ЛІдія Тугай - Я Богиня?, ЛІдія Тугай

Він запустив руку у волосся, піднявши на неї очі.  Два смарагдові очі пильно дивилися на нього.

 - Ти прокинулася?  - Він насторожено поглянув у її очі. - Ти мене впізнаєш? - Вона кивнула. - Як ти себе почуваєш?  Голова не паморочиться?

 - Ні, все гаразд.

 - Вибач, - він опустив очі.  - Ми вчора таки одружилися.

Пандора округлила очі. Їй довелося напружити пам'ять, щоби згадати вчорашній вечір. Алкогольний коктейль - і вона, здається, пішла врознос. Все було, як у тумані.  Люди, музика, глибинне розуміння всіх та вся, політ.  Здається, він чи її поцілував, чи вкусив її, і - провал.  Її осяяла здогад.

 - Секс - це не заміжжя! - випалила Пандора, почервонівши до коріння волосся, і накрилася ковдрою з головою.

 - Ні, звісно.   До того ж, нічого й не було.  Хоча всі, швидше за все, гадають, що було.

 - Я більше ніколи не питиму, - пролунало схлипування з-під ковдри. 

 - Що означає всі? - Вона вилізла з-під ковдри.  Її щоки палали.  - І що значить, побралися?

 – Ми пройшли стародавній ритуал сплетення доль.

 – Я нічого не пам'ятаю. Що це за ритуал?  І всі це бачили?

 – Ні. Про весілля знає лише одна людина.  Мерлін.

 - Отже, весілля й не було, - заспокоївшись, відкинулася на подушки Пандора.

– Заміжжя – це коли береш за іншого відповідальність перед усім світом, адже твоя друга половинка – це продовження тебе.  Коли даєш клятву, що йде з глибин душі, таку, що якщо її порушити, значить - зрадити собі. І все це скріплюєш документально, підтверджуючи свій чистий намір дією, адже слова без дії – це брехня.  Все інше – пережиток минулого.  Так тато казав.

 - Твій тато мудра людина.  Що він ще казав?

 - Що, якщо немає взаємного почуття, жодна клятва чи папірець не втримає.

 Йому захотілося обійняти її, притиснути до себе і ніколи не відпускати.

 І він обійняв її. В цих обіймах було все ніжність, сила, смирення, любов, страх...