Арі Турунен - Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв

завжди сказані напідпитку речі були несуттєвим белькотінням. Спільні п’янки у Середні віки були місцем вирішення політичних питань. Культура вживання алкогольних напоїв германців нагадує звичай давніх персів приймати політичні рішення у стані сп’яніння.

В історіях про лицарів Круглого столу короля Артура поширене середньовічне уявлення про спільноту і лояльність. Для кожного лицаря за столом був передбачений келих вина і хліб. Під час зустрічі лицарі відразу сідали довкола столу, аби давати клятви, їсти, пити, розповідати про свої пригоди й чекати, кому наступному знадобиться допомога. Хоч артурівські історії надміру романтизовані, бенкети за круглим столом у неспокійні і жорстокі часи правління Карла Великого були рідкісною нагодою залагодити справи «законно». Васали не довіряли своїм підданим і зневажали своїх правителів. Молоді чоловіки брехали і були ненадійними. Лжесвідчення і лжеприсягання були настільки поширеними, що церква назвала брехню найбільшим із гріхів295. Даними під час бенкетів клятвами прагнули вгамувати жагу насилля, що норовила вирватися на поверхню.

Даючи клятви на бенкетах, селяни, робітники і торговці прагнули убезпечити себе. Популярним днем, коли давали клятви, було 26 грудня, язичницьке свято Йоль.

У найтемнішу пору року клятви були не іграшками, адже упевнитися в їхній правдивості приходили духи померлих і демони. У такий період члени гільдій брали участь у великих святах, де вони їли й пили, доводячи себе до надзвичайно хворобливого стану. Одурманені алкоголем, вони вірили, що можуть встановити зв’язок із надприродними силами. Тоді кожен член гільдії давав святкову і пишномовну клятву. Якщо з п’яного белькотання вдавалося що-небудь розібрати, можна було зрозуміти, що клятва стосувалася ведення ділових справ з іншим купцем, або вбивства спільного ворога, або чогось іншого в тому ж дусі296.

В «Історії північних народів» Олафа Маґнуса описано бенкет, на якому пили з кухлів із «вушком», що обрамляло голову того, хто пив. Аби підняти такий пивний кухоль, треба було мати міцні руки

У стані легкого сп’яніння простіше приязно обніматися з сусідом, ніж на тверезу голову, коли розум змушує остерігатися надмірної відкритості. Частування алкоголем — це символ миру, адже його розливають порівну. Ісландський поет Сноррі Стурлусон, що жив у ХІІІ столітті, розповідає про богів вікінгів — асів і ванів, які після завершення війни взяли чашу і разом ритуально скріпили за її допомогою мирну угоду297. Коли данці захопили Британські острови, в очах місцевих жителів вони були дуже підозрілими людьми. Місцеві відчули себе в безпеці лише тоді, коли переконали данців випити з ними чарку дружби298.

Укладання угод у нетверезому стані було улюбленим заняттям вікінгів. Бенкети тривали багато днів і часто ставали початком майбутніх подій, дружніх стосунків і шлюбів. Адам з Бремена розповідає, що коли Гамбург-Бременський архієпископ у 1050 році пішов на переговори з королем Свейном Естрідсоном, для закріплення союзу кожна зі сторін по черзі організувала бучну учту. Святкування тривали вісім днів. Під час бенкету вели переговори про мир між християнами і навернення язичників. Тоді архієпископ радісний повернувся додому і переконав імператора запросити датського короля до Німеччини, аби вони могли дати один одному клятву вічної дружби299.

Тверезі дипломатичні переговори з вікінгами закінчилися б іще до того, як встигли розпочатися. Уживання алкоголю у спільноті вікінгів було неуникним: це було соціальним і навіть релігійним зобов’язанням під час важливих подій. Навернення вікінгів у християнство не змінило цих звичаїв. У Треннелазі у день літнього сонцестояння на честь Івана Хрестителя слід було обов’язково брати участь у святі пива. Якщо хтось відмовлявся, такого непитущого оголошували поза законом300.

Вікінги проводили час, розповідаючи про свої геройські звершення і п’ючи хороше пиво. На святі середини зими, згідно з переказами, герої-вікінги запечатували обіцянку про звершення геройських подвигів за допомогою присвяченої Торові чарки обіцянки[35]. Коли наставала тиша, вікінги піднімали пивний ріг і казали, що негоже, щоб добре пиво видихалося. Оскільки пивний ріг важив не один кілограм, а ставити його було ніяк не можна, його передавали з рук в руки весь час бенкетування301. У «Сазі про Еґілла» є багато згадок про те, що відпити потрібно було стільки, скільки зможеш, часто в цій нелегкій справі підсобляв товариш. Девізом вікінгів, напевне, було «Коли зустрічаємося, тоді й напиваємося».

Засади найдавнішої у світі демократії спочивають у діжці для бродіння. В Ісландії є місце вирішення судових справ Тінґветлір, лавове поле, якому понад тисяча років, на його каменях вікінги розгадували руни, укладали угоди й ухвалювали закони. Ця важлива подія супроводжувалася бурхливим святкуванням і вживанням пива302. Стверджували303, що демократична традиція скандинавських суспільств базується на застільних ритуалах вікінгів. Скандинавські правителі керувалися традицією lagom: воїни передавали один одному чашу, сидячи довкола багаття, і кожен чоловік сам вирішував, скільки він відіп’є. Не надто мало, аби не осоромитись, і не надто багато, аби іншим вистачило. Lagom (lag — група, om — навколо) була немов пошуком серединного шляху. Може, під час застільних церемоній вони закладали базу для соціал-демократичної ідеології?

Алкоголь, як добре відомо, сприяє розвиткові особистих стосунків. Джордж Вашинґтон прийшов до влади завдяки алкоголю. Коли 1758 року він подав свою кандидатуру на пост депутата у Вірджинії, то забезпечив виборців достатньою кількістю алкоголю, щоб гарантувати собі перемогу. Він програв попередні вибори, оскільки не погодився виставити частування. У той час на передвиборчих заходах уважалося за норму частувати виборців міцним алкоголем. Вашинґтон приготував 560 літрів рому, пуншу, вина і пива. Він отримав 307 голосів, що приблизно дорівнює одному голосу за кожних два літри304.

Найважливішим у частуванні була не кількість алкоголю, а стиль і звички кандидата. Частування подобалося виборцям, бо вони відчували в тому, хто частує, спільного по духу. Якщо кандидат п’янів, для виборців це було ознакою його сильного характеру й незалежності305. Така людина видавалася народові чесною. Вашинґтон був хитрим політиком: він мав широку натуру і вмів пити. Те, що політика цінують, якщо він виходить зі свого кабінету до народу з чаркою в руці, наочно доводить, що алкоголь уважають символом рівності, довіри і дружби.

Торговельна печатка

В епоху Середньовіччя використання пивного рога для частування було прийомом торгівлі. Чарка має силу