню опір, то підійде і розповість хлопцеві, як потрібно поводитися з дівчатами. 
 
Проходить хвилина, дві. Арсен продовжує ігнорувати прохання і глузливо лізе до мене вологими долонями. Стає до нудоти бридко. Я різко обертаюся, намагаючись знайти Кирила. Ну, де ж ти, охоронець? Потрібна твоя допомога! 
 
І застигаю, виявивши мирно розмовляючого Самсонова в компанії рудоволосої бестії. Кров миттєво приливає до обличчя, коли я дивлюся, як парочка сміється, цокається келихами і в відкриту фліртує. Гей, це що таке? 
 
 - Та відвали ти! - з силою штовхаю Арсена в груди і твердою ходою від стегна прямую до барної стійки.