Ірина Заблоцька - Пастка для метелика, Ірина Заблоцька

"Фею? Тут хтось є?" – стривожено покликала вона, смикаючи за ручку дверей. Але двері не відчинялися. Паніка почала наростати. Хто міг її зачинити?

Тим часом у бальній залі пані Ван непомітно кивнула одному зі своїх давніх знайомих – чоловікові сумнівної репутації, пану Хуангу. Той ледь помітно усміхнувся у відповідь і попрямував до сходів.

Пан Хуанг, піднявшись на другий поверх, обережно знайшов кімнату, в якій зачинилася Лінь Вей. Він тихо вставив ключ у замкову щілину, який йому непомітно передала одна зі служниць, підкуплених пані Ван.

У кімнаті Лінь Вей продовжувала марно смикати за ручку дверей, її серце шалено билося. Раптом вона почула тихий скрип замка. Двері повільно відчинилися, і на порозі з'явився незнайомий чоловік із липкою посмішкою на обличчі.

Лінь Вей відсахнулася від нього з жахом. "Хто ви? Що вам потрібно?"

Пан Хуанг зробив крок уперед, його погляд був непристойним та оцінюючим. "Я прийшов розважитися, красуне. Мені сказали, ти тут сама."

Лінь Вей відчула, як її кров холоне у жилах. Вона зрозуміла, що потрапила у жахливу пастку.

"Забирайтеся звідси!" – вигукнула вона, намагаючись відштовхнути його. Але чоловік був сильнішим. Він схопив її за руку, намагаючись затягнути в кімнату.

У цей момент у Лінь Вей промайнула думка про Чжоу Фея. Вона повинна протриматися до його повернення.

Вона закричала, щосили намагаючись вирватися. Її крик, хоч і приглушений дверима, все ж долинув до бальної зали.

Чжоу Фей саме розмовляв з одним із важливих гостей, коли почув слабкий, але сповнений жаху крик. Його серце миттєво стиснулося від передчуття біди. Він впізнав цей голос. Це був голос Лінь Вей.

Не вибачившись, він різко обернувся і кинувся до сходів, не звертаючи уваги на здивовані погляди. Він біг так швидко, як тільки міг, його охопив нестримний гнів та жах за Лінь Вей.

Піднявшись на другий поверх, він почув приглушену боротьбу за одними з дверей. Без вагань він вибив двері ногою.

Картина, яка постала перед його очима, викликала у нього хвилю люті. Пан Хуанг силоміць тримав Лінь Вей, намагаючись заштовхнути її глибше в кімнату. Одяг Лінь Вей був зім'ятий, а на її обличчі застиг жах.

"Руки геть від неї!" – проревів Чжоу Фей, його голос сповнився смертельною загрозою.

Пан Хуанг злякано обернувся, побачивши розлюченого Чжоу Фея. Він спробував було щось сказати, але Чжоу Фей кинувся на нього, не давши йому жодного шансу.

У гостьовій кімнаті зав'язалася жорстока бійка. Чжоу Фей, охоплений гнівом за образу своєї коханої, не контролював своєї сили. Пан Хуанг, хоч і намагався чинити опір, швидко опинився на підлозі, стогнучи від болю.

Лінь Вей, тремтячи від пережитого жаху, кинулася в обійми Чжоу Фея. Він міцно пригорнув її до себе, відчуваючи її страх та беззахисність.

"Усе добре, кохана. Я тут. Я тебе не покину," – шепотів він, ніжно гладячи її волосся. Його голос, сповнений ніжності та захисту, поступово заспокоював її тремтіння.

До кімнати почали збігатися стривожені гості та службовці, зацікавлені гучними звуками. Побачивши побитого пана Хуанга та заплакану Лінь Вей в обіймах розлюченого Чжоу Фея, вони миттєво зрозуміли, що сталося щось жахливе.

Пані Ван, Лінь Шао та Мей Лін також піднялися нагору, їхні обличчя виражали удаване занепокоєння, але в очах ховався страх. Їхній план обернувся несподіваним чином.

Чжоу Фей підвів голову і його крижаний погляд зупинився на трьох жінках. У його очах палала така лють, що вони мимоволі відступили назад.

"Хто це підлаштував?" – промовив він крижаним тоном, його голос тремтів від гніву. "Хто посмів зачепити її?"

Пані Ван спробувала вдавати невинність. "Чжоу Фею, ми не розуміємо, що тут сталося…"

Але Чжоу Фей не збирався слухати брехню. Він знав, хто стоїть за цим підлим вчинком. Його погляд, сповнений гніву та рішучості, не залишав їм жодних ілюзій. Цього разу вони перейшли межу, і він не збирався це пробачати.