Дмитро Анатолійович Жуков - Небо над Іраном ясне

становищі, а якщо понад сподівання і відродиться, то для цього потрібні століття" (виділено мною - Д.Ж.).

        Його герой Узбек говорив, що мохаммеданські країни ставали безлюдними тому, що забували часом про угодні Богу справи - "привести на світ дитину, обробити поле і посадити дерево". Євреї ж відновлювали свої втрати "єдино в силу надії, яка жевріла у них в кожній родині, - у надії на те, що народиться у них могутній цар, який стане володарем Землі".

        Але, слухаючи алегорії "Перських листів" тепер, коли Звір вже при дверях, не можна забувати настанови імама Хомейні, які містять мудрість розуміння і жадібно сприймаються в багатьох країнах, всупереч інформаційній блокаді.

                                      * * *

        З часу смерті імама Хомейні в 1989 році все частіше з'являються публікації про цілеспрямоване планування нового світового порядку, про таємні зустрічі його впливових адептів, про нову науку "конспірологію", що вивчає можливості обробки населення і армій різних країн, впровадження "агентів впливу" і здійснення переворотів на користь держав, на чолі з сіоністськими колами Америки. Це майже не приховується, оскільки Росія вже повалена і управляється іноземцями, йде до ще більшого роздроблення, а навколо киплять збройні конфлікти.

        Головною є ідея одного слухняного "золотого мільярда", який буде жити в XXI столітті в умовах інтенсивного споживання і чистої екології за рахунок інших 5 мільярдів населення Землі, приречених на вимирання від голоду і "брудних" виробництв. Іран і Росію в "золотий мільярд" включати не збираються. Причому населення Росії хочуть довести до 50-60 мільйонів, необхідних для безперебійного надходження потрібних Заходу сировини і продуктів споживання зі шкідливим для людини циклом виробництва.

        Імам Хомейні володів даром прозорливості і передбачив багато наслідків наступу Заходу на позиції країн, що борються проти неоколоніалізму і деспотизму.

        У своєму заповіті імам Хомейні підкреслював, що мусульманські народи і пригноблені усього світу повинні зберігати гідність і відчувати свою духовну перевагу над сатанинськими силами, не піддаватися впливу пропагандистської машини Заходу і слідувати своїм шляхом. Він наполягав на тому, що це стосується всіх знедолених, "якої б національної та релігійної приналежності вони не були".

        Однак, нагадаємо, що імам Хомейні в своїх революційних зверненнях мав справу з народом, що зберіг віру, релігійні традиції і духовно опікувався потужним духовенством, а не з людьми, які отримали атеїстичне виховання, морально розбещеними, що переслідують особисті цілі, а тому інертними в політичному відношенні.

        Здавалося б, іранська революція порушила заповідь Корану: "О ви, які увірували! Коріться Аллаху і коріться посланнику його і очільникам влади серед вас". Але справа в тому, що шах, на думку імама Хомейні і народу, виявився зрадником, маріонеткою сіоністів і американців, негідний влади і тому спрацював шиїтський принцип шанування авторитетного вчителя, який в своїй безперервній турботі про людей відрікається від земних благ, дає поживу для розуму і розвиває тягу до досконалості.

        Спілкуючись з іранським духовенством, яке не випускає зі своїх рук контролю у всіх ключових областях діяльності, я помітив його повну байдужість до одягу, знаків шанування, побуту. Орденів у них немає - це тільки для військових. Під час поїздки в місто Казвін на запрошення високопоставленого улема, який курирує університети від імені духовного лідера країни Хоменеї і приїхавши раніше, я знайшов його в студентському гуртожитку, де він спав, притомлений зі шляху, на голому ліжку. В кімнату входили студенти, серед яких були і молоді представники мусульман російських і середньоазійських республік, які невимушено приєднувалися до бесіди. І взагалі ніякого ажіотажу з приводу приїзду начальства не було, кожен далі займався своєю справою. Дипломати пояснювали мені "простоту вдачі" переконанням, що земне життя тимчасове, що воно повинно бути присвячене тому, щоб постати перед Богом…

        Не раз я ненароком помічав, як людина, що сиділа за комп'ютером, коли приходив час намазу, стелила килим і зосереджено молилася про себе, а потім знову переключалася на сучасні технології. У молодій країні, де дві третини населення молодші 25 років, півтора мільйона навчаються у зростаючій кількості університетів. Хоча на одні наукові дослідження в країні витрачається 2% ВВП, а викладачів усіх рангів понад мільйон, велика кількість молодих людей відчуває труднощі із забезпеченням роботою, але працюють вони при конкуренції усередині, годуючи пенсіонерів, середній вік яких вище, ніж у наших, років на десять.

        З 15 тисяч іранських сіл половина, по загальній тенденції, обезлюділа, але ті, які залишилися, а їх 40%, годують країну майже повністю, не застосовуючи нітратів, пестицидів та іншої гидоти, забороненої законом. Взагалі-то американські санкції, спрямовані на економічну ізоляцію Ірану, багато в чому виявилися благом, оскільки зберігають іранцям здоров'я і змушують їх рухатися.

        Приватна ініціатива заохочується, але навіть при жорсткій податковій політиці (візу на закордонну поїздку не отримаєш, поки не відзвітуєшся до останнього гроша), в північній частині Тегерана ростуть розкішні вілли, про яких тут жартують - "нанесені вітром". Втім, спійманий за руку, перед шаріатським судом постав сам тегеранський градоначальник. Все це можна вичитати в місцевих газетах, де різноманітність думок і політична полеміка обмежується лише одним - забороною на образу релігійних почуттів і заохочення аморальності. При виборах число всіх рівнів кандидатів з різними поглядами доходить до сотні, що викликає скепсис, але не заважає іранцям пишатися своєю демократією.

        Наприклад вільно обговорюються питання взаємин з Америкою. В останній проповіді аятолли Хоменеї на п'ятничному намазі в Тегеранському університеті було дано відсіч відображенню американської пропаганди в іранській пресі. Він чітко заявив, що з тих пір, як СРСР "зійшов з історичної арени, Америка має намір встановити в світі однополярний лад і з усією силою рухається в цьому напрямку. Вона хоче бути єдиною наддержавою, що стоїть на чолі величезної імперії, тобто всього світу".

        Саме існування Ісламської республіки Іран підриває зарозумілість американців і сіоністського правління. Створюється новий полюс - ісламський, і американцям, навіть якщо вони підуть на поступки, ніколи не повернути того, що було при шахові. Що ж стосується Ізраїлю, то це "найяскравіший приклад сучасного державного тероризму". Будь-яку людину за межами цієї країни можуть захопити, вбити. Такого світ ще не бачив.

                                      * * *

        Солдат з автоматом підняв руку, і машина зупинилася. Водій Расул сказав: "Восьма година", два російських слова, вивезених ним з давнього відрядження в нашу країну, і відкрив багажник свого Пежо іранської збірки, а мій турботливий опікун Мансур Мухаммад з Інституту підготовки і публікацій праць імама Хомейні показав мій, радянський ще, паспорт і квиток на літак. Суворий вартовий сказав: "Русі" і широко посміхнувся. Вони все супляться, почувши слово "Америка" і посміхаються нам, поступово відвикаючи від неприємного "шураві".

        Вулиці дванадцятимільйонного