Морок Елл - Опера, Морок Елл

- Аби допомогло, - зневіреноно бубонів Мун, - Аби допомогло.

- Ох Муне, - зітхнув Бертран, - Ми повинні вірити. Ти досі не подзвонив батькові.

- Я про вашого батька хотіла поговорити. Бо ми розглядаємо план втечі для Тая, але потрібен хтось надійний у космосі хто його забере. Тай сказав що це ваш батько. Я можу якось зв’язатися з ним, щоб узгодити дії? – Налі стишила голос повідомляючи про план Б.

Законослухняні тірту здивовано подивилися на поліцейську. Мун хмикнув, Бертран жахнувся.

- Ви, слідчі з поліції, хочете організувати втечу для нашого сина? – перепитав недовірливо Мун.

- Разом з Алі і Даком. – підтвердила молодша слідча, - І у вас буде можливість побачити Тая у суді, його привезуть за годину до початку засідання. Нам дадуть можливість поговорити. Далі усе залежить від рішення суду, то ж певне можна почати обговорення втечі. Тай сказав що подумає над цим.

- Він жартував, певне знав що вас підслуховують. Хай тільки не погодиться, - усміхнувся Бертран. – Змушу його на тренування надягти балетні капці.

Чоловіки розсміялися спогадам.

- Ох не обманіть нас дівчино, - застеріг Мун і розвернув до Налі комп’ютер монітором. За мить екран засвітився і Налі побачила сліпучо біле, трохи видовжене, молоде, привабливе обличчя генерала Рен’єра.

- Привіт татко, - мовив Мун, - Мушу тобі сказати що Тай у в’язниці. Підозрюється у вбивстві. За два дні суд, за три дні закінчується термін всиновлення. Як я розумію, то було випробування для нашого хлопчика. Це панна слідча Налі, вона захисниця Тая. Але поки з доказами його невинності проблеми.

- Я знаю що, - генерал прибрав довге, біле пасмо волосся з обличчя, зав’язав хвіст, наче перед важливим боєм, - Він у в’язниці.

- І ви навіть не прилетіли? – запитала втомлена слідча, - Вам байдуже що вашого протеже повісять?

- Налі прошу, я розумію що ви хвилюєтеся. Спокійно говоримо. - Бертран поклав руку на плече дівчині, - Зараз емоції розкіш.

-Мого протеже, - хмикнув Рен’єр, - Муне вибач. Тай мій батько.

Мун ла Грандж підскочив обурений:

- Що? Як ти міг того не сказати?! Тату!

- Якби я тобі сказав, ти б знав про нього усе що я тобі розповідав, принаймні я виконав обіцянку вас познайомити, - відповів генерал з лагідною усмішкою.

- З вашими трясця безсмертними заворотами, - Бертран закрив обличчя руками, - з вашими, цими, родинними зв’язками. То що робитимемо? Для мене він син, і я хочу звільнити його із в’язниці. Потрібно організувати втечу й вивезти його з планети. Потім розберемося з іншим. Ми залишаємося родиною.

Мун сміявся:

- Тату його потрібно дуже швидко забирати, бо за три дні він тут буде як динозавр у порцеляні.

- Головне щоб загін божевільних не прийшов визволяти свого бувшого командира, - додав Рен’єр, - Я їх знайду? попереджу не влазити у цю справу. Й завтра прилечу на Ла. Але він впертий, я б зірвався, а він тримається. Забезпечте захистом його наречену і самі без мене не виходьте. Якщо з вами щось станеться він зірветься. Панно слідча я відповів на віші запитання? – з усмішкою запитав генерал космічного патруля, - Його не зможуть повісити, але він зможе помститися винним. Організовувати втечу не потрібно, він вийде сам, аби та в’язниці вціліла.

Налі ошелешено дивилася на генерала:

- Я зрозуміла, - але прошу мені пояснити детальніше.

- Мун вам усе розкаже, і прошу не ризикувати до завтра, від цього залежать життя багатьох покидьків.

Екран згаснув.

Налі подивилася запитливо на ла Гранджа старшого. Бертран приніс тацю з кавою. Розрізав пиріг розклав на тарілки, усе це робив якось механічно, наче хотів чимось зайняти руки.

Мун відставив пляшку з алкоголем взяв каву, був ошелешений, вражений, не знав з чого почати. Врешті мовив:

- Тай металік, перевертень, Звати його Гестейл Град. Я розумію чому батько прислав його до мене, бо Тай служив у армії більше п’ятисот років, я помічав цю стандартну для людей що забули про цивільне життя поведінку, припускав що він був солдатом. Але ж не таким. П’ятдесят років назад він був маршалом, і військовим радником галактичної армії при старцеві Ради, до того тричі генералом. Та щоразу, після того як політики з нього зривали пагони за свавілля, ставав рятівником, механіком, розвідником, і врешті остання служба у секретній групі державних катів. Через те що його відіслали з території Ради на периферії всесвіту, я не міг з ним познайомитися. Світлин у Рен’єра не було, одна стара голограма де декілька розмитих постатей.

- Свавілля то що? – запитала Налі, - Що саме він порушив?

- Непокора наказам. Він не виконував злочинні накази. Коли якийсь планетарний король зруйнував космічну колонію біженців із зруйнованої ним планети, Тай чи Гес, вибив тому королю щелепу.

- А зараз він ламає людям кістки у в’язниці.

- Певне є за що, - докинув Бертран. – Ох і синочка нам підкинули, але ж він був тут щасливим, він був з нами щасливим.

- Потрібно потроху збиратися, певне ми полетимо з Ла, бо малому-старому тут життя вже не буде, - розмірковував Мун.