Колектив авторів - Precedent UA — 2015

засудження вказаної особи, а наступні допити проведено за участю захисника, призначеного слідчими органами, тоді як ще один захисник був допущений до участі у справі за запрошенням батька заявника, але дані щодо його належного повідомлення про проведення слідчих дій із Гриненком відсутні, у зв’язку з чим Європейський суд дійшов висновку про порушення пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції. Також цей суд установив порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції у зв’язку з відсутністю повного та ефективного розслідування тверджень заявника про жорстоке поводження з боку працівників міліції, оскільки, зокрема, за результатами перевірки цих тверджень суд віддав перевагу показанням працівників міліції, не вживши заходів для усунення розбіжностей між ними та точними й конкретними твердженнями заявника…».

5) рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 27 січня 2014 року, справа № 564/2117/13-к, суддя Грипіч Л. А.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36823629

Теза із рішення: «…Також, суд критично оцінює покази підсудних даних під час досудового слідства (а. с. 25, 41), оскільки вони добуті у відсутності захисника… використання зізнавальних показів, отриманих у відсутність адвоката (в тому числі у відсутність адвоката, вибраного за власним бажанням), для обґрунтування засудження, порушує право на захист…»

6) рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19 вересня 2014 року, справа № 645/113 89/13-к, судді: Тарасенко Л. М., Бабкова Т. В. та Сілантєва Е.Є.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40538259

Теза із рішення: «…Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА після тривалого незаконного тримання, без забезпечення їй в цей період права на доступ до захисника, права відмовитися від надання показань та права не свідчити проти себе, написала під диктовку працівників міліції явку з повинною, а тому її перші зізнавальні покази не є добровільними, що являється безумовним порушенням права особи на захист.».

7) рішення Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2015 року, справа № 216/7030/13-к, суддя Мазурчак В. М.

Теза із рішення: «…Відповідно до характеристики ОСОБА_2 зі школи ОСОБА_2 читав за примусом… моральний ідеал не стійкий, міг піти і за поганим і за хорошим (а. с. 77 ДР). Ця характеристика ставить під сумнів те, що ОСОБА_2 добровільно прочитала протокол свого допиту. За цих умов зібрані стороною обвинувачення докази слід визнати недопустимими…»

8) рішення Любешівського районного суду Волинської області від 17 січня 2015 року, справа № 157/917/13-к, суддя Гладіч Н.І.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42331055

Теза із рішення: «…використання визнавальних показів, отриманих у відсутності адвоката (в тому числі у відсутності адвоката, вибраного за власним бажанням) для обґрунтування засудження, порушує право на захист…»

9) рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2014 року, справа № 575/972/13-к, судді: Ковальова О. О., Плотнікова Н. Б. та Ільченко В. М.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37677697

Теза із рішення: «…Таким чином, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 без забезпечення йому права на доступ до захисника, права відмовитися від надання показань та права не свідчити проти себе, написав явку з повинною, що є безумовним порушенням права особи на захист, в тому числі, відповідно до правових позицій, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи «Гриненко проти України», «Замфереско проти України»), а тому колегія суддів вважає його перші зізнавальні покази не є добровільними, про що повідомляв обвинувачений як орган досудового слідства, так і суддю…»

10) рішення Смілянський міськрайонний суд Черкаської області від 11 березня 2014 року, справа № 703/1270/13-к, судді: Васильківська Т. В., Прилуцький В. О. та Манько М. В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37529840

Теза із рішення: «… Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_6 після тривалого незаконного тримання, без забезпечення йому в цей період права на доступ до захисника, права відмовитися від надання показань та права не свідчити проти себе, написав під диктовку працівників міліції явку з повинною, то його перші зізнавальні покази не є добровільними…Вказане є безумовним порушенням права особи на захист…»

11) рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 березня 2014 року, справа № 703/4232/12, суддя Драб В. І.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37764919

Теза із рішення: «…В основі обвинувачення по даному епізоду покладена явка з повинною ОСОБА_1 від 18.12.2009 року (Т. 1 а. с. 117119). Однак, згідно його показів, даних у судовому засіданні та показів свідка — слідчої ОСОБА_21, даних нею у судовому засіданні, що також підтверджується протоколами допиту підозрюваного (Т. 1 а. с. 143144, Т. 2 а. с. 28–29), рапортом працівника Івано-Франківського МВ УМВС (Т. 1 а. с. 50), ОСОБА_1 прямував на автобусі до Івано-Франківська, а на автобусній зупинці попереджені працівники міліції його зустріли 17.12.2009 року, і згодом доставили до Виноградівського РВ. Деякий час ОСОБА_1 тримали у ізоляторі тимчасового тримання, що однак документально не підтверджено, однак іншого місцезнаходження підсудного на протязі зазначеного проміжку часу не встановлено. Вказане є безумовним порушенням права особи на захист..»

12) рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 травня 2015 року, справа № 11-сс/796/1325/2015, судді Ковальська В. В., Ігнатов Р. М. та Кепкал Л.І.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44348004

Теза із рішення: «…У скарзі до районного суду, захисник Пєсков В. Г., визнаючи, що процедура затримання та подальшого обшуку не може бути оскаржена безпосередньо до суду на підставі статті 303 КПК України, посилаючись на статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», вказував на те, що незаконність арешту та обшуку Малєєва Є.С. може бути оскаржена до суду на підставі п. «с» ч. 1 статті 5 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практики Європейського суду з прав людини…»

Давидов та інші проти України», № 17674/02, 39081/02, 01 липня 2010 року