Ася Чирокбей - Талісман обраної, Ася Чирокбей

- Ви коли-небудь бачили таких істот, - поцікавився у Зерда Конфідус.

Але Зерд заперечно похитав головою.

- Можна сказати тільки одне: в ньому немає Темряви. Про це свідчить поведінка птаха.

- Наші легенди розповідають про таких істот, подав голос Амед, - але ми ніколи їх не зустрічали.

- А що іще розповідають ваші легенди? - запитав Зерд, і мені почувся відтінок іронії.

- Вони говорять, що Світло переможе Темряву, - не зморгнувши оком, відповів Амед.

- Гадаю, нам слід випустити його і подивитися, як воно поводитиметься, - підсумував Зерд.

Хвіртку значних розмірів було замкнено зовні на хитромудрий засув, утім, бійці з ним швидко впоралися. Група воїнів встала зі зброєю напоготові, і один з них відкрив хвіртку, уважно стежачи за поведінкою істоти. Вона продовжувала дивитися на людей розумними очима, потім піднялася і, незграбно перестрибнувши через струмок, встала на задні лапи й повільно пішла до хвіртки. Тепер я змогла побачити, що будова тіла створіння є більш пропорційною, ніж у горили. У нього не було такого гіпертрофованого плечового пояса, а пропорції загалом були ближчими до людських. Тим часом, істота наблизилася до виходу. Воїни відступили, і, зробивши ще кілька кроків, істота опинилася в кільці озброєних людей. Але вона, не виявивши ані агресії, ані занепокоєння, рушила в нашому напрямку.

Водночас Амед швидким кроком попрямував до хвіртки і, увійшовши у вольєр, попрямував у бік порослої рослинністю ділянки. Перестрибнувши через струмок, він почав рвати якісь плоди. Здається, Зерд зрозумів, у чому справа. Він приєднався до Амеда, і вони разом стали складати плоди, подібні до ананасів, до мішка, зробленого із плаща.

- Амед визначив, що ця істота харчується плодами, - пояснив Зерд. - Ми не знаємо, що вона ще може їсти, але, принаймні, якийсь час вона не залишиться голодною.

Дивне створіння в оточенні воїнів, як і раніше, прямувало в той бік, звідки ми прийшли. Виглядало це досить кумедно, бо було видно, що саме воно направляє всю процесію.

Дочекавшись Зерда з Амедом, ми рушили слідом за іншими, неабияк заінтриговані. Дорогою до нас приєдналися бійці, які залишалися з пораненими. Бійцю зі зламаною рукою наклали шину і зупинили кров. Побачивши його, створіння зупинилося, простягнуло руки до пораненого, постояло трохи, потім рушило далі.

Так ми подолали весь шлях до місця висадки. Створіння при цьому не видавало жодного звуку, проте було зрозуміло, що в нього був намір піти з острова з нами. Коли ми наблизилися до основної групи, воно несподівано попрямувало в мій бік. Зблизька я побачила, що в нього справді дуже розумні очі. Воно дивилося прямо на мене і простягувало руки, ніби хотіло торкнутися моєї голови.

- Він, що, бліх пошукати хоче? - реготнув хтось із бійців, але зупинився під суворим поглядом Конфідуса.

Я відсахнулася. Істота зупинилася, не переслідуючи мене, і стала робити руками знаки, схожі на мову глухонімих, прийняту в моєму світі. Але тут цієї мови ніхто не розумів, і ми не могли визначити, чого вона хоче. Потім істота знову простягнула до мене руки.

Хоча її дії були мені незрозумілими, я не відчувала загрози, тому сказала Зерду, що дозволю мене доторкнутися. Істота була майже мого зросту, і, коли я підійшла до неї ближче, обійшла мене, ставши за моєю спиною, і поклала руки на плечі, змушуючи сісти на землю. Після того, як я опустилася на землю, істота занурила пальці в моє волосся. Я встигла помітити, що в неї руки темного кольору, і на кожній руці п'ять чи шість пальців із короткими кігтями, я не встигла порахувати точно.

Дотик виявився комфортним, а кігті не завдавали мені жодної шкоди. Посидівши з хвилину, я зрозуміла, що в мене в голові з'являються образи і, якщо зосередитися, я зможу зрозуміти їхній зміст. Зерд присів на камінь, уважно стежачи за моїм станом і діями створіння. Але вона стояла нерухомо, а я через деякий час зі здивуванням вимовила:

- Воно каже, що воно теж Вартовий. Його звуть Кріді.

Зерд злегка підняв брови, але нічого не промовив, а в мене у голові з'явилися нові образи, цього разу темні й загрозливі.

- Ще воно каже, що треба тікати звідси, бо сюди ось-ось заявляться хазяї монстра.

Зерду знадобилося кілька секунд, щоб оцінити інформацію. У цей час із човна загорлали, що на горизонті з'явився чужий корабель. Останні образи, які я змогла вловити, перш ніж схопилася на ноги, свідчили про те, що нам треба терміново перебиратися на кораблі, бо на острові дуже небезпечно, про що я й повідомила Зерду. Поки він віддавав команди, істота вправно застрибала по камінню і незабаром опинилася в човні. Вона вивчила весла і кочети, приміряючись веслувати, смішно скривилася, зрозумівши, що це їй не під силу, і перебралася на лавку на кормі.

Крім істоти, у нашому човні розмістилися всі командири, після чого ми поспіхом попрямували до своєї галереї. Воїни на інших човнах вирушили до інших кораблів, щоб повідомити важливу інформацію.