Яра Крихта - Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта

– Сумую за нею, – жінка сіла на диванчик в кутку, запросивши Айдаса сісти поруч, той кивнув. – Хоч ми й співали про різне, але я обожнювала з нею конкурувати. 

– Так, зовсім різне… – спираючись на палицю, чоловік опустився на диван. 

– Що з тобою? Все добре? 

– Так, – Айдас відстввив ціпок до маленького столика поруч. – Проблеми з ногою. Мине, адже мене супроводжує в цьому лікар Ренард. 

– Чудовий чоловік, шкода, що залишив госпіталь. Його бракує простим людям, а він обрав рятувати багатіїв. 

– Навіть таких, як я, часом треба рятувати, і багатії хворіють, – чоловік гірко усміхнувся. 

– Коли захворіла твоя мама, ми зрозуміли, що ера закінчилася, – Мірабелла сумно хитала головою. – І що ніхто не зможе її врятувати. Я дійсно сумую за нею. Королева політичних вечорів, виступала перед послами, королями… 

– Так. Серйозний жанр. В якому існувала лише одна романтична пісня. 

– Це яка?

– Існує пісня, яку моя мати подарувала своїй учениці. Вона була написана про споріднені душі, про їхню вічну любов.

Мірабелла задумливо зітхнула, її погляд став далеким.

– Ох, споріднені душі… Це завжди було моїм натхненням. Я одна з тих щасливчиків, які знайшли свою пару колись, саме так я знайшла і свій стиль в музиці… але, на жаль, втратила коханого. Мій чоловік помер рано. Він постраждав після аварії на заводі, де працював, колись ти чув цю історію. Його не змогли врятувати, – в її голосі бринів смуток. – Я часто досі присвячую йому пісні, наче заставить мій браслет знову засяяти золотим сяйвом. 

– Мої співчуття Вашому горю, – м'яко відповів Айдас, відчуваючи її біль.

– Не думала, що твоя мати коли-небудь цікавилася цією темою, – Мірабелла сумно всміхнулася. – Я чула цю пісню?

– Ні, – відповів Айдас. – Про неї знає лише моя родина та одна її учениця.

– Читала в пресі, що заповіт Меліти – справжнє знущання над шанувальниками. Вона заборонила виконувати її пісні.

– Так, – підтвердив Айдас, схиливши голову. – Але я би хотів, щоб пісня про споріднені душі все-таки прозвучала.

Мірабелла здивовано підняла брови.

– Не шануєш бажання своєї матері?

– Шаную, – тихо відповів Айдас, відчуваючи, як важко йому говорити про це. – Але вона також хотіла, щоб ця пісня звучала. Вона подарувала її своїй учениці, щоб та виконала її. Думаю, мама втратила пам’ять і забула про це надто рано.

Мірабелла на мить замовкла, дивлячись на Айдаса, ніби зважуючи його слова.

– Твій візит сюди якось із цим пов’язаний? То… що потрібно від мене? Чому ти тут? – Мірабелла з підозрою дивилася на Айдаса, схрестивши руки на грудях.

– Це складно, – почав він, вагаючись. – Я хочу, щоб учениця моєї матері зіграла концерт, де вона зможе виконати свої пісні і ту єдину пісню, яка залишалася в таємниці багато років.

Мірабелла злегка нахилила голову, здавалося, вона не зрозуміла, що він має на увазі. Її обличчя виражало лише розгубленість.

Айдас, помітивши це, зітхнув і вирішив пояснити прямо:

– Її учениця – це Мія де Розальє.

Мірабелла охнула від шоку, різко випрямившись.

– То через цю пісню ти зірвав її концерт? – її голос прозвучав з недовірою і з легким відтінком звинувачення.

Айдас кивнув, усвідомлюючи, наскільки заплутаною ситуація виглядала збоку.

– Так, але все не так, як здається, – спробував виправдатися він. – Я хочу все виправити. Я хочу, щоб пісня про споріднені душі звучала і хочу, щоб Мія могла знову співати і отримала те, що заслуговує. 

– Жалієш про той вечір?

– Так. 

– Мені здалося, ваша родина задоволена тим, що сталося. 

– Моя родина – так. Я – ні, більше не радію. 

– То чому ти прийшов поговорити зі мною? – її підозрілість змінилася усмішкою, наче вона щось зрозуміла про Айдаса та Мію.

– Я хочу, щоб Ви оголосили про концерт у перший день весни, щоб зібрати залу. До весни виступатимуть лише театральні трупи та непопулярні артисти. А Ви… Ви могли би зібрати повну залу, і я би хотів вийти на сцену і розповісти, що цього дня прозвучить пісня, яку моя матір подарувала Мії. Що Мія не крала її. 

– Ти певен, що вона не крала її?

– Її доказ – лише слова. Але я вірю їй. 

– Ця дівчина розтопила твоє серце? 

– Гадаю, дещо більше… 

Жінка підвелася і Айдас підвівся слідом, взявши свою палицю, і сперся на ту обома руками. 

– Дещо більше… Гадаєш, вона твоя істинна пара? 

Айдас легенько кивнув:

– І мені потрібна допомога. Погоджуйтеся, якщо не заради мене і пісні моєї матері, то заради молодої артистки, якій якийсь кретин зірвав перший концерт, – нахиливши вбік голову, засміявся.

– Ах, що не зробиш заради кохання. Матиму честь допомогти Мії зіграти перший концерт, а тобі – стати хорошою людиною.