Ведана - Димок і "Биті Горобці", Ведана
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Не встигнемо — сипло сказала дівчина, що вела нас, донька голови клану — Ці потвори доженуть.
Вона зміняла мене поглядом.
— Це нічого особистого — її тон раптом став погрозливим — Просто у цей період часу, коли клан лише формується, ми, це основа, а в основі не можна допустити слабину — група вже зрозуміла до чого вона хилить і всі переходили дівчині за спину. Зі мною лишилась лише Ліана, сестра командирки — Ліана, ми всі знаємо, що ти втюрилась у нього, але це саме те, про що я кажу, ти ліва рука, і ці почуття тобі лише шкодять. Зв'яжіть його і пустіть кров. Мутанти затримаються поки шматуватимуть його. А ти Ліана, тебе чекає серйозна розмова.
Мене схопили і стягнули руки і ноги ременями, опір нічого не змінив, я проти цих двох головорізів просто ніщо. Зблиск ножа, спалах болю, з рваної рани поперек тулуба, від плеча до стегна, ринула кров. Група вже з шести усе віддалялась. Нічого особистого, еге ж. Я так і не сказала Ліані, що я дівчина. Та зараз це не важливо. Моєю долею було померти тоді у снігу, і хоч вони і відтягнули це на три роки нічого не змінилось.
Кілька мутантів, схожих на динозаврів змішаних з слимаками вирвались на величезній швидкості з-за повороту, запах крові їх манив. Я не усвідомила до кінця, що саме трапилося тоді, але в наступну мить все горіло, мутанти побігли назад, хтось підхопив мне і перекинувши через плече поніс до виходу з печери.
***
Я прийшов до тями на підлозі приміщення. Нарешті я у своєму тілі. З очей скотилось кілька сліз. Наата схилилась наді мною.
— Нічого, немає тих, хто могли це зробити.
— А тепер, у голову до Рено.
— Ні!
Знову вир...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Димок і "Биті Горобці", Ведана», після закриття браузера.