Брет Істон Елліс - Американський психопат

— Впевнений? — перепитую я. — Подумай добре.

— Здається, так, — каже він, але коли тягнеться за новою порцією кукурудзяного хліба, його рука тремтить.

— А динаміки які?

— Дерев’яні «Дантех», — надто поспішно відповідає Скотт.

— Це фігня, друже. Треба було поставити динаміки «Інфініті IRSV», — кажу я. — Або…

— Зачекай, — перебиває мене він. — V-динаміки? Ніколи не чув про такі.

— От бачиш, я про це й кажу, — говорю я. — Якщо у тебе не V-динаміки, це все одно що слухати чортів плеєр.

— Яка у цих динаміків частота басів? — підозріло запитує Скотт.

— Наднизька, п’ятнадцять герців, — муркочу я, наголошуючи на кожне слово.

Скотт на хвилину замовкає. Енн і далі веде про нежирний заморожений йогурт та чау-чау. Я відкидаюсь на спинку стільця, задоволений тим, що загнав Скотта в глухий кут, однак він дуже швидко оговтується, намагається поводитись так, ніби йому байдуже те, що його стереосистема — паршива й дешева, і каже:

— Все одно, ми купили новий диск Філа Коллінза. Тобі варто послухати, як чудово на ній звучить «Хвилююче кохання».

— Так, як на мене, це його найкраща пісня, — відповідаю я, бла-бла-бла, ми зі Скоттом нарешті хоч у чомусь порозумілися, приносять нашого морського окуня, страва виглядає дивно, Кортні вибачається і йде у жіночу вбиральню, і через півгодини, коли вона так і не повернулась, я заходжу в інший бік ресторану, і ось вона — спить у гардеробі.

Але в квартирі Кортні все інакше. Вона лежить гола на спині, її засмаглі, спортивні, накачані ноги розставлені, і я, стоячи на колінах, одночасно вилизую її і дрочу. Відколи я почав лизати й посмоктувати її пизду, вона вже двічі кінчила, її піхва гаряча, мокра й тісна, і я розтягую її, працюючи пальцями однієї руки, а іншою — підтримуючи свій стояк. Я піднімаю її зад, хочу засунути язик всередину піхви, але їй не хочеться, тож я тягнусь до античного нічного столика «Порціан» за кондомом, який лежить у попільничці від «Паліо», поряд з галогеновою лампою «Тензор» та керамічною вазою від «Д’Оро», розриваю пакунок двома слизькими, блискучими пальцями та зубами і легко надягаю презерватив на свій член.

— Хочу, щоб ти мене трахнув, — стогне Кортні, підгинаючи ноги, розкриваючись ще ширше; вона пестить себе пальцями і дає мені їх посмоктати, нігті в неї довгі й червоні, сік її лона блищить у світлі ліхтарів, яке пробивається через жалюзі від «Стюарт Голл», він солодкий і рожевий на смак, і вона розтирає його по моїх губах, язику, доки він не охолонув.

— Так, — кажу я, навалююсь на неї та граційно встромляю в неї свій прутень, агресивно цілую її губи, рухаючись всередині неї швидкими поштовхами.

Мій член, мої стегна ошаленіли, вони рухаються за своїм оскаженілим бажанням, оргазм вже починає зароджуватись десь біля основи яєць та ануса й піднімається членом, таким твердим, що це навіть боляче… Серед поцілунку я здіймаю голову (язик Кортні лишається зовні, вона починає облизувати власні губи, червоні й набряклі), продовжую рухатись, однак тепер починаю розуміти, що… є… якась… проблема… але не можу зрозуміти, яка саме… Коли мій погляд падає на напівпорожню склянку води «Евіан» на нічному столику, до мене доходить, я видихаю: «Чорт» і виходжу з неї.

— Що таке? — стогне Кортні. — Ти щось забув?

Я не відповідаю, підводжуся з футона[69] і, шпортаючись, іду до ванної кімнати. Намагаюсь зняти презерватив, але чомусь не виходить, і доки я його послаблюю, одночасно намацуючи на стіні вимикач, перечіпляюсь через ваги «Женольд», забиваю великий палець і, нарешті, лаючись, відчиняю шафку.

— Патріку, що ти робиш? — гукає Кортні з кімнати.

— Шукаю водорозчинний лубрикант-сперміцид, — відповідаю я. — А ти що думала? Що я за «Адвілом» пішов?

— Господи, — вигукує вона. — Так ти був без нього?

— Кортні, — гукаю я у відповідь і помічаю маленький поріз над губою. — Де він?

— Я тебе не чую, Патріку, — кричить вона.

— У Луїса жахливий смак щодо одеколону, — буркочу я, беру пляшечку «Пако Рабанн» і нюхаю його.

— Що ти кажеш? — кричить вона.

— Водорозчинний лубрикант-сперміцид, — кричу я у відповідь, дивлюсь у дзеркало і шукаю маскувальний олівець «Клінік», щоб помазати поріз.

— Тобто — де він? — гукає Кортні. — У тебе хіба з собою не було?

— Де той чортів водорозчинний лубрикант-сперміцид? — волаю я. — Водо! Розчинний! Лубрикант! Сперміцид!

Я кричу і одночасно накладаю її тональний крем «Клінік» на поріз, потім зачісую волосся назад.

— На верхній полиці, — каже вона. — Здається.

Риючись в аптечці, я дивлюсь на її ванну, помічаю, яка вона проста, і кажу:

— Знаєш, Кортні, тобі варто щось вирішити і покрити ванну мармуром або поставити систему джакузі. Чуєш мене, Кортні? — гукаю я.

Вона відповідає після паузи:

— Так… Патріку. Я тебе чую.

Нарешті я знаходжу потрібний тюбик за великою банкою (це просто жбан) «Ксанаксу[70]» на верхній полиці шафки і, поки мій прутень зовсім не опав, видавлюю трохи лубриканту всередину презерватива, розмазую його там і повертаюсь у спальню. Я з розгону стрибаю на футон, Кортні аж підстрибує:

— Патріку, це не якийсь чортів трамплін!

Я не звертаю на це уваги, схиляюсь над Кортні, вставляю в неї свій член. Вона одразу стискає стегна, рухається назустріч моїм поштовхам, потім облизує свій великий палець і починає терти клітор. Я дивлюсь, як мій прутень швидкими рухами заходить у її піхву та назад.

— Чекай, — видихає Кортні.

— Що? — стогну я, спантеличений, але вже майже там.

— Луїс кінчений, — стогне вона, намагаючись виштовхнути мене з себе.

— Так, — кажу я, налягаючи на неї, і лоскочу язиком її вухо. — Луїс точно кінчений. Я теж його ненавиджу.

Огида Кортні до власного хлопця заводить мене, я починаю рухатись швидше, все ближче до розрядки.

— Ні, бовдуре, — ричить вона. — Я спитала — чи він, презерватив, з кінчиком? Не казала, що Луїс кінчений. Чи з кінчиком презерватив? Злазь із мене.

— Чи він з чим? — стогну я.

— Витягай! — відбивається від мене Кортні.

— Я тебе ігнорую, — кажу я і спускаюсь губами до її маленьких ідеальних сосків, таких твердих на її великих пружних грудях.