Богдан-Ігор Васильович Антонович - На другому березі (збірник)

й хвиль рвучких сміливий скрут. Нас утома не поборе. Від праці серце нам не хворе. Сонця жар справляє, що тіла блищать, мов бронза. О, який рекорд ще зможемо здобути, бозна: може, перемінимо світ. Ратище в руках нам свище й пестить ляском диск, понад гуркотливе грище кулі срібний блиск й має м'яко м'яч. Ми не знаємо невдач, лиш: розкіш небезпеки, радість перемоги. Нас не болять ноги, як маршуємо, сильні, мов дейнеки,[30] смілі, мов ушкали,[31] на найвищі скали. Прибрані в вічної весни зелений буз, махом руки, маршем ноги вітаємо сонця брус ми — бадьорі бронзові боги. 2. БІГ 1000 МЕТРІВ Віддих свище в легенів брилах, наче буревій. Пливу легенько на ніг крилах в синій обрій мрій. Я не вихаю руками, я не вихаю ногами; закам'янілий тан. Я тільки орю по морю персами, я тільки порю повітря тами, наче залізний танк. Я не підношу ніг, я не підношу рук; закостенілий рух. Я вистрілений зі стрільна рушниці стріл, я випнутий лук, розвійний вітру дух. Попід мною в противну сторону біла піску каскада десь вдаль жене. Дубовим тараном мені на груди пада та, наче градом, в очі мене зернами тне. О біла смуго піску! Я тебе зімну, не загородиш мет; о райдуго піскова! Я тебе зігну, ще ти спиниш свій лет! Кудою гляну, кудою гляну — тисяча очей в імлі, поглядів банить п'ястук, батоги вигуків тнуть, гарпуни люті, злі. О, не треба оплесків, не треба, ні! Дарма не складайте рук. Вашого ентузіазму павук греблею не буде мені. Я ніколи не стану, я ніколи не стану; як биндочку[32] мети прорву, в синій обрій розтану. 3. СКОК ЖЕРДКОЮ Набрав повітря в груди, аж засвистали звуки флейт. Підніс жердину вгору; так птах підносить дзьоб, як починає лет. Немов стовпи у землю, вбив ноги у сажневий крок. Пробитий наскрізь вітер. Ніг видно лиш галоп. Угору стрелив скок. Штовхнув себе, й ворину